Воєйков Володимир Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воєйков.

Володи́мир Микола́йович Воєйков (нар. 2 (14) серпня 1868(18680814) — 8 жовтня 1947) — російський воєначальник. Генерал-майор. Діяч олімпійського руху.

Воєйков Володимир Миколайович
Народження	2 (14) серпня 1868(1868-08-14) Царське Село
Смерть	8 жовтня 1947(1947-10-08) (79 років) Юршхольм, Швеція
Поховання	Kauniainen Cemeteryd
Країна	Російська імперія
Освіта	Пажеський корпус
Роки служби	1885—1917
Звання	Генерал-майор
Командування	Лейб-гвардії Гусарський його величності полк
Рід	House of Voyeykovd
Нагороди

Біографія

Народився в сім'ї генерала від кавалерії Миколи Воєйкова (1832—1898) та Варвари Володимирівни уродженої Долгорукової, дочки Московського генерал-губернатора Володимира Долгорукова. Освіту здобув у Пажеському корпусі. Службу розпочав у лейб-гвардії Кавалергардському полку. Дослужився до помічника командира Кавалергардського полку. З 1907 — командир лейб-гвардії гусарського полку; з 1913 р. — палацовий комендант. Генерал-майор Свити Є. І. В. Одружився з дочкою міністра імператорського Двору Володимира Фредерікса Євгенією Фредерікс. 24 грудня 1913 призначений палацовим комендантом і в цій якості був одним з найближчих до Миколі II осіб. Після утворення Російського олімпійського комітету був обраний його почесним головою (1912).

У 1913 році Воєйков заснував виробництво з розливу мінеральної води у своєму маєтку Кувака в Пензенської губернії. Виробнича потужність заводу «Кувака» становила 100 тис. пляшок води (30 тис. тонн розливу) на рік^[1].

Маєток Воєйкова розташовувалося на території сучасного міста Кам'янка.

Під час Лютневої революції заарештований, утримувався під арештом спочатку в Таврійському палаці, потім в Петропавлівської фортеці. Допитувався Надзвичайної слідчої комісією Тимчасового уряду. Був випущений, але влітку 1918 року, під загрозою арешту більшовиками, прикинувшись божевільним, переховувався в лікарні св. Пантелеймона для душевнохворих, звідки підтримував зв'язок з рідними.

У вересні 1918 року, дізнавшись про арешт дружини, втік до Криму, звідки перебрався в Румунію, а потім у Фінляндію, де жив у Теріокі (Terijoki), нині Зеленогірськ, на дачі доктора Боткіна. Покинувши Фінляндію, Воєйков перебрався до Швеції. Помер 8 жовтня 1947 в Юрхолме (Djursholm), Стокгольм.

Автор спогадів

• Воейков В. Н. С царём и без царя. Воспоминания последнего дворцового коменданта. — Гельсингфорс, 1936. Переиздание: М.: Родник, 1994. Переиздание: М.: Терра, 1995. ISBN 5-300-00066-3 (рос.)

Нагороди та відзнаки

• Орден Святого Станіслава 1 ступеня
• Орден Святого Володимира 3 ступеня
• Орден Святої Ганни 2 ступеня.