Целє (місто)

Це́лє^[3][4], Целе^[5] (словен. Celje; нім. Cilli) — місто в Словенії. Адміністративний центр однойменної общини. Третій за величиною населений пункт країни, один із центрів історичної області Нижня Штирія.

Місто Целє словен. Celje нім. Cilli Прапор Герб Прапор Координати 46°14′09″ пн. ш. 15°16′03″ сх. д.H G O Країна  Словенія[1] Словенія[1] Регіон Савинський Община Целє Голова Matija Kovačd Дата заснування 1451 Площа 22,7 км² Висота центру 238 ± 1 м Водойма Савиняd, Воґляйнаd Населення 37,122  (2022[2]) Густота населення 1 700  осіб/км² Міста-побратими Ґревенброх (1986), Зінген (1990), Славонський Брод (2010), Будва, Череповець, Чупріяd, Грац, Шпітталь-ан-дер-Драу, Добой (1965), Зонґулдак Часовий пояс UTC+1 і UTC+2 Телефонний код 03 Поштовий індекс 3000 Автомобільний код CE GeoNames 3202781 OSM ↑1676306 ·R (Целє) Офіційний сайт celje.si  (словен.) (англ.) Населення общини 48081 Целє Целє (Словенія)  Целє у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Целє (значення).

Топонім

У римський період Целе було відоме як Целея (лат. Celeia). У місцевому розмовному словенському діалекті громадяни міста називають його Cjele або Cele.

Географія

Целє розташоване на злитті річок Савиня^[en], Ложниця^[en] та Воґляйна^[en], біля підніжжя пагорбу, на якому знаходиться стародавній Целеський замок.

Регіон Целє часто струшують незначні землетруси.

Клімат

Кліматограма Целє
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
46     4 −4	58     6 −3	67     11 1	84     15 5	101     20 9	110     24 14	107     25 15	102     25 15	107     20 11	91     15 7	93     10 3	69     5 −2
Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 1035 мм. Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)[6]

Історія

Cilli, Georg Matthäus Vischer, Topographia Ducatus Stiriae, Graz 1681

Перше поселення на території сучасного міста Целє з'явилося у часи Гальштатської культури. У кельтські часи та давньогрецьким історикам поселення було відоме як Келея (Kelea).

Після приєднання до Римської імперії, у 15 році до нашої ери, поселення було відома як Civitas Celeia. У римські часи місто було багатим та густонаселеним, з укріпленим стінами та вежами, палацами, широкими площами та вулицями. У ті часи місто ще називали називалася Troia secunda, або маленька Троя. Селея була процвітаючою римською колонією.

У 5-6 століттях місто було зруйноване слов'янськими племенами в період Великого переселення народів, але було відбудоване у ранньому середньовіччі.

Місто увійшло в історію як центр графства Целє (XIV—XV ст.), яке було єдиною незалежною державою на етнічних словенських землях в період пізнього середньовіччя.

Населення

Символи

Герб графа Ульріха ІІ

Герб Целє базується на гербі графів Целє. Цей герб був обраний національним гербом після Першої Світової війни у 1918 році, коли Словенія об'єдналася з Сербією та Хорватією у Королівство сербів, хорватів і словенців (пізніше Югославія). Частина цього герба інтегрована до сучасного державного герба Словенії у 1991 році.

Цікаві факти

• У стінах стародавнього замку можна провести весільну церемонію.^[7]

Уродженці

• Облак Ватрослав — словенський славіст.
• Беньямін Вербич — словенський футболіст, відомий виступами за київське Динамо.
• Кен Ограєншек — словенський хокеїст.
• Франц Пунцер — словенський біолог і письменник.
• Симон Рожман — словенський футболіст, згодом — футбольний тренер.
• Юре Травнер — словенський футболіст.

Див. також

• Целє (футбольний клуб)

Примітки

1. archINFORM — 1994.

   d:Track:Q265049
2. Slovenija
3. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
4. Довідковий атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. ISBN 978-966-475-507-5
5. Словенія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
6. Целє «Climate-Data.org» (англ.)
7. http://www.zolotko.org/svadba_cele%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D

Джерела

• Marjan Krušič. Slovenija: turistični vodnik. Založba Mladinska knjiga. COBISS 244517632. 2009 ISBN 978-961-01-0690-6 (словен.)
• Bogdan Badovinac, Drago Savinjsko Kladnik. Celje, Velenje A-Žː priročnik za popotnika in poslovnega človeka Pomurska založba, Murska Sobota, 1997 (словен.)
• Andrej Fekonja. Celje in okolica Povestne in mestopisne črtice. 1895. Dom in svet. Vol. 8 no. 11. (словен.)
• Ignacij Orožen. Celska kronika. Celje: Julius Jeretin. 1854 (словен.)
• Janko Orožen. v Celjski zbornik. Zgodovina Celja in okolice, 1. del. Celje: Kulturna skupnost v Celju. 1971 (словен.)
• Božo Otorepec. v Celjski zbornik. Srednjeveški pečati in grb mesta Celja. Celje. 1990 (словен.)
• Vlado Habjan. Knežja prestolica Celje - sredi XV. stoletja". Kronika; časopis za slovensko krajevno zgodovino. 1967. Vol. 15 no. 2. str. 95–102 (словен.)
• Brane Piano. Pahor in obrtniki optimistični ob odprtju Mednarodnega obrtnega sejma. Delo. 2011 (словен.)
• Sorin Paliga. Archaic place names in Slovenia: pre-indoeuropean, indo-european (Illyrian, Celtic, Thracian), early romance. Obdobja (angleščina). Vol. 20. str. 637–651. 2003 (словен.)
• Plut-Pregelj, Leopoldina; Rogel, Carole (2010). "Celje". The A to Z of Slovenia. Scarecrow Press. str. 55–57. ISBN 9781461731757 (словен.)

Посилання

• Офіційна сторінка міста(словен.)