Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ґадзінський Володимир Антонович
український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Триліський[5], Стефан Трипільський[6]; 21 серпня 1888 , Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
— 11 серпня 1932
, Одеса, Одеська область, Українська СРР, СРСР
) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач.
Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився 21 серпня 1888 року в Кракові (на той час — Австро-Угорщина) в єврейській родині[7]. Коли майбутньому письменнику виповнилося п'ять років, сім'я переїхала до м. Станіславова (нині — Івано-Франківськ) у Східній Галичині. Там Ґадзінський закінчив реальну польську школу (1906) і вступив до Львівської вищої політехнічної школи (1907–1909).
Упродовж 1909–1910 років перебував на військовій службі, далі навчався на фізико-математичному факультеті Віденського університету (1910–1913). До початку Першої світової війни працював учителем у гімназії[8].
Від серпня 1914 року — доброволець УСС, в їх Легіоні воював на Тернопільщині в 1915–1916 роках, потрапив у російський полон. У липні-вересні 1920 року в Тарнополі, працював у «Всегалвидав». У 1920 році перебрався на Наддніпрянську Україну. Належав до літературних організацій Спілки пролетарських письменників «Гарт», «Село і місто», ВУСПП.
1918 року вступив до КП(б)У, брав активну участь у партійному й громадському житті. Редагував журнал «Пролетарська освіта» (1920). Від 1921 року — у Москві, один із засновників літгрупи «Село і місто», автор збірки поем «З дороги» (1922)[9].
1923 року виступав проти формального методу в літературознавстві. Від 1925 року— викладач одеських вищих навчальних закладів, редактор журналу «Блиски» (1928—1929).
Автор поем «УСРР», «Айнштайн», «Земля» (всі — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), поетичних збірок «З дороги» (1922), «Не-абстракти» (1927), фантастичної повісті «Кінець» (1927), збірки статей і рецензій «Фраґменти стихії» (1927). У рукописі залишився роман-трилогія «Звільнення України», а підготовлені до друку «Нотатки з історії української літератури» безслідно зникли[10].
Один із лідерів «Гарту», голова одеської філії Держвидавництва України.
Як публіцист виявив себе під час літературної дискусії 1925—1928 (низка статей в журналах, кн. «На безкровнім фронті»). Автор поем «Айнштайн», «Земля» (обидві — 1925), «Заклик Червоного Ренесансу» (1926), «Розум» (1929), фантастичної повісті «Кінець» (1927) та інших праць, позначених експресіонізмом. Експериментував із вживанням у високій поезії нових, промислових слів та значень: «бунтоносний чавун», «пегас на тракторі».
Пішов із життя 11 серпня 1932 року в Одесі від хвороби серця[5] (за іншими відомостями — від сухот[7]). Існують припущення, що покінчив життя самогубством, оскільки розчарувався в комуністичних ідеалах.
Remove ads
Доробок
Збірки
- 1922 — З дороги
- 1925 — Айнштайн; Земля
- 1926 — На безкровному фронті
- 1927 — Не-абстракти
- 1927 — Фрагменти стихії [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Повісті
- 1927 — Кінець
Оповідання
- 1921 — Він і вона
Поеми
- 1924 — Донбас
- 1925 — УССР
- 192 — Айнштайн
- 1925 — Земля
- 1926 — Заклик Червоного Ренесансу
- 1929 — Розум
- 1930 — Світло-Перекоп
- 19… — Кривавий Млин
Remove ads
Примітки
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads