Електрозаводська (станція метро, Арбатсько-Покровська лінія)
станція Московського метрополітену З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Електрозаводська» — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метро. Розташована між станціями «Семенівська» і «Бауманська», на території району Соколина Гора Східного адміністративного округу Москви[1].
| Електрозаводська | |
|---|---|
Арбатсько-Покровська лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | пілонна трисклепінна |
| Глибина закладення | 31 м |
| Проєктна назва | Електрозавод |
| Кількість | 1 |
| Тип | Острівна |
| Форма | Пряма |
| Довжина | 162 м |
| Ширина | 12 м |
| Дата відкриття | 15 травня 1944 року |
| Архітектор(и) | В. О. Щуко, В. Г. Гельфрейх[ru], І. Є. Рожин[ru], за участі П. Г. Капланського та Л. О. Шагуріної[ru] |
| Архітектор(и) вестибюлів | В. Г. Гельфрейх, І. Є. Рожин, А. Є. Аркін[ru] |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Б. Уманський |
| Пересадка на |  Електрозаводська  Електрозаводська Електрозаводська А: м3, м3к, 59, 86, 552, с604, т22, т32, т88, н3 |
| Виходи до | Велика Семенівська вул., Семенівська набережна, Гольяновський проїзд |
| Час відкриття | 5:30 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 048 |
 | |
Відкрита 15 травня 1944 у складі черги «Курська» — «Ізмайлівська» (наразі «Партизанська») на діючому з 18 січня 1944 перегоні (третя черга будівництва). Назва дана по Московському електрозаводу імені Куйбишева, в даний час що є комплексом трьох заводів (власне Електрозавод, МЕЛЗ і АТЕ-1). Станція є пам'яткою культурної спадщини Росії[1].
Історія проєктування станції «Семенівська» пов'язана з історією проєктування Покровського радіусу Московського метрополітену, який мав починатися біля бібліотеки імені Леніна і закінчуватися в Ізмайлові. Перший проєкт Покровського радіусу з'явився у 1932. Після станції «Курський вокзал» планувалося побудувати станції «Гороховська Вулиця», «Бауманська Площа», «Спартаківська Площа», «Переведеновський Провулок», «Електрозаводська», «Семенівська Площа», «Миронівська Вулиця» і «Стадіон». У грудні 1934 року було скасовано будівництво станції «Гороховська Вулиця», а в березні — квітні 1935 року «Переведеновський Провулок» перейменували на «Бакунінську Вулицю». У генеральному плані реконструкції Москви 1935 були виключені станції «Спартаківська Площа» і «Миронівська Вулиця». Нарешті, в липні 1937 року на дистанції «Курський вокзал» — «Електрозавод» траса була спрямлена, і замість чотирьох станцій залишилася всього одна станція «Спартаківська», яка розташовувалася приблизно в тому ж місці, де вона і проєктувалася в 1935 році[2].
Будівництво ліній третьої черги почалося в 1938 році. На Ізмайлівському радіусі на початку 1941 року тунель був готовий на 70 %. Після початку Великої Вітчизняної війни будівництво було заморожено, а споруди використовувалися під бомбосховище. 18 січня 1944 була відкрита ділянка «Курська» — «Ізмайлівська» без станції «Електрозаводська». Вона була відкрита 15 травня того ж року[2].
В 1989 році планувалося побудувати другий вихід станції і відкрити його в наступному, 1990 році. Головною метою цього плану був ремонт ескалаторів без закриття станції[3].
З 19 травня 2007 до 28 листопада 2008[4] станція була закрита на річну реконструкцію через необхідність заміни ескалаторів, що виробили свій ресурс[5][6]. Закінчення реконструкції спочатку планувалося на 30 квітня 2008 року, але було відкладено до кінця 2008 року у зв'язку зі зривом термінів постачання механізмів нових ескалаторів.
У другій половині 2000-х років з'явився план будівництва в Москві Третього пересадного контуру метро[7], що має розвантажити Кільцеву лінію[8]. Нову лінію планувалося вести через «Бауманську», проте у 2012 році трасування було змінено: пересадка з Арбатсько-Покровської лінії на Третій пересадний контур має бути на «Електрозаводській»[9].
Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 31 м). Споруджена за типовим проєктом[10]. Діаметр центрального залу — 9,5 м, діаметр бічних залів — 8,5 м.
Станція без колійного розвитку.
Вестибюль
Наземний вестибюль виконаний у формі приземної шестикутної будівлі з масивним сплощеним куполом. У склепінчастій ніші вестибюля встановлена скульптурна група «Метробудівці в забої», що зображає трьох прохідників із знаряддями праці[6].
На стінах касового і ескалаторного залів, оздоблених червоним мармуром саліеті, розташовані медальйони з портретами вчених-фундаторів електротехніки: М. В. Ломоносова, П. Н. Яблочкова, А. С. Попова, М. Фарадея, Б. Франкліна, У. Гільберта.
Станція була закрита на реконструкцію 19 травня 2007 через необхідність заміни ескалаторів, технічний термін експлуатації яких підійшов до кінця. У 2007—2008 роках був повністю реконструйований ескалаторний нахил, встановлені нові ескалатори Е55Т. Також був оновлений фасад вестибюля, встановлено нові двері, відновлені бронзові ажурні решітки, проведена заміна гранітного покриття підлоги на мармурове[6].
Станція
Пілони оздоблені світлим Прохоро-Баландинським мармуром і декоровані архітектурними деталями (різьблені тригліфи з трикутними жолобками, ніші решіток, мармуровий карниз і барельєфи). У кожного пілона з боку центрального залу встановлено лавки. Підлога спочатку була викладена чорними і сірими плитами, по краях оздоблено орнаментом з рожево-жовтого кримського мармуру біюк-янкой. При реконструкції покриття підлоги було замінено на світло-сірий Янцевський граніт і лабрадорит[6]. Колійні стіни оздоблені червоним грузинським мармуром саліеті. У ньому зустрічається досить багато раковин головоногих молюсків — наутилусів і амонітів, зрідка трапляються ростри белемнитів[11].
Барельєфи з Прохоро-Баландинського мармуру на пілонах центрального залу присвячені темі праці. Тут зображені працівники Електрозаводу, будівельники, ковалі, представники сільського господарства і т. д. Зараз на станції 12 барельєфів; два були демонтовані під час перебудови центрального залу[12].
На склепінні центрального залу в круглих поглибленнях в 6 рядів розташовані 318 оригінальних світильників. Акцент на освітлення зроблено у зв'язку із розташуванням поблизу Електрозаводу і назвою станції.
По закінченні капітального ремонту 28 листопада 2008 оздоблення станції зазнало деяких змін. Зокрема, по краях платформи в підлозі з'явилися світлові смуги — такі ж, як на станціях «Трубна», «Сретенський бульвар», «Строгіно», «Кунцевська» і «Слов'янський бульвар». Крім того підлога була оздоблена гранітом замість мармуру із збереженням оригінального забарвлення і малюнка. Лампи розжарювання були замінені люмінесцентними лампами.
Електрозаводська
Електрозаводська
Електрозаводська- А: м3, м3к, 59, 86, 552, с604, т22, т32, т88, н3
- Електрозаводська . Московський метрополітен — офіційний сайт. Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 7 січня 2014.(рос.)
- Електрозаводська. Московське метро - проект Артемія Лебедєва. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 7 січня 2014.(рос.)
- «Електрозаводська» в програмі «Підземка» на Радіо801 (Перевірено 5 січня 2014)(рос.)
- Електрозаводська до, під час і після реконструкції на Metromost.com [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Електрозаводська на news.metro.ru [Архівовано 13 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Панорамна фотографія станції [Архівовано 17 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Схема станції на www.metroreklama.ru [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Горельєфи на станції «Електрозаводська»(рос.)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
