Коломойцев Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Коломо́йцев (рос. Николай Николаевич Коломейцев; *16 липня 1867, с. Покровка, Херсонської губернія, Російська імперія — †6 жовтня 1944, Париж, Франція) — контр-адмірал, капітан криголама «Єрмак» (1902–1904), есмінця «Буйний», який відзначився у Цусімській битві 1905 р. Випускник Херсонського мореходного училища (1883 р.).

Микола Коломойцев
Ім'я при народженні	Микола Миколайович Коломойцев
Народився	16 липня 1867(1867-07-16)[1]  Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	6 жовтня 1944(1944-10-06)[1] (77 років)  Париж  ·збиття транспортним засобомd
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Південь Росії  Франція
Діяльність	мандрівник-дослідник, військовослужбовець
Alma mater	Херсонська державна морська академія
Знання мов	французька
Учасник	Російсько-японська війна, Перша світова війна і Цусімська битва
Роки активності	з 1880
Військове звання	адмірал і віцеадмірал[d]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коломойцев.

Хронологія біографії

• 1883 — закінчив Херсонське мореходне училище.
• 1884 — розпочав військову службу.
• 29 вересня 1887 — Мічман.
• 13 грудня 1893 — Лейтенант .
• 1893 — Привів пароплав «Лейтенант Овцин» з Великої Британії в гирло Єнісею.
• 1894 — закінчив Мінний офіцерський клас.
• 1894 — 1895 — Плавання в Тихий океан на крейсері «Гайдамак».
• 1896 — Мінний офіцер 1-го розряду.
• 23 жовтня 1899 — Приписаний до Сибірського флотського екіпажа.
• 1900–1901 — Командир яхти «Заря» в полярній експедиції Е. В. Толля. Внаслідок незгоди з Толлем залишив судно і в квітні 1901 р. за 40 днів пройшов близько 800 км до Гольчихи (Єнісейська губа). По дорозі відкрив річку, що впадає в Таймирську затоку.
• 1902—1904 — Командир криголаму «Єрмак».
• 6 грудня 1904 — Капітан II рангу.
• 12 липня 1904 — Командир есмінця «Буйний» в складі 2-ї Тихоокеанської ескадри.
• 14 — 15 травня 1905 — брав участь у Цусімській битві.
• 4 листопада 1906 — Старший офіцер лінійного корабля «Андрій Первозванний».
• 1908 — Закінчив курс військово-морських наук Морської академії.
• 14 січня 1908 — 1910 — Командир яхти «Алмаз».
• 6 грудня 1909 — Капітан I рангу.
• 15 листопада 1910 — 14 серпня 1913 — Командир лінійного корабля «Слава».
• 6 грудня 1913 — Контр-адмірал.
• 12 травня — 24 грудня 1914 — Начальник бригади крейсерів Балтійського флоту («Громобой», «Адмірал Макаров», «Паллада», «Баян II»).
• 16 вересня 1915 — 31 березня 1917 — Командувач Чудської військової флотилії.
• 6 жовтня 1917 — Вийшов у відставку як віце-адмірал.
• Арештований більшовиками, поміщений в Петропавловську фортецю.
• У кінці 1918 — втеча по льоду Фінської затоки у Фінляндію.
• Брав участь у Добровольчій армії «білих» (Збройні сили півдня Росії). Командував чорноморськими криголамами.
• Емігрував до Франції. Член правління Союзу колишніх морських офіцерів. Віце-голова Союзу георгіївських кавалерів у Франції.

Вбитий у Парижі американським армійським вантажним автомобілем 6 жовтня 1944 р. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Нагороджений багатьма орденами і медалями.

Іменем М. М. Коломойцева названі

• Острови, бухта і протока в Карському морі
• Річка, що впадає в Таймирську затоку (Річка Коломойцева)
• Гора на острові Колчака (острів Расторгуєва)
• В 1972 р. іменем Коломойцева названо радянське гідрографічне судно