Кузьма-Балицький Петро Миколайович

Петро Миколайович Кузьма-Балицький (псевдонім — Камінь; 15 квітня 1923, с. Плесківці, нині Зборівського району Тернопільської області — 2 грудня 2015, м. Копенгаген, Данія) — український громадсько-політичний діяч, меценат, активіст ОУН, 40 років очолював українську громаду у Данії та Антибільшовицький блок народів у Скандинавії.

Петро Миколайович Кузьма-Балицький
Петро Миколайович Кузьма-Балицький в посольстві України в Данії під час нагородження його орденом «За заслуги»
Ім'я при народженні	Петро Миколайович Кузьма
Народився	15 квітня 1923(1923-04-15) с. Плесківці, нині Зборівського району Тернопільської області
Помер	2 грудня 2015(2015-12-02) (92 роки) м. Копенгаген, Данія)
Громадянство	Данія
Національність	українець
Місце проживання	м. Копенгаген, Данія
Діяльність	медичний працівник
Відомий завдяки	як найактивніший український громадський діяч в країнах Європи
Партія	ОУН
Головував	голова Української громади Данії та Антибільшовицького блоку народів у Скандинавії
Конфесія	православ'я
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Від народження носив прізвище Кузьма. Втративши батька, з чотирьох років виростав напівсиротою. Його вітчим і брат були вояками Української галицької армії. 15-річним юнаком став членом української націоналістичної організації, згодом вступив до ОУН.

З початком Другої світової війни протидіє радянським та німецьким окупантам, з поставою УПА бере участь в її акціях. 1944 року заарештований органами НКВС і висланий до табору в м. Саратов (Російська Федерація). Назвавшись у таборі поляком^[1] і змінивши прізвище на Балицький, вступив до частин Війська Польського (1-ша армія), які формувалися у СРСР, брав участь у боях з німцями до закінчення війни^[2].

Після демобілізації залишився жити на території Польщі, одружився, здобув медичну освіту. 1958 року виїхав із родиною у туристичну поїздку до Данії, де попросив політичного притулку як українець. Від 1962 року — голова Української громади Данії. Також очолював осередок Антибільшовицького блоку народів у Скандинавії, Допомоговий комітет у Данії, видавав данською мовою газету «Наша Україна»^[2].

Проводив демонстрації та мітинги^[3] з вимогами до радянського уряду визнати голодомор 1932—1933 року геноцидом українського народу, звільнити з ув'язнення Юрія Шухевича, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, братів Богдана і Михайла Горинів та інших, засудити репресії проти української інтелігенції^[2].

Їздив до Іспанії, де радянські моряки на острові Гранканарія мали рибальську базу. Возив їм літературу, яка розвінчувала міфи про московську імперію^[4].

Надавав кошти на спорудження у Тернопільській області 17 церков, встановлення пам'ятників Ярославові Стецьку, Степанові Бандері та воякам УПА. Фінансово допомагав дітям-сиротам, сприяв оздоровленню дітей, постраждалих внаслідок катастрофи на ЧАЕС^[2].

Через свою активну боротьбу проти московського поневолення народів Петро Миколайович неодноразово терпів знущання, моральні та фізичні, з боку агентів КДБ^[5].

За свою подвижницьку працю нагороджений українським урядом орденом «За заслуги»^[6], йому присвоєно звання «Почесний громадянин Тернополя».

Помер Петро Миколайович Кузьма-Балицький на 92-му році життя в Данії (Копенгаген), де й похований.

Публікації

Петро Кузьма-Балицький є автором близько 1000 статей, опублікованих у періодичній пресі Данії, Канади, США українською, данською та англійською мовами, а також автор есе:

• «У боротьбі за Українську державу»;
• «100-річчя поселення українців у Данії — 1893—1993 рр.»;
• «Моя праця в підпіллі в час постання УПА» (спогади, вміщені у 12-му томі «Літопису УПА», Торонто, 1989).

Нагороди

• Почесний громадянин Тернополя (2006).
• Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008).