Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Постнов Костянтин Олександрович
астрофізик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Костянтин Олександрович Постнов (рос. Константин Александрович Постнов, нар. 19 серпня 1959, Орєхово-Зуєво, Московська область) — радянський і російський астрофізик наукової школи академіка Якова Зельдовича, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри астрофізики та зоряної астрономії фізичного факультету МДУ, директор Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга[1][2], член-кореспондент Російської академії наук з 2022[3].
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народився 19 серпня 1959 року в місті Орєхово-Зуєво Московської області.
У 1983 році закінчив Московський державний університет. Колишній член КПРС.
Працює в Московському університеті з 1987 року. За час роботи в Московському університеті пройшов шлях від асістента до професора кафедри астрофізики і зоряної астрономії фізичного факультету і директора Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга Московського університету[4].
У 1987 році захистив кандидатську дисертацію «Еволюція подвійних систем малих і помірних мас з урахуванням еволюції замагніченого компактного залишку», в якій був обґрунтований та розвинений метод популяційного синтезу для еволюції маломасивних подвійних систем з компактними зорями (білими карликами, нейтронними зорями і чорними дірами)[2].
У 1997 році захистив докторську дисертацію «Астрофізичні джерела гравітаційних хвиль», в якій на основі загальних принципів еволюції подвійних зір показав, що першими астрофізичними джерелами гравітаційних хвиль, які зможуть зареєструвати наземні гравітаційно-хвильові інтерферометри, повинні бути злиття подвійних систем. Це передбачення підтвердилося першими спостереженнями гравітаційних хвиль на детекторі LIGO у 2015—2016 роках[5]. За цей результат К. А. Постнов, В. М. Ліпунов та М. Є. Прохоров були нагороджені премією імені Ф. А. Бредіхіна Російської академії наук[2].
К. А. Постнов є членом редколегій російських наукових журналів УФН, Листи в «Астрономічний журнал», «Земля і всесвіт»[6].
Голова Національного комітету з великих телескопів.
Член спеціальних рад МГУ.01.02 (Державний астрономічний інститут ім. П. К. Штернберга) та Д002.113.02 (Інститут космічних досліджень РАН)[4].
ВЧитає курси «Загальна астрофізика», «Вступ до астрофізики високих енергій», «Еволюційна астрофізика».
Підготував 5 кандидатів наук.
Remove ads
Публікації
Автор понад 300 статей і 9 книг[6].
Основні праці:
- Shakura N.I., Lipunova G.V., Malanchev K.L., Zhuravlev V.V., Razdoburdin D.N., Abolmasov P.K., Chashkina A., Postnov K.A., Kochetkova A.Yu, Hjalmarsdotter L. Accretion flows in astrophysics. — NY : Springer International Publishing, 2018. — С. 419. — ISBN 978-3-319-93008-4.
- А. В. Засов, К. А. Постнов. Курс общей астрофизики. — М : Физ. фак. МГУ, 2005. — 190 с. — ISBN 5-9900318-2-3.
- А. В. Засов, К. А. Постнов. Общая астрофизика. — 3-е изд. — М : Физ. фак. МГУ, Гос. астрономический ин-т им. П. К. Штернберга, 2015. — 573 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-85099-194-4.
- Засов А.В., Кононович Э.В., Куимов К.В., Липунов В.М., Лозинская Т.А., Постнов К.А., Родионова Ж.Ф., Самусь Н.Н., Сурдин В.Г. Большая энциклопедия астрономии. — 3-е изд. — М : Росмэн, 2009. — 200 с. — 5000 прим. — ISBN 978-5-353-03857-3.
Remove ads
Нагороди
- Премія імені Ф. О. Бредіхіна (2016)
- Премія імені М. В. Ломоносова (2003) у складі авторського колективу за цикл робіт «Спостережні прояви та еволюція нейтронних зір та чорних дір у подвійних системах».
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads