Попов Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Попов.

Олексі́й Микола́йович Попо́в (нар. 6 березня 1980, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — колишній український футболіст і футзаліст, воротар, старший тренер російського клубу «Норільський нікель».

Олексій Попов
Олексій Попов
Особисті дані
Народження	6 березня 1980(1980-03-06) (45 років)
	Запоріжжя, СРСР
Зріст	183 см
Вага	86 кг
Громадянство	Україна→ Росія
Позиція	воротар
Номер	19
Юнацькі клуби
	СДЮШОР «Металург» (Запоріжжя)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1997 «Металург» (Запоріжжя) 0 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г) 1997-1999 «Віннер Форд-Університет» 54 (0) 1997-1998 →  «Університет» ? (0) 1999-2001 «Запоріжкокс» 67 (0) 1999 →  «Університет» ? (0) 2001-2005 «Шахтар» ? (0) 2005-2013 «Динамо» 143 (-314 (+2)) 2013-2014 «Діна» 0 (0) 2014 →  «Араз» 16 (0) 2014-2018 «Норільський нікель» 81 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2002 Україна (студ.) ? (0) 2000-2005 Україна ? (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2018- «Норільський нікель» (ст. тренер)
Звання, нагороди
Звання	Майстер спорту України міжнародного класу
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія

Дитинство

Олексій Попов народився у народився у спортивній сім'ї. Мама на той момент була членом збірної СРСР з легкої атлетики, а батько був членом збірної СРСР з важкої атлетики. Обоє — майстри спорту СРСР. Старший брат Андрій теж займався футболом^[1].

Майбутній воротар ще в дитячому садку зібрав свою першу команду з футболу. Старший брат Попова займався футболом, і, побувавши у нього на тренуваннях, молодший брат також почав займатися цією грою. Майбутній воротар починав як польовий гравець, діяв в обороні, але в певний момент у його команди виникла проблема з воротарем і він вирішив себе спробувати в цьому амплуа.

Футбольна кар'єра

Вихованець запорізької СДЮШОР «Металург». Перший тренер — Микола Скрильник. Надалі покращував майстерність під керівництвом Равіля Шаріпова і Євгена Булгакова. 1995 року виграв два юнацьких чемпіонати України (для гравців 1980 і 1978 рр. н.)^[2].

Півроку пробув в основній команді під керівництвом Олександра Томаха. У сезоні 1996/97 молодий воротар потрапив у заявку на два останні матчі з київським «Динамо» (15.06.1997)^[3] і запорізьким «Торпедо» (23.06.1997)^[4]. На початку наступного сезону опинився в заявці на гру з тернопільською «Нивою» (09.08.1997)^[5].

Після цього один з партнерів президента і спонсорів «Металургу» організував свій футзальний клуб, куди перейшло четверо молодих гравців «Металурга», включаючи Попова.

Футзальна кар'єра

У «Віннер Форд-Університет» воротар провів два сезони, після чого команду розформували і перед стартом сезону 1999/2000 Попов перейшов у «Запоріжкокс».

Після двох сезонів у складі запорізького клубу, воротар отримав пропозицію від київського «ІнтерКрАЗа», але її перебив донецький «Шахтар», до якого він і приєднався^[6], підписавши контракт на 2 роки^[1]. У складі «гірників» Попов виступав впродовж 2001—2005 рр., і за цей час по три рази вигравав чемпіонат і кубка України. 7 жовтня 2002 року дебютував у Кубку УЄФА у матчі «Шахтар»-«Торніо»^[7].

З 2005 року гравець московського «Динамо», куди його особисто запросив президент клубу Костянтин Єременко. В кінці 2005 року прийняв російське громадянство, щоб не вважатися там легіонером^[8]. У складі динамівського клубу став шестиразовим чемпіоном і п'ятиразовим володарем кубка Росії та переможцем Кубка УЄФА з футзалу 2006-07. У липні 2009 року продовжив контракт з «Динамо» ще на 4 роки^[9].

Літом 2013 року перейшов у інший московський клуб «Діна»^[10], але не потрапив в заявку клубу на новий чемпіонат через те, що став вважатися легіонером згідно з новим законом про ліміт на легіонерів^[11]. Згодом Олексій був відправлений в оренду в «Єнакієвець», але РФС заблокував цей перехід через те, що Попов подав документи на зміну футбольного громадянства^[12].

У березні 2014 року перейшов на правах оренди в азербайджанський «Араз»^[13], з яким встиг виграти золоті нагороди чемпіонату і бронзу в Кубку УЄФА. Керівництво «Діни» чекало, щоб вирішилося питання з футбольним громадянством і його не визнавали легіонером або ж збільшили ліміт на легіонерів. Нічого з цього не відбулося і Попов, повернувшись з оренди, став п'ятим легіонером. Тренер москвичів Андрій Юдін вирішив, що з п'яти легіонерів команду має залишити саме Попов^[14].

У серпні 2014 року уклав контракт з «Норільським нікелем»^[15]. У сезоні 2014/15 з новою командою дійшов до фіналу Кубка Росії.

2017 року отримав наукову ступінь доктора філософії з фізичної культури і спорту (кандидат наук)^[16].

25 травня 2018 року Попов офіційно оголосив про закінчення кар'єри^[17].

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри увійшов в тренерський штаб «Норільського нікеля»^[18].

26 жовтня 2020 року отримав «В»-диплом УЕФА з футзалу^[19].

Кар'єра у збірній

28 вересня 2000 року дебютував у складі збірної України у матчі відбіркового турніру до чемпіонату Європи проти збірної Латвії (10:1)^[20].

Разом зі збірною України з футзалу ставав срібним призером чемпіонатів Європи 2001 (0 матчів)^[21] і 2003 років, також грав на чемпіонаті світу 2004 року (4 матчі)^[22]. На чемпіонаті Європи 2005 року був основним воротарем, вийшовши у стартовому складі у всіх 5 матчах, причому у матчі проти збірної Росії був визнаний найкращим гравцем зустрічі^[23]. У 2002 у складі студентської збірної України Попов їздив на чемпіонат світу серед студентів, де він у всіх п'яти матчах виходив в основному складі і завоював бронзові нагороди^[24].

Особисте життя

Олексій Попов у першому матчі 1/2 фіналу Кубка Росії «Норільський нікель» — «Сінара». 16 січня 2018 року

Родина

1998 року під час відпочинку на морі познайомився з майбутньою дружиною Оленою. Одруження відбулося тоді, коли воротар виступав за донецький «Шахтар». У пари є син Максим, який народився 2009 року^[25]. 2 липня 2019 року у сім'ї Попових народився ще один син^[26].

Хобі

Любить подорожувати і відвідувати місця, що залишили слід в історії людства^[27].

Досягнення

Гравець

Командні

Віннер Форд-Університет

• Вища ліга
  • Срібний призер (1): 1998/1999
  • Бронзовий призер (1): 1997/1998
• Кубок України
  • Володар (1): 1998/1999

Запоріжкокс

• Вища ліга
  • Срібний призер (1): 1999/2000
• Володар Кубку Великого Дніпра: 2000 р.

«Шахтар»

• Вища ліга
  • Чемпіон (3): 2001/2002, 2003/2004, 2004/2005
  • Срібний призер (1): 2002/2003
• Кубок України
  • Володар (2): 2002/2003, 2003/2004
  • Фіналіст (1): 2004/2005

«Динамо»

• Суперліга
  • Чемпіон (6): 2005/2006, 2006/2007, 2007/2008, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013
• Кубок Росії
  • Володар (5): 2007/2008, 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2012/2013
• Кубок УЄФА
  • Переможець (1): 2006/2007
  • Фіналіст (3): 2005/2006, 2011/2012, 2012/2013
  • Бронзовий призер (1): 2007/2008
• Міжконтинентальний кубок:
  • Володар (1): 2013

«Араз»

• Прем'єр-ліга
  • Чемпіон (1): 2013/2014
• Кубок УЄФА
  • Бронзовий призер (1): 2013/2014

«Норільський нікель»

• Кубок Росії
  • Фіналіст (1): 2014/15

Збірна України

• Чемпіонат Європи:
  • Фіналіст (2): 2001, 2003
• Володар Кубку Пірамід: 2003^[28]

Студентська збірна України

• Чемпіонат світу:
  • Бронзовий призер (1): 2002

Особисті

• Найкращий воротар чемпіонату України (1): 2001/02
• Найкращий воротар світу: 2003 (10 місце)^[29], 2004 (9 місце)^[30]
• Найкращий дебютант чемпіонату України: 1997/1998^[31]
• Увійшов до списку 18 найкращих гравців чемпіонату України (2): 1998/1999, 2000/2001
• Увійшов до списку 15 найкращих гравців чемпіонату України (3): 2001/2002, 2002/2003, 2004/2005
• Найкращий воротар Кубку Великого Дніпра: 2000^[32]
• Найкращий воротар Crocus-Cup: 2010^[33]
• Найкращий гравець місяця у Суперлізі: березень 2018^[34]
• Найкращий гравець матчу у Суперлізі (2): 6^[35] і 9 туру^[36] сезону 2010/11
• Найкращий гравець матчу у Елітному раунді Кубка УЄФА (2): проти «Економаца»^[37] і проти «Кайрата»^[38] у сезоні 2011/12

Старший тренер

«Норільський нікель»

• Суперліга
  • Бронзовий призер (2): 2020/21, 2021/22
• Кубок Росії
  • Володар (1): 2019/20

Статистика виступів

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок		Кубок УЄФА		Кубок Єременка
			Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
2005—2006	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	12	−28	1	−2	2	−2	-	−
2006—2007	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	17	−34	3	−2	2	−4	-	−
2007—2008	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	24	−40	5	−9	1	0	-	−
2008—2009	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	26	−58	6	−16	2	−4	-	−
2009—2010	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	10	−22	7	−17 (1)	0	0	-	−
2010—2011	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	27	−67 (1)	6	−18 (1)	0	0	-	−
2011—2012	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	19	−51	4	−21	4	−5	-	−
2012—2013	«Динамо» (Москва)	Супер-ліга	8	-14 (1)	3	-?	4	-7	-	−
2013—2014	«Араз»	Прем'єр-ліга	16	-?	?	-?	2	−7	-	−
2014—2015	«Норільський нікель» (Норільськ)	Супер-ліга	27	-? (1)	7	-?	-	−	-	−
2015—2016	«Норільський нікель» (Норільськ)	Супер-ліга	17	-?	1	-?	-	−	-	−
2016—2017	«Норільський нікель» (Норільськ)	Супер-ліга	22	-?	0	0	-	−	2	-6
2017—2018	«Норільський нікель» (Норільськ)	Супер-ліга	13	-?	5	-?	-	−	2	-6