Віньковатов Павло Іванович

Вінькова́тов Павло́ Іва́нович (прізвище при народженні — Вінькова́тий^[2], 25 липня 1921, Харків — 21 квітня 1987, Київ) — український радянський футболіст, що виступав на позиції нападника у складі київського «Динамо» та харківського «Сільмаша». Один з найавторитетніших гравців «Динамо» післявоєнних років.

Павло Віньковатов
Павло Віньковатов
Особисті дані
Повне ім'я	Віньковатов Павло Іванович
Народження	25 липня 1921(1921-07-25)
	Харків, УСРР
Смерть	21 квітня 1987(1987-04-21) (65 років)
	Київ, СРСР
Зріст	171 см
Вага	72 кг[1]
Прізвисько	Паша-гол, Танк
Громадянство	СРСР
Позиція	Нападник
Юнацькі клуби
1937—1938	«Сільмаш» (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1939—1940 «Сільмаш» (Харків) 46 (16) 1941—1955 «Динамо» (Київ) 218 (66)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Павло Віньковатов почав займатися футболом у 1936 році в рідному Харкові, захищаючи кольори юнацької команди «Сільмаш»^[3]. Три роки потому його було переведено до дорослої команди, у складі якої молодий нападник продемонстрував змістовну гру і непогану результативність. Відігравши у харківському клубі два сезони, Віньковатов вирушив до найсильнішої команди республіки — київського «Динамо». У дебютному сезоні пропустив лише одну гру з тих, що встигли відбутися до початку війни. Під час Другої світової війни виступав на неофіційному рівні за харківське «Динамо» та команду Київського танкового училища.

Повторний дебют у складі киян в чемпіонатах СРСР відбувся у 1946 році. Три сезони поспіль Віньковатов ставав найкращим бомбардиром команди, вміло взаємодіючи з Петром Дементьєвим, а у 1948 році отримав з рук Дементьєва капітанську пов'язку. Віньковатов став співтворцем перших серйозних успіхів «Динамо» — у 1952 році він допоміг команді посісти друге місце у чемпіонаті СРСР, а два роки потому разом з партнерами створив справжню сенсацію, перемігши у фіналі Кубка країни.

Незважаючи на невеликий зріст, Віньковатов виконував на полі функції форварда таранного типу. Нападник вирізнявся з-поміж інших високим рівнем відповідальності та дотриманням режиму. Володів прекрасним за силою та виконанням ударом, що нерідко заставав зненацька голкіперів суперника. Був одним з улюбленців київських вболівальників, які завжди саме на нього покладали надії у скрутний для команди момент, однак нерідко й брали на кпини через змарновані стовідсоткові нагоди для взяття воріт^[4].

Після завершення кар'єри Павло Віньковатов тренував бердичівський «Прогрес» (1958–1959) та цілу низку заводських команд Києва^[3].

Досягнення

• Володар Кубка СРСР (1): 1954
• Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1952
• Володар Кубка УРСР (4): 1944, 1946, 1947, 1948
• Футболіст року в Україні (3): 1946, 1947, 1948

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:^[5]

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок СРСР		Кубок УРСР		Інші турніри		Всього
		Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1939	«Сільмаш» Х	Д-2	21	6	—	—	—	—	—	—	21	6
1940	«Сільмаш» Х	Д-2	25	10	—	—	—	—	—	—	25	10
1941	«Динамо» К	Д-1	0+8	0+2	—	—	—	—	—	—	8	2
1944	«Динамо» К	—	—	—	1	0	4	4	—	—	5	4
1945	«Динамо» К	Д-1	—	—	—	—	3	6	—	—	3	6
1946	«Динамо» К	Д-1	22	8	3	1	5	10	—	—	30	19
1947	«Динамо» К	Д-1	24	8	2	2	3	4	—	—	29	14
1948	«Динамо» К	Д-1	22+1	10	3	2	4	3	1	0	31	15
1949	«Динамо» К	Д-1	33	8	—	—	—	—	—	—	33	8
1950	«Динамо» К	Д-1	32	11	2	0	—	—	—	—	34	11
1951	«Динамо» К	Д-1	24	10	1	0	—	—	—	—	25	10
1952	«Динамо» К	Д-1	8	2	1	0	—	—	3	2	12	4
1953	«Динамо» К	Д-1	18+1	3	1	0	—	—	—	—	20	3
1954	«Динамо» К	Д-1	21	4	3	0	—	—	—	—
1955	«Динамо» К	Д-1	4	0	—	—	—	—	—	—	4	0
Усього за кар'єру		Д-1	218	66	17	5	19	27	4	2	304	116
		Д-2	46	16

• У графі «Інші турніри» за 1948 рік згадано Динаміаду СРСР, за 1952-й — Турнір Спорткомітету СРСР; через «+» подані анульовані матчі.