Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Чемпіонати Всесоюзного ПСТ «Динамо» з футболу
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Чемпіонати Всесоюзного ПСТ «Динамо» з футболу несистемно розігрувались у 1920-х — 1980-х роках. Учасниками були провідні футбольні команди Всесоюзного пролетарського спортивного товариства «Динамо».
Турніри «міліцейського» ПСТ були найпершими всесоюзними для клубних команд. Стартові три (1928—1929, 1933 років) стали орієнтиром для заснування чемпіонату й Кубка колишнього СРСР. Опісля Другої світової війни потреба в існуванні таких турнірів фактично відпала, тому вони розігрувалися чимдалі рідше. Окрім загальнодержавних змагань, існувала також Всеукраїнська першість ПСТ «Динамо» (1929, 1931—1935).
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Початок змагань між найсильнішими футбольними командами товариства «Динамо» розпочались 1923 року регулярними матчами між «динамівцями» Москви і Ленінграду, які зазвичай проходили щорічно під час перерви між весняними і осінніми сезонами чемпіонатів міст.
1928 року до турніру додався третій учасник — «Динамо» (Харків) з тодішньої столиці України, програвши у фіналі ленінградцям[1].
1929 року футбольний турнір проходив в рамках Всесоюзного свята «Динамо» на честь п'ятиріччя товариства. В турнірі взяло участь понад сто динамівських футбольних колективів з усієї країни, які проходили відбіркові турніри за регіональним принципом. В результату у фінальний етап вийшло 8 команд, які представляли різні регіони СРСР. При цьому для участь у всесоюзному святі команді дозволялось брати гравців інших колективів, через що вона фактично ставала збірною регіону. У заявці було 15 гравців і право на 3 заміни під час матчу для травмованих гравців. Сам формат змагання передбачав окрім стандартного турніру на виліт ще й втішний турнір, з метою визначити місця для усіх учасників. Якщо матчі закінчувались внічию, то призначався додатковий час у вигляді двох таймів по 15 хвилин. Якщо і після них рахунок був рівним, то призначався ще один додатковий час у вигляді двох таймів по 15 хвилин, але цього разу до забитого голу. Якщо і після цього рахунок залишався рівним, то матч перегравався після дня відпочинку. Таке сталось у півфіналі турніру, де українські і ленінградські «динамівці» після 150 хвилин гри так і залишили рахунок 0:0. В результаті через день у матчі перегравання українці виграли 4:2 і пройшли до фіналу, де у драматичному поєдинку з рахунком 3:4 поступились господарям турніру москвичам[2].
Надалі відбулась перерва у розіграшах і лише 1933 року футбольний турнір знову відбувся в рамках першої Всесоюзної Спартакіади «Динамо», присвяченої 10-річчю товариства. Цього разу йому знову передував тривалий відбірковий цикл, за результатами якого було обрано 6 команд, що і розіграли трофей. Як і минулого разу у фіналі зустрілись динамівці України та Москви і мінімальну перемогу знову здобули господаря змагання[3].
З 1939 року Центральна рада ВПСТ «Динамо» почала проводити футбольний турнір динамівських команд, в якій брали участь лише команди, що не брали участь у чемпіонатах СРСР. Такий формат проіснував до 1958 року, а у 1952—1988 роках кубок розігрувався серед юнацьких динамівських команд. В результаті повноцінні турніри серед найкращих динамівських команд надалі проводився вкрай рідко.
Наступний такий розіграш турніру відбувся 1948 року в рамках Кубка Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», присвяченого 25-річчю товариства. Він проходив у три етапи, оскільки у турнірі зіграло понад 500 команд. Спочатку змагання проходили на регіональному рівні, а потім на зональному. В результаті у фінальний турнір пройшли переможці трьох зон — динамівці Кутаїсі, Ростова-на-Дону та Хабаровська, які доєднались до п'яти динамівських команд, що грали у вищому дивізіоні чемпіонату СРСР. Цього разу турнір пройшов у Тбілісі, але перемогу втретє поспіль здобуло «Динамо» Москва[4][5].
Надалі турніри найкращих динамівських команд тривалий час не проводились, через збільшення кількості матчів та появу єврокубків. Лише у 1980-х роках з побудовою критих манежів змагання були відновленні і проводились в зимову паузу. Так у 1982—1985 роках проходив Зимовий турнір Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», який проходив у спорткомплексі «Олімпійський» у Москві. Змагання розглядалось як підготовка до прийдешнього чемпіонату СРСР і грався за форматом двох груп по 4-5 команд у кожній, після завершення яких команди що посідали однакові місця розігрували підсумкові позиції на турнірі. В усіх турнірах окрім першого перемогу здобуло московське «Динамо», при чому в останньому москвичі грали дублюючим складом.
1986 року Центральна рада «Динамо» знову змінила формат турніру, вирішивши зосередитись на командах найвищого дивізіону. В результаті був створений Зимовий турнір динамівських команд вищої ліги журналу «На боевом посту», де чотири найкращі динамівські команди у півфіналах визначали двох фіналістів змагання, а команди що програли розігрували третє місце. Перший розіграш по традиції пройшов у спорткомплексі «Олімпійський» у Москві і перемогу здобули динамівці з Мінська[6]. Другий турнір відбувся 1987 року на полях Грузії, але через відстань і міжнародні поїздки команд, тут зіграли резервні або молодіжні команди. В результаті надалі турнір більше не проводився.
Remove ads
Зведена таблиця
Remove ads
Турніри
Узагальнити
Перспектива
1923
«Динамо» Москва: Чулков — Петров, Ігнатов — Ленчиков, Овечкін, Нєвєров — Шумель, Осокін, Денисов, Житарєв 
, Б.Тітов
«Динамо» Петроград: Голубєв — Кузьмін, Озолін — Федоров, Іванов, Юрков — Мозжухін, Богданов , Васильєв, Грибанов, Надуваєв
1924
Матч на кубок Ленгубвиконкому (Ленінградського губернського виконавчого комітету) на святі відкриття стадіону «Динамо» у Ленінграді.
«Динамо» Ленінград: Голубєв — Павлов, Євдокимов — Чернишов, Іванов, Федоров — Дмитрієв, Богданов, Кузьмін, Надуваєв, Юрков
«Динамо» Москва: Чулков — Льончиков, Ігнатов — Овечкін, Артем'єв , Дмитрієв-Моро — Борисов, В.Тітов, Маслов, Житарєв, Мідлер
1925
Матч на кубок Ленгубвиконкому (Ленінградського губернського виконавчого комітету)
«Динамо» Москва: Чулков — Льончиков, Ігнатов — Лебедєв, Артем'єв , Ніколаєнко — Борисов, Іванов, Маслов, Медведєв, Мідлер
«Динамо» Ленінград: Голубєв — Сидоров, Трутнєв — Євдокимов, Л.Іванов, Мозіас — Балашев, Суханов, Фохт, Сидельников, Надуваєв
1926
«Динамо» Ленінград: Соколов — В.Семенов, Трутнєв — Васильєв, Феоктістов , Недригайлов — Ф.Семенов, Мироничев, Фохт, Д.Родіонов, Богданов
«Динамо» Москва: Чулков — М.Соколов, Лебедєв — Льончиков, І.Артем'єв , Філіппов — Макаров, Іванов, Маслов, К.Блінков, Мідлер
1927
«Динамо» Москва: Чулков — М.Соколов, Карпенко — Льончиков, Лебедєв, Філіппов — Макаров, Іванов, Маслов, К.Блінков , Грузинський
«Динамо» Ленінград: Соколов — В.Семенов, Трутнєв — Феоктістов, Батирєв , Столяров — Д.Родіонов, Васильєв, Горелкін, Мироничев, Богданов
1928
- 1/2 фіналу
«Динамо» Москва: Чулков — М.Соколов, Карпенко — Льончиков, Селін , Столяров — Макаров, К.Блінков, Маслов, Павлов, Прокоф'єв
«Динамо» Харків: Норов — К.Фомін , Кладько — М.Фомін, В.Фомін, Привалов — Владимирський, Шпаковський, Міщенко, Старусєв, Губарєв
- Фінал
«Динамо» Ленінград: Соколов, Єжов[ru], Корнилов, Васильєв, Батирєв[ru], Надуваєв, Богданов, Родіонов С., Кудрявцев, Нікітін, Родіонов Д.
«Динамо» Харків: Норов, К.Фомін, Кладько, М.Фомін, Вол. Фомін, Привалов, Володимирський, Паровишников, Шпаковський, Міщенко, Старусєв, Губарєв; представник Романенко
1929
Відбіркові матчі
- УРСР
- Захід
- 21.07. /Смоленськ/ «Динамо» (Західна область) — «Динамо» (Москва) — 0:12[7]
- Північний Кавказ
- 07.07. /Єреван/ «Динамо» (Тифліс) — «Динамо» (Баку) — 2:1
- 09.07. /Єреван/ «Динамо» (Тифліс) — «Динамо» (Єреван) — 4:2
- 27.07. /Ростов-на-Дону/ «Динамо» (Тифліс) — «Динамо» (Ростов-на-Дону) — 1:2[8]
- Урал
- /Свердловськ/ «Динамо» (Свердловськ) — «Динамо» (Тюмень) — 6:0[9]
- /Самара/ «Динамо» (Самара) — «Динамо» (Свердловськ) — 0:2[10]
Фінальний етап
- 1/4 фіналу
- 02.08. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Нижній Новгород) — 6:3[11]
- 02.08. /Москва/ «Динамо» (Північний Кавказ) — «Динамо» (Середня Азія) — 7:0
- 03.08. /Москва/ «Динамо» (УСРР) — «Динамо» (Урал) — 10:1
- 03.08. /Москва/ «Динамо» (Ленінград) — «Динамо» (Центрально-Чорноземна обл.) — 5:0
- 1/2 фіналу
- 04.08. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Північний Кавказ) — 4:3[12]
- 04-06.08. /Москва/ «Динамо» (УСРР) — «Динамо» (Ленінград) — 0:0, 4:2
- Фінал
- «Динамо» (Москва): Чулков — К.Фомін, Карпенко — Льончиков, Столяров (91' Жидков), Селін
— Титов, Севостьянов, Іванов, Павлов (91' Макаров), Прокоф'єв - «Динамо» (УСРР): Норов — Кладько, Денисов — М.Фомін, В.Фомін , Жорданія — Малхасов, Шпаковський, Мотлохов (91' Губарєв), Сердюк, Печений
1933
- 1/4 фіналу
- 20.07. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Ленінград) — 7:2[13]
- 20.07. /Москва/ «Динамо» (УСРР) — «Динамо-Трудкомуна № 1» (Болшево) — 8:2
- 1/2 фіналу
- 22.07. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Північний Кавказ) — 7:4[14]
- 22.07. /Москва/ «Динамо» (УСРР) — «Динамо» (Івановська обл.) — 8:2
- Фінал
- «Динамо» (Москва): Квасников — Тетерін, Корчебоков — Дубинін, Рьомін, Столяров — Савостьянов, Смирнов, Іванов, Павлов, Ільїн
- «Динамо» (УСРР): Ідзковський — К.Фомін , Єпішин — М.Фомін, Тютчев, Привалов — Копейко, Лайко, Лесной, Щегоцький, Паровишніков
1948
- 1/4 фіналу
- 28.10. /Тбілісі/ «Динамо» (Тбілісі) — «Динамо» (Ростов-на-Дону) — 3:1[15]
- 29.10. /Тбілісі/ «Динамо» (Кутаїсі) — «Динамо» (Хабаровськ) — 2:1[16]
- 30.10. /Тбілісі/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Мінськ) — 6:0[17]
- 02.11. /Тбілісі/ «Динамо» (Ленінград) — «Динамо» (Київ) — 5:1[18]
- 1/2 фіналу
- 04.11. /Тбілісі/ «Динамо» (Тбілісі) — «Динамо» (Ленінград) — 2:0[19]
- 04.11. /Тбілісі/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Кутаїсі) — 3:1[20]
- Фінал
- «Динамо» (Москва): Хомич — Петров, Семичастний , Радикорський — Малявкін, Л.Соловйов — Трофімов, Савдунін, Терешков, Бєсков, В.Ільїн; тренер Михайло Якушин
- «Динамо» (Тбілісі): Марганія — Кікнадзе, Дзяпшина, Сарджвеладзе — Панюков, Гагуа — Антадзе, Зазроєв, Махарадзе, Гогоберідзе, Тодрія; тренер Михайло Бердзенішвілі
1982
- Група «А»: 1. «Динамо» (Москва), 2. «Динамо» (Вологда), 3. «Динамо» (Брянськ), 4. «Динамо» (Барнаул)
- Група «Б»: 1. «Динамо» (Мінськ), 2. «Динамо» (Кіров), 3. «Динамо» (Ставрополь), 4. «Динамо» (Махачкала)
- Фінал
| Пенальті | |||
Молодцов  Матюнін Шевцов  Головня Ментюков |
3:4 | Курненін Шишкін Бєлов Зигмантович |
- «Динамо» (Москва): Уваров, Родін, Новиков, Маховиков (Шевцов, 70), Головня, Ментюков, Бородюк, Минаев (Матюнін, 46), Резник, Аджоєв (Молодцов, 46), Пишкін (Толстих, 46); тренер В'ячеслав Соловйов
- «Динамо» (Мінськ): Вергеєнко, Бєлов, Курненін, Янушевський (Румбутіс, 46), Шишкін, Прокопенко , Трухан, Алейніков (Зигмантович, 63), Мельников, Гуринович, Сокол (Кобренков, 72); тренер Едуард Малофеєв
1983
- Група «А»: 1. «Динамо» (Москва), 2. «Динамо» (Самарканд), 3. «Динамо» (Барнаул), 4. «Динамо» (Махачкала), 5. «Динамо» (Кіров)
- Група «Б»: 1. «Динамо» (Мінськ), 2. «Динамо» (Ставрополь), 3. «Динамо» (Кашира), 4. «Динамо» (Брянськ), 5. «Динамо» (Вологда)
- Фінал
- 30.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Мінськ) — 0:0, по пен. 4:1[21]
- «Динамо» (Москва): Прудников, Силкін, Теренін, Маховиков, Головня, Новиков, Джавадов, Капустін, Молодцов, Латиш, Бородюк, Хапсаліс, Аджоєв; тренер В'ячеслав Соловйов
- «Динамо» (Мінськ): Курбико, Шишкін, Курненін , Бєлов, Трухан (Янушевський, 60), Прокопенко, Зигмантович, Пудишев, Алейніков, Кондратьєв, Сокол; тренер Едуард Малофеєв
- Матч за 3 місце.
«Динамо» (Самарканд) — «Динамо» (Ставрополь) — 0:0, пен. 4:2.
- Матч за 5 місце.
«Динамо» (Барнаул) — «Динамо» (Кашира) — 0:0, пен. 5:4.
- Матч за 7 місце.
«Динамо» (Брянськ) — «Динамо» (Махачкала) — 0:2.
- Матч за 9 місце.
«Динамо» (Вологда) — «Динамо» (Кіров) — 3:1.
1984
- Група «А»:
- 17.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Кашира) — 3:0[22].
- 19.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Барнаул) — 4:0[23]
- 21.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Махачкала) — 3:1[24]
- 22.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Кіров) — 1:0[25]
- Група «Б»:
- 17.01. «Динамо-д» (Москва) — «Динамо» (Вологда) — 1:3
- 18.01. «Динамо-д» (Москва) — «Динамо» (Брянськ) — 2:1
- 19.01. «Динамо-д» (Москва) — «Динамо» (Брест) — 1:0
- 21.01. «Динамо-д» (Москва) — «Динамо» (Ставрополь) — 3:1
- Фінал
- 23.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо-д» (Москва) — 2:0[26]
- «Динамо» (Москва): Прудніков, Хапсаліс, Новиков, Фомичов (Ментюков, 46), Головня, Мілешкін (Нікулін, 23), Латиш (Чесноков, 46), Стариков, Бородюк, В.Каратаєв (Молодцов, 46), Газзаєв.
- «Динамо-дубль» (Москва): Уваров, Демидов (Федоровський, 63), Буланов, Сілкін , Теренін, Толстих, Корнєєв (Черних, 46), Єрько (Шалін, 63), Матюнін (Кузнєцов, 78), Каратаєв (Олег Морозов, 78), Капустин (Олексій Морозов, 84).
- Матч за 3 місце.
«Динамо» (Барнаул) — «Динамо» (Ставрополь) — 1:2
- Матч за 5 місце.
«Динамо» (Кіров) — «Динамо» (Брест) — 3:0
- Матч за 7 місце.
«Динамо» (Махачкала) — «Динамо» (Вологда) — 2:1
- Матч за 9 місце.
«Динамо» (Кашира) — «Динамо» (Брянськ) — 1:4
1985
- Група «А»:
- 18.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Вологда) — 2:0[27]
- 19.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Брянськ) — 3:1[28]
- 20.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Самарканд) — 1:0[29]
- 22.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (юн. збірна) — 4:0[30]
- Фінал
- 24.01. «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Кіров) — 1:0[31]
- «Динамо» (Москва): Уваров , Федоровський, Теренін, Демидов, Мілешкін, Акбаров, Олег Морозов, Молодцов, Чесноков, Шалін, Кожанов (Олексій Морозов, 64).
- «Динамо» (Кіров): Кранатов, Логунов, Сухомлин, Коротаєв, Ісупов, Тумасян, Єрдяков (Петров, 46), Чебанов, Черепанов, Усатов , Юрцев (Кириллов, 38, Дубовцев, 53).
1986
- 1/2 фіналу
- 30.01. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Тбілісі) — 1:1, пен. 3:5[32]
- 30.01. /Москва/ «Динамо» (Мінськ) — «Динамо» (Київ) — 3:0
- Фінал
- 31.01. /Москва/ «Динамо» (Мінськ) — «Динамо» (Тбілісі) — 2:1[33]
- «Динамо» (Мінськ): Жекю, Боровський, Курненін, Янушевський, Румбутіс, Трухан, Зигмантович, Лесун, Гоцманов, Сокол, Кистень, Дозморов, Гуринович, Кондратьєв; тренер Арзамасцев
- Матч за 3 місце.
- 31.01. /Москва/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Київ) — 1:1, пен. 5:4[34]
1987
- 1/2 фіналу
- 14.02. /Леселідзе/ «Динамо» (Київ) — «Динамо» (Тбілісі) — 3:1
- 14.02. /Алахадзе/ «Динамо» (Мінськ) — «Динамо» (Москва) — 3:2[35]
- Фінал
- 16.02. /Леселідзе/ «Динамо» (Київ) — «Динамо» (Мінськ) — 1:0
- «Динамо» (Київ): Ковтун, Євсеєв, Каратаєв, Горілий, Заєць, Колоколов, Деревинський, Жабченко, Зуб, Погодін, Процюк, Михайличенко, Морозов, Гущин; тренер Лобановський.
- Матч за 3 місце.
- 16.01. /Леселідзе/ «Динамо» (Москва) — «Динамо» (Тбілісі) — 0:3[36]
Remove ads
Цікаві факти
- у фінальному етапі розіграшу 1933 року збірна «Динамо» України у чвертьфіналі та півфіналі здобула однакові перемоги з рахунком 8:2, і в обох матчах нападник Костянтин Шегоцький відзначався пента-триком — забивав п'ять м'ячів.
Див. також
Джерела
- Костянтин Шегоцький. У грі та поза грою. — К.: «Здоров'я», 1991. — с. 52
- Российский футбол за 100 лет. Энциклопедический справочник. — М.: «Грэгори-Пэйдж», 1997. — с. 83, 275
- Анатолий Коломиец. Киевский футбол на рубежах времен. — К.: «А-ДЕПТ», 2007, том I. — с. 205, 241, 417
- Анатолий Коломиец. Киевский футбол на рубежах времен. — К.: «А-ДЕПТ», 2010, том II. — с. 498, 523
- Игорь Степанович Добронравов. На бессрочной службе футболу. — М : Два Мира Прин, 2000. — 704 с. — 1000 екз. — ISBN 5-901245-02-4.
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads