Kyiv Post

Kyiv Post — перша та найвідоміша англомовна газета в Україні^[2]. Її заснував 1995 року в Києві американський бізнесмен Джед Санден^[3].

Kyiv Post
Логотип
Посилання	kyivpost.com
Тип	новинний сайт
Мови	англійська, українська
Власник	Руслан Ківан, ТОВ Бізнесгрупп
Започатковано	18 жовтня 1995 року
Стан	активний
Рейтинг Alexa	163 333[1]
Ключові особи	Богдан Нагайло (головний редактор) Люк Шен'є
Адреса офісу	Україна, Київ
ISSN	1563-6429

У 2018 році видання придбав український підприємець Аднан Ківан, засновник Kadorr Group^[4].

11 листопада 2021 року Люк Шеньє повернувся до Kyiv Post як генеральний директор для відновлення роботи видання, і його першим призначенням став Богдан Нагайло на посаду головного редактора. Друкована газета не виходить із листопада 2021 року, основною платформою медіа є вебсайт.

Протягом перших двох місяців 2022 року Kyiv Post подвоїла свою читацьку аудиторію, чітко визначивши свою роль як глобального голосу України та зосередивши увагу на ринках США, Канади, Великої Британії та Європейського Союзу.

До третього року роботи 97% аудиторії Kyiv Post знаходилися за межами України, а сукупна кількість переглядів сайту та сторінок у соцмережах перевищувала 6 мільйонів на місяць.

У жовтні 2023 року Kyiv Post стало першим українським медіа, яке отримало 100% рейтинг прозорості контенту та точності журналістських стандартів за версією міжнародної рейтингової платформи NewsGuard (серед інших видань із таким самим ідеальним рейтингом були The Washington Post, New York Times та Wall Street Journal)^[5].

Після смерті Аднана Ківана у 2024 році право власності на газету перейшло до його сина Руслана Ківана, який продовжує розвивати медіапроєкт, зберігаючи редакційнунезалежність і розширюючи міжнародну присутність^[6].

Історично, редакційна політика підтримує демократію, західну інтеграцію та вільний ринок для України. У газеті публікуються численні статті-розслідування, у тому числі висвітлення вбивства журналіста Георгія Гонгадзе 2000 року, в якому екс-президент України Леонід Кучма є головним підозрюваним; Помаранчеву революцію 2004 року, в ході якої масові громадські протести перешкодили Віктору Януковичу захопити владу після фальсифікованих президентських виборів 26 листопада 2004 року; Євромайдан 2013-14, який повалив режим Януковича; російське вторгнення до Криму; війна на Донбасі; та Oligarch Watch^[7], серія статей з вересня по грудень 2016 року про вісім найбагатших олігархів України.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну видання зосереджується на висвітленні військово-політичних новин, військової експертної аналітики та фактчекінгу.

Головний офіс розташований у Києві на вулиці Жилянській, 68.

Історія

Власники

За час свого існування газета Kyiv Post мала лише трьох власниківː засновник Джед Санден, Мохаммад Захур, уродженець Пакистану та сирієць Аднан Ківан, якому належить бізнес в Одесі^[4].

Джед Санден створив газету в перші роки після розпаду Радянського Союзу з 8000 доларів, трьох комп'ютерів і штату з семи людей, що працювали з невеликої квартири в Києві. Перші 16 сторінок були випущені за редакцією двох людей. Санден побудував газету через попитː експерти проводили аналіз для підприємств, які тоді розглядали Україну як потенційну точку для інвестицій. Санден дотримувався лібертаріанських та антикомуністичних поглядів на сторінках редакції, створив бізнес-модель редакційної незалежності. Він сказав, що політика хороша для бізнесу та новин. Водночас Санден був достатньо суперечливимː він дозволяв платні реклами «масажу» від жінок.

28 жовтня 2009 року медіа-холдинг KP Media продав газету британському громадянину Мохаммаду Захуру^[8] за 1,1 млн доларів США^[9]. Захуру належить група компаній ISTIL, а також він колишній власник сталеливарного заводу в Донецьку^[10]. Захур публікував газету через компанію Public Media. У своєму інтерв'ю Kyiv Post, опублікованому 6 серпня 2009 року, він пообіцяв відродити газету та дотримуватися традиції редакційної незалежності^[11].

Придбання газети Захуром та значні інвестиції покращили газету, яка була сильно зруйнована внаслідок світової рецесії 2008—2009 рр. Чітке економічне падіння в жовтні-листопаді 2008 року особливо серйозно вдарило по Kyiv Post, яка втратила рекламу та скоротила витрати, але все одно закінчила рік у чорному, останньому прибутковому році його існування. В останні місяці під керівництвом Сандена в 2009 році редакція газети скоротилася до 12 чоловік, кількість сторінок до 16 і друкувалась до 6 000 примірників.

Після того, як Захур придбав газету, він зберіг всю команду редакторів. Однак, одним з його перших змін як видавця було усунення платних «масажних» рекламних повідомлень. Захур підтримав політику редакційної незалежності, за винятком рідкісних обмежень. Після того, як редактори газети підтримали Юлію Тимошенко на посаду президента на президентських виборах 2010 року, Мухаммад заборонив схвалення редакцією будь-якого політичного кандидата чи політичної партії, заявивши, що газета повинна залишатися непартійною навіть на її сторінках. Захур послабив цю політику під час президентських виборів 25 травня 2014 року, коли він і його дружина, співачка-актриса Камалія, публічно виступили за обрання президентом українського політика та бізнесмена Петра Порошенка. Хоча газета мала змогу підтримувати будь-кого з кандидатів на виборах, його редакція утрималась від цього, оскільки усвідомлювала легку перемогу Порошенка.

Захур інвестував у журналістів, збільшив тираж та поліпшив газетний папір. Він збільшив число сторінок до 32 сторінок впродовж 2010—2011 рр., Знову ж таки повернувшись до 24 сторінок протягом більшої частини 2012—2013 рр., а потім до 16 та 24. Проте, незважаючи на інвестиції, Kyiv Post ніколи не відновила стійкої прибутковості, незважаючи на подальше скорочення персоналу та витрат, оскільки друкована реклама не є популярною, особливо в секторі реклами зайнятості. Однак у поєднанні з субсидіями Захура газета змогла мінімізувати фінансові втрати через спеціальні публікації, такі як «Юридичний квартал», «Нерухомість» та «Ведення бізнесу», а також спеціальні заходи, включаючи щорічну конференцію «Тигр»^[8] та інші. Початок афілійованої неурядової організації, Фонду розвитку медіа^[10], також дає гроші для незалежної журналістики.

21 березня 2018 року одеський бізнесмен Аднан Ківан^[4], сирієць і громадянин України, придбав «Kyiv Post» за ціною, встановленою Захуром, й обидва бізнесмени стверджують, що ці виплати склали більше 3,5 млн доларів^[12][9]. Журналісти Kyiv Post написали те, що знали про нього, у день продажу 23 березня під заголовком «Ким є новий власник Kyiv Post Аднан Ківан?»^[13][14]. Ківан запевнив в інтерв'ю^[15][16]  головному редактору Kyiv Post Браяну Боннеру, що редакційна незалежність журналістів буде збережена ^[17]. Газетою керує ТОВ «Бізнесгрупп». Ківан володіє групою компаній KADORR, що спеціалізується на будівництві та сільському господарстві. У його справі беруть участь його дружина Ольга та троє дітей. З 1991 по 2007 рік він активно займався торгівлею металами в портовому місті Чорного моря.

Перші півроку Ківана як власника також пов'язані з відновленням інвестицій, оскільки Kyiv Post найняла трьох нових іноземних кореспондентів^[18]: це Ірина Сомер у Брюсселі^[19], Аскольд Крушельницький, колишній головний редактор Kyiv Post, у Вашингтоні^[20], і Олена Гончарова в Едмонтоні, Канада^[21].

У 2024 році, після смерті Аднана Ківана, право власності на газету перейшло до його сина Руслана Ківана^[22], який продовжує розвивати медіапроєкт, зберігаючи редакційну незалежність і розширюючи міжнародну присутність^[6].

Головні редактори та керівники

Починаючи з першого випуску 18 жовтня 1995 р. у Kyiv Post було 15 головних редакторів: Андреа Фаяд, Ігор Грінвальд, Аскольд Крушельницький, Том Уорнер, Грег Блум, Діана Елліотт, Скотт Льюїс, Пол М'яжа, Андрій Сливка, Роман Олеарчик, Джон Мароне, Стефан Ладанай, Зенон Завада і Якуб Парусинський.

Найдовше головним редактором був Браян Боннер, громадянин США, який вперше ввійшов до колективу газети влітку 1999 року і певний час працював редактором. Головним редактором Kyiv Post Боннер працював з 9 червня 2008 року до листопада 2021 року^[23].

Після купівлі Захура 28 липня 2009 року він мав шість виконавчих директорів, серед яких американець Джеймс Філіпофф (липень 2009-липень 2011)^[24], Майкл Віллард (липень 2011-серпень 2013 р.), Якуб Парусинський (вересень 2013 р. — серпень 2014 р.), Наталія Бугайова (серпень 2014 р. — грудень 2015 р.) І Люк Шеньє (серпень 2016 р. — 1 березня 2018 р.)^[25]. Бугайова була колишнім начальником штабу міністра економіки Павлом Шереметою, перш ніж стати першою українкою та першою жінкою, яка стала генеральним директором Kyiv Post. Бугайова пішла у відставку, щоб переїхати та зайняти нову посаду директора з розробки Інституту вивчення війни у Вашингтоні, округ Колумбія. Вона написала свою прощальну колонку «Цінності Kyiv Post призначені для нової України» у редакції 18 грудня 2015 року^[26]. Комерційний директор Альона Невмержицька стала виконувачем обов'язки головного виконавчого директора в березні 2016 р., доки Люк Шеньє не обійняв посаду у серпні 2016 р. Після від'їзду Шеньє з 1 березня 2018 р. Браян Боннер взяв на себе адміністративні обов'язки генерального директора і продовжував виконувати обов'язки головного редактора до свого звільнення у листопаді 2021 р. З листопада 2021 р. генеральним директором знову став Люк Шеньє, а головним редактором — Богдан Нагайло.

Організація роботи

Девіз

Давній девіз Kyiv Post — «Незалежність. Спільнота. Довіра.» (англ. Independence. Community. Trust.), який мав на меті підкреслити свою прихильність до високих журналістських стандартів та етичних методів, на відміну від новинних видань, де видавці та власники диктують редакційну політику, а реклама замаскована новинами.

У лютому 2018 року газета змінила свій офіційний девіз на «Глобальний голос України» (англ. Ukraine's global voice), коли гасло з'явилося в першому друкованому виданні та на головній сторінці сайту під головним заголовком.

Аудиторія

97% аудиторії Kyiv Post знаходилися за межами України, а сукупна кількість переглядів сайту та сторінок у соцмережах перевищувала 6 мільйонів на місяць. Основними читачами є користувачі з Північної Америки, що становлять приблизно 55% від всієї аудиторії.

Джерела фінансування

На початку існування KyivPost був одним із небагатьох медіабізнесів в Україні, орієнтованих на прибуток. Після кризи 2009 року газета не є самоокупною і залежить від інвестицій^[27].

У березні 2013 року Kyiv Post першою газетою в Україні запровадила платний доступ до матеріалів на сайті, т. зв. paywall^[28]. Агреговані новини та суспільно-цінні матеріали доступні безкоштовно, ексклюзивні новини виключно платні, з решти матеріалів 5 публікацій сайту на місяць доступні читачу безкоштовно, а далі за плату^[28].

На початок 2018 року 77 % бюджету видання складали кошти, які Kyiv Post заробляло самостійно через рекламу, сайт, проведення заходів (наприклад, Thirty Under Thirty, The Tiger Conference, CEO Breakfast, Employment Fair), а решту грошей медіа отримувало з грантових проєктів та від свого власника^[28].

Вебсайт, платний доступ і соціальні мережі

Kyiv Post запустила свій вебсайт у 1997 році під керівництвом Сандена. Наразі сайт оновлюється сім днів на тиждень приблизно 10 годин на день і містить ексклюзивний контент Kyiv Post, новини та фотографії інформаційних агентств, а також агреговані матеріали з інших новинних джерел про Україну.

У березні 2013 року Kyiv Post запровадила платний доступ до онлайн-контенту. Встановлення платного доступу стало фінансовою необхідністю через загальне падіння доходів від друкованої реклами в медіаіндустрії, зокрема і в Kyiv Post^[29].

Під час періодів національних криз, таких як Революція Гідності та вторгнення Росії в Україну, Kyiv Post тимчасово скасовувала платний доступ і робила свої матеріали відкритими для всіх.

Наразі на сайті безкоштовно доступні багато категорій матеріалів, включно з агрегованим контентом, авторськими колонками та редакційними статтями, а також мультимедійними матеріалами (відео та фото).

У листопаді 2021 року платний доступ до сайту був скасований^[30].

У червні 2022 року була запущена українська версія сайту^[31].

У грудні 2022 року команда Kyiv Post запустила повністю оновлений сайт.

Контент

Євромадан та війна на Донбасі

У 2013 році Kyiv Post освітлював все те, що отримало назву «Євромайдан». Газета опублікувала сотні оповідань в Інтернеті та друкованих виданнях про революцію. Перша історія про революцію була опублікована 22 листопада 2013 року^[32].

Після того як Янукович і багато членів його уряду втекли у Росію, щотижневик охопив формування тимчасової української влади, російську анексію Криму 27 лютого 2014 року, початок конфлікту в Донбасі в квітні 2014 року та 25 травня 2014 р. обрання Петра Порошенка п'ятим президентом України.

Проєкти

У серпні 2014 р. «Київ Пост» запустив «Kyiv Post +» — публічний проєкт, що охоплює російську війну проти України та наслідки Євромайдану; проєкт продовжується і сьогодні, хоча маркетингова кампанія була припинена в лютому 2016 року^[33].

У жовтні 2014 р. газета розпочала проєкт «Реформи догляду» для відстеження прогресу, досягнутого Президентом Петром Порошенком та Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком у ліквідації корупційних та бюрократичних перешкод на шляху демократичного прогресу та економічного зростання^[34][35].

Київ Пост публікує щорічний огляд «Найуспішніші юридичні фірми», а з 2019 року планує вести власний рейтинг юридичних фірм^[36].

Журналістські розслідування

Видання є центром журналістських розслідувань. Боннер, крім головного редактора, також був регіональним координатором проєкту Objective Investigative Journalism, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії, з 2013—2017 рр. Разом із Ольгою Руденко, заступником головного редактора з 6 жовтня 2017 р. Історії були опубліковані на сайті та інших новинних виданнях. Тим часом журналіст «Київ Пост» Влад Лавров є регіональним координатором проєкту звітності з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, донорами якого є Агентство США з міжнародного розвитку.

«Київ Пост» була одним із засобів масової інформації, яка брала участь у розслідуванні щодо Панаманських документів 2016 року.

Загрози

Газета витримала численні загрози з 1995 року. Згідно з аудіозаписами, записаними Миколою Мельниченком, охоронцем екс-президента Кучми, тодішній податковий інспектор Микола Азаров говорив про проведення податкових перевірок газет та інших інформаційних центрів, які критикували адміністрацію.

• Перша — український мільярдер-олігарх Фірташ подав позов до суду у Великій Британії проти Kyiv Post через статтю^[37] про корупцію в газовій промисловості від 2 липня 2010 р. 14 грудня 2010 р. «Київ Пост» заблокував доступ для користувачів зі Сполученого Королівства як протест проти англійського законодавства про дифамацію і позов Фірташа про наклеп^[38]. Справа була закрита 24 грудня 2011 р., оскільки суд у Великій Британії вважав, що Фірташ не мав жодних серйозних зв'язків з країною^[39][40], а блок був знятий пізніше цього року^[41][42].
• Друга — тиск задля пом'якшення висвітлення новин про Януковича. Ця загроза виникла 15 квітня 2011 року, коли Захур звільнив Боннера за публікацію інтерв'ю з міністром уряду під тиском урядових чиновників. Журналісти вийшли на страйк^[43]. Захур відновив Боннера як редактор 20 квітня 2011 року, закінчивши страйк. Щотижнева газета ніколи не пропускала щотижневого друку під час зупинки роботи, а Боннер, який знову став головним редактором з червня 2008 року, залишився на своєму місці до 30 квітня 2013 року^[44]. Проте, після повернення Боннера виник конфлікт, і два журналісти, які не підписали петицію про підтримку, залишили газету. Боннер не звільняв їх, при цьому джерела вказують на те, що це було внаслідок того, що вони не підтримали його повернення^[45].
• Третя — як мінімум дві пропозиції купити газету від бізнесменів, близьких до Януковича. Захур відмовився від обох пропозицій, посилаючись на своє бажання контролювати редакцію самостійно^[46].

Найбільша загроза може бути економічною. Багато центрально-східних європейських англомовних газет, у тому числі The Moscow Times, Prague Post and Sofia Echo, закрили друковані видання через падіння попиту на рекламу та зміни моделей читацької діяльності в Інтернеті^[47].

У жовтні 2018 року вийшла редакторська колонка Браяна Боннера «Зв'язані мовою»^[48] щодо законопроєкту № 5670-д, в якій він зазначає, що вимога мати українську версію може покласти край існуванню Kyiv Post і просить зробити виняток для англомовних видань^[49]. Заступник головного редактора видання Ольга Руденко заявила: «У нас немає ресурсів, щоб випускати другу газету»^[50].

Тимчасове призупинення роботи

8 листопада 2021 року Kyiv Post тимчасово припинило вихід, співробітників видання було звільнено. За три тижні до того власник видання одеський забудовник Аднан Ківан заявляв, що планує розширити Kyiv Post та запустити україномовне медіа під тим же брендом^[51]. Колектив тоді запропонував власнику продати газету або передати торговельну марку Kyiv Post редакції, але Ківан не погодився^[52][53].

У грудні 2021 року Kyiv Post повністю відновив цифрову діяльність і публікації після місячної паузи^[30].

Дотичні проєкти

Група журналістів у 2013 році започаткувала Фонд розвитку медіа, неурядову організацію, яка за останні п'ять років використала 865 000 дол. США на підтримку незалежної журналістики трьома способами:

1. Журналістські розслідування
2. Студентська журналістика, стажування, обміни
3. Навчальні програми для досвідчених професіоналів.

Видання також опікується кількома подіями:

• 2012 — видання започаткувало щорічну конференцію Tiger Conference.
• 2016 — видання заснувало щорічну нагороду Top 30 Under 30.

Нагороди та визнання

У 2014 році персонал Kyiv Post виграв престижну Почесну відзнаку Школи журналістики в Університеті Міссурі. Нагорода була віддана головному редактору Браяну Боннеру та тодішньому заступнику головного редактора Каті Горчинській, яка займала цю посаду у 2008—2015 рр., на церемонії в журналістській школі в Колумбії, штат Міссурі, 28 жовтня 2014 року^[54][55].

Також у 2014 році в Москві компанія AGT Communications Company оприлюднила результати свого дослідження з 21 листопада 2013 р. по 21 травня 2014 р., згідно з яким «Київ Пост» є найпопулярнішим українським джерелом новин для американських та європейських інформаційних агентств, і друга за частотою цитування в Україні та Росії, після російського «Комерсанта». Висновки були зроблені на підставі цитат у Factiva, дослідницькій базі даних Dow Jones^[56].

П'ять журналістів також виграли шестимісячні стипендії за програмою Alfred Friendly Press Partners, якою керує Школа журналістики Університету Міссурі. Це були Анастасія Форіна, яка працювала в Чиказькій трибуні в 2014 році^[57]; Оксана Гриценко, яка працювала в Pittsburgh Post-Gazette у 2015 році^[58]; Олена Гончарова, яка працювала в Pittsburgh Post-Gazette у 2016 році^[59]; Юліана Романишин, яка працювала в Чиказькій трибуні в 2017 році^[60]; й Анна Якутенко, яка розпочала свою стипендію у березні 2018 року у KCUR, відділенні Національного громадського радіо у Канзас-Сіті, штат Міссурі^[61].

У жовтні 2023 року Kyiv Post стало першим українським медіа, яке отримало 100% рейтинг прозорості контенту та точності журналістських стандартів за версією міжнародної рейтингової платформи NewsGuard (серед інших видань із таким самим ідеальним рейтингом були The Washington Post, New York Times та Wall Street Journal)^[5].