Окупаційні війська РФ на Донбасі

Не плутати з Російськими військами вторгнення в Україну — регулярними військами Збройних сил РФ, що брали участь у війні на Донбасі.

Російські окупаційні корпуси, також відомі як Гібридна армія РФ,^[1][2][3][4] або Об'єднані російсько-сепаратистські сили (за термінологією США)^[5][6] — це військова структура, що підпорядковувалася Південному військовому округу Збройних сил РФ, і під час війни на сході здійснювала окупацію частини території України: Донецької та Луганської областей. Сили нараховували два армійські корпуси чисельністю близько 35 тисяч осіб.

Новоросія
Бойовий прапор
На службі	2015 — дотепер
Країна	Росія
Чисельність	35,000 (2015) 174,000 (2022)[джерело?]
У складі	ПдВО
Війни/битви	Війна на сході України Російське вторгнення в Україну

Корпуси були сформовані зусиллями Росії наприкінці 2014 — на початку 2015 року на основі регулярних російських військ вторгнення і збройних колабораціоністських формувань так званої армії Новоросії. Управління корпусами здійснювалося через штаб у Новочеркаську (Ростовська область) — у 2014—2015 роках він мав назву 12-те командування резерву (в/ч 89462), а з серпня 2015 року — Центр територіальних військ ПдВО (в/ч 64722). Штаб прямо підпорядковувався Генеральному штабу в Москві.

Передумови

Докладніше: Збройні угруповання проросійських сил на Донбасі (2014), Російсько-українська війна (з 2014) та Війна на сході України

Бойові дії війни на Донбасі почалися 12 квітня 2014 року, коли невеликі озброєні загони диверсантів захопили міста Слов'янськ, Краматорськ і Дружківку. Захопленою у відділках МВС зброєю вони озброїли місцевих колаборантів і наступного дня взяли під контроль Горлівку і ще кілька міст.

13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції (АТО). Перекинуті в район Слов'янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і ЗСУ вступили в бої з диверсантами.

Загони, що вступали в сутички з українськими силовиками, застосовували автоматичну, снайперську, великокаліберну зброю, гранатомети і ПЗРК, влаштовували засідки. Після кількох таких зіткнень керівництво АТО ухвалило рішення поступово відрізати бойовиків від постачання з Росії.

Історія

11 травня 2014 на захоплених бойовиками територіях усупереч Конституції України було проведено референдуми «про державну самостійність», які мали всі ознаки фіктивності. Пізніше Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглядаючи спільну скаргу урядів України та Нідерландів проти Російської Федерації, вирішив, що захоплені території саме з 11 травня 2014 року слід розглядати як окуповані Росією (у термінології ЄСПЛ — «території під ефективним контролем Російської Федерації»).^[7]

У липні 2014 року пресслужба Південного військового округу Росії повідомила про призначення командувача 12-го командування резерву.^[8][9] Завдання цього командування полягало в проведенні мобілізації й створенні нових частин та з'єднань.^[10] Пізніше стало відомо, що 12-те командування (12 КРез, в/ч 89462) дислокувалося в Новочеркаську Ростовської області, а основним його завданням стало формування та комплектація військових частин на окупованій території України.^{[11][12][13][14][15]}

На початку серпня 2014 року українське військо досягло успіхів в ході проведення АТО й, попри відступ зі значної ділянки російсько-українського кордону на Донбасі, розсікло утримувані проросійськими збройними формуваннями території на кілька ізольованих один від одного анклавів. У середині серпня 2014 року почалося вторгнення російських регулярних підрозділів на українську територію.

У серпні-вересні 2014 року, за даними ГУР МОУ, війдбувалося формування двох армійських корпусів на основі батальйонно-тактичних груп вторгнення Збройних сил Росії, що діяли в Україні, а також незаконних збройних формувань, якими керували офіцери ГРУ Генштабу й ФСБ Росії.^[11]

У липні 2015 року українські військові взяли в полон майора Володимира Старкова, кадрового військовослужбовця Збройних сил РФ. Він дав детальні свідчення щодо структури та діяльності 12-го командування резерву.^[15]

У серпні 2015 року «Інформнапалм» оприлюднив розслідування, згідно з яким 12-те командування резерву (12 КРез, в/ч 89462) є ширмою для окупаційних військ на Донбасі — відряджених на проходження служби до Новочеркаська військовослужбовців відправляли до армійських корпусів на Донбасі.^[16]

У серпні 2015 року 12-те командування резерву Південного військового округу було реорганізоване на Центр територіальних військ (ЦТВ ПдВО, в/ч 64722).^[15] ГУР МОУ повідомило про цю реорганізацію окупаційного командування в грудні 2015 року.^[17]

Протягом літа 2015 року, за словами голови РНБО Олександра Турчинова, терористичні війська, що формувалися місцевими й російськими добровільними терористами були замінені на структуровані військові підрозділи регулярної армії РФ.^[13]

За даними ГУР МОУ, остаточне формування двох корпусів завершилося в жовтні-листопаді 2015 року.^[14]

Структура

Структура російських збройних сил на сході України (2015 р.)

Оперативний та бойовий чин окупаційних військ здійснювався за стандартами й військовими статутами ЗС РФ. Війська були об'єднані у два армійські корпуси:^[18]

• 1-й армійський корпус мав у складі п'ять бригад, три полки, окремі батальйони і підрозділи забезпечення.
• 2-й армійський корпус мав у складі 4 бригади, 2 полки, окремі батальйони і підрозділи забезпечення.

У грудні 2015 році ГУР МОУ повідомило, що до складу Центру територіальних військ ПдВО увійшло Управління інформаційного протиборства.^[17][19]

Навесні 2016 року ЗС РФ розпочали створення третього армійського корпусу на території Росії неподалік кордону з Україною.^[20]

Особовий склад

Чисельність

Див. також: Вербовка російських громадян для війни в Україні

За даними ГУР МОУ станом на квітень 2016 року, до 70 % рядового особового складу корпусів укомплектовано з громадян Росії (у тому числі 45 % кадрові російські військові й 25 % — російські найманці) й 30 % громадян України з окупованих територій Донецької й Луганської областей^[11][21] (за іншими даними — 40 %).

Штатна чисельність двох армійських корпусів — понад 33 тисяч солдат та офіцерів.^[18]

22 березня 2017 Дмитро Тимчук повідомив про існування розпорядженням керівництва Міноборони РФ щодо збільшення загальної чисельності окупаційних корпусів до 50 тис. чол.^[22] Ці ж дані повідомив Олександр Турчинов 20 квітня 2017 року — на окупованих територіях публічно анонсоване збільшення чисельності 1-го та 2-го армійських корпусів з 35 тис. до 50 тис. людей.^[23]

Окупаційний контингент кадрових військ

Окрім сформованих на змішаній основі армійських корпусів, на території України перебували також батальйонні і ротні тактичні групи кадрових військ РФ.

На початку березня 2015 року командувач сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Годжес повідомив, що Росія підтримує сепаратистів на сході України приблизно 12 тисячами солдатів. Йдеться про російських військових інструкторів, техніків з обслуговування сучасних систем озброєння і безпосередньо бойові частини.^[24]

На літо 2015 року, на окупованій території перебував військовий резерв у складі 15 батальйонних й 6 ротних тактичних груп ЗС Росії чисельністю понад 9 тисяч чоловік.^[18]

Чисельність регулярних військ РФ на окупованій території Донбасу у різний час оцінювали у 6—12 тис. чол.^{[25][26][27][28]}

Оперативний резерв

Поряд зі східним кордоном України станом на серпень 2015 року були сконцентровані російські війська у складі 30 батальйонних й 14 ротних тактичних груп чисельністю 50,5 тисяч чоловік.^[18]

1 січня 2016 року Олександр Турчинов повідомив, що Росія здійснює передислокацію своїх військових сил у західному напрямку ближче до кордону з Україною та збільшує російський військовий потенціал в окупованому Криму.^[29]

Озброєння

Докладніше: Російська зброя на Донбасі

На окупованих територіях було накопичено велику кількість важкого озброєння, військової техніки, великі обсяги паливно-мастильних матеріалів та боєприпасів, що мали забезпечити наступальні дії.

За даними СБУ станом на серпень 2015 року, армійські корпуси на території ОРДЛО мали:^[18]

• 450 танків
• 950 бойових бронемашин (БМП, БТР, БМД)
• 370 гармат
• 200 систем залпового вогню

На січень 2017 року за мінімальними оцінками станом на основі лише фото матеріалів, що не враховують трофейну українську техніку, а також без урахування артилерійських формувань та підрозділів територіальної оборони проросійських сил, сумарне озброєння лінійних мотострілецьких бригад і полків на території ОРДЛО, без врахування САУ з артилерійських бригад, складало щонайменше:^[30]

• 305 танків
• 409 БМП
• 82 БТРів
• 134 МТ-ЛБ
• 129 САУ 2С1

За даними МВС України на червень 2018 року, окупаційні корпуси налічували 35 тис. чоловік. В їхньому було арсеналі 478 танків, 848 бронемашин, 750 артилерійських систем і мінометів, 208 реактивних систем залпового вогню, 363 протитанкових засобів, 419 засобів протиповітряної оборони.^[31]

Командування

Підпорядкування

Оперативним командуванням, координацією та взаємодією між усіма військовими формуваннями, котрі зосереджені на Донбасі — терористичними й регулярними військами ЗС РФ на Донбасі виконували:

• (2014) генерал армії Валерій Герасимов, начальник Генерального штабу Збройних сил Росії, 1-й заступник міністра оборони Росії;^[12][32]
• (2015) генерал-полковник Сергій Істраков, заступник начальника ГШ ЗС РФ, керівник головного штабу Сухопутних військ Росії.^[17][33][34]

Безпосереднє командування

Командувачі:

• (липень 2014) полковник Набієв Бахтіяр Кара-огли (рос. Бахтияр Кара Оглы Набиев)^[10]
• (осінь 2014 — весна 2015) генерал-лейтенант Гурульов Андрій Вікторович, командувач 58-ї армії^[12][35][36]
• (з весни 2015) генерал-лейтенант Сердюков Андрій Миколайович, який з жовтня 2013 року був 1-м заступником командувача Південного військового округу (документи прикриття на прізвище Сєдов)^[12][32][37]

Начальники штабу:

• (2014) генерал-лейтенант Соломатін Сергій Віталійович (рос. Соломатин Сергей Витальевич)^[12][32]
• (2015) генерал-лейтенант Теплинський Михайло Юрійович^[33][38]

Заступники (2016):^[39]

• генерал-майор Волик Сергій Миколайович
• з озброєння — полковник Худяков Олександр Геннадієвич (рос. Худяков Александр Геннадиевич)
• із тилу — полковник Манукян Рафік Сіразнікович (рос. Манукян Рафик Сиразникович)
• по роботі з особовим складом — полковник Канчура Олег Володимирович (рос. Канчура Олег Владимирович)
• начальника штабу — полковник Земсков Сергій Вікторович (рос. Земсков Сергей Викторович)

Командири нижчих ланок

7 січня 2016 року прес-служба Головного управління розвідки Міноборони України повідомила, що незаконними збройними угрупуванням в окупованому Новоазовську Донецької області керував полковник ЗС РФ.^[40] Так, за даними української розвідки, командиром «9 окремого мотострілецького полку» виявився Бондарєв Дмитро Євгенович, колишній командир 51-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряної дивізії, яка дислокувалася в Тулі. Відзначалося, що російський військовик мав досвід бойових дій на території Чеченської Республіки. У березні ГУР МО України встановило факти участі у бойових діях наступних кадрових російських військових офіцерів: генерал-майор ЗС РФ Тимофєєв Ігор Борисович (прізвище прикриття — Соколов) перебував на посаді «командира 3 отдельной мотострелковой бригады (Горловка) 1 АК (Донецк, Украина) Центра территориальных войск Южного военного округа ВС Российской Федерации»; командувач 1 АК генерал-майор ЗС РФ Асапов Валерій Григорович; «заместитель по работе с личным составом» 1 АК полковник ЗС РФ Чирков Євген Володимирович; командир 2 окремої мотострілецької бригади (Луганськ, Україна) 2 АК полковник ЗС РФ Рузинський Андрій Юрійович.^[41] У січні місяці в сепаратистських пабліках соцмереж повідомлялося про виявлення у Стаханові тіла вбитого майора ЗС РФ, у речах якого знайшли посвідчення на ім'я Андрюшкін А. А.^[42]

Центр інформаційного протиборства

Докладніше: Центр інформаційного протиборства (РФ)

Див. також: Російсько-українська інформаційна війна

За даними ГУР МОУ, керівництвом ГШ ЗС РФ було створено «Центр інформаційного протиборства» з метою підвищення ефективності ведення інформаційної війни проти України. «Центр інформаційного протиборства» перебуває у складі Центру територіальних військ ПдВО.^[43]

Керує центром полковник Збройних сил РФ Карпов Костянтин Леонідович.^[44]

До завдань центру входить:

• дискредитація політичного керівництва та командування Збройних Сил України, провокування недовіри до них;
• формування думки про поширення в Україні расизму та міжнаціональної нетерпимості;
• переконання міжнародної спільноти у систематичних порушеннях українською владою режиму припинення вогню та приховане нарощування ЗС України сил та засобів вздовж лінії розмежування з метою відновлення активних бойових дій;
• створення негативного іміджу сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій, зокрема стосовно цивільного населення;
• деморалізацію українських військовослужбовців;
• формування антиукраїнських настроїв у населення тимчасово окупованих територій України.

Структура

• Відділ інформаційної ізоляції району бойових дій (забезпечує тотальне домінування російських мас-медіа в інформаційному просторі тимчасово окупованих територій України)
• Відділ дезінформації і контрпропаганди (здійснює дискредитацію політичного керівництва та командування Збройних Сил України)
• Відділ військово-цивільної взаємодії (створює негативний імідж сил АТО шляхом звинувачення українських військовослужбовців у скоєнні злочинів та протиправних дій стосовно цивільного населення)

Інциденти

Служба безпеки України представила 9 лютого 2015 року докази співпраці з сепаратистами офіцерів російської групи спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін.^[45]

У вересні 2015 року місія ОБСЄ сповістила, що зв'язок з її безпілотним літальним апаратом був втрачений неподалік села Сонцеве, що контролювалося проросійськими бойовиками. Бойовики не пустили співробітників місії на територію, де був втрачений безпілотник.^[46] У травні 2017 року пошуковець Askai встановив, що до збиття безпілотника Schiebel Camcopter S-100 був причетний кадровий офіцер 90-ї зенітно-ракетної бригади протиповітряних військ РФ капітан Михайло Ус (рос. Михаил Ус).^[47] Він з бойовиками фотографувався на фоні збитого безпілотника.^[48][49]

Оцінки

У серпні 2015 року голова РНБО України Олександр Турчинов сказав, що особливість формування й функціонування корпусів свідчить про створення російських окупаційних військ за німецькою моделлю «Ваффен-СС» часів Другої світової війни, коли такі підрозділи комплектувалися за рахунок добровольців-іноземців, а керівні посади обіймали німецькі офіцери СС. Іноземці-добровольці окупованих територій у лавах підрозділів «Ваффен СС» використовувалися як «гарматне м'ясо».^[13]

Див. також

• Російські сили вторгнення на території України (з 2014)
• Окупаційні війська РФ в Криму
• 3-й армійський корпус (РФ)