Баку
столиця та найбільше місто Азербайджану З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Баку́ (азерб. Bakı, МФА(азерб.): [bɑˈcɯ]) — столиця Азербайджанської Республіки, найбільший промисловий, економічний, і науково-технічний центр Південного Кавказу, а також найбільший порт на Каспійському морі і найбільше місто на Кавказі.
| Баку Bakı | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 40°21′59″ пн. ш. 49°50′06″ сх. д. | |||||
| Країна |
 Азербайджан | ||||
| Регіон | Баку | ||||
| Столиця для | Азербайджан | ||||
| Поділ |
| ||||
| Засновано | 1 століття | ||||
| Перша згадка | 5 століття | ||||
| Площа | 2130[1] км² | ||||
| Населення | 2 282 600[1] | ||||
| Висота НРМ | −28 м | ||||
| Водойма | Каспійське море | ||||
| Офіційна мова | азербайджанська | ||||
| Назва мешканців | англ. Bakuvian, азерб. Bakılı, есп. Bakuano, нім. Bakiner, рос. Бакинец, фр. Bakinoise[2], фр. Bakinois[2] і тур. Bakülü | ||||
| Міста-побратими | Амман, Басра, Бордо, Вунг Тау, Гонолулу, Дакар, Джидда, Ізмір, Київ, Конья, Майнц, Неаполь, Санкт-Петербург, Сараєво, Стамбул, Тебриз, Х'юстон | ||||
| Телефонний код | (+994) 12 | ||||
| Часовий пояс | UTC+4 | ||||
| Номери автомобілів | 10, 90 і 99 | ||||
| GeoNames | 587081 | ||||
| OSM | r3764541 ·R | ||||
| Поштові індекси | AZ1000-AZ1072 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Гаджибала Абуталібов | ||||
| Вебсайт | bakucity.az | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
  Баку Баку (Азербайджан) | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Баку у Вікісховищі | |||||
Площа міста становить 2130 км².[1] Баку розташований на південному березі Апшеронського півострова. Місто за своєю давниною, величиною території та чисельністю населення є одним із старовинних і найбільших міст Сходу. З населенням Апшеронського півострова населення агломерації становить 2,54 млн. жителів.[1][3] Баку удостоєний в 2010 році програмою ООН з довкілля (UNEP), звання одного з головних міст по проведенню Всесвітнього дня довкілля. Подібні міста в Європі обираються щорічно. У 2010 році, разом із столицею Азербайджану, цих титулів удостоєні також Генуя (Італія) і Женева (Швейцарія).[4]
За загальновідомою версією назва Баку походить від розм. перс. باد كوبه — «Бадкубе» — «удар вітру», що найімовірніше пов'язано з пануючими там сильними вітрами[5], і послужило зародженню вкоріненого епітета «Баку — місто вітрів». Однак фахівці відзначають, що ця перська форма назви дуже пізня і засвідчена лише з XVII століття.
Місто розташоване в південній частині Апшеронського півострова, на березі Каспійського моря.
Клімат Баку — м'який континентальний і напівпустельний (Класифікація кліматів Кеппена: BSk) з жарким сухим літом, прохолодною зимою і рідкими опадами. У деякі роки випадає багато снігу, а невеликі скупчення снігу трапляються практично щозими. Опади влітку бувають рідко. Середня річна кількість опадів становить близько 210 мм.
| Клімат Баку | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 6,6 | 6,3 | 9,8 | 16,4 | 22,1 | 27,3 | 30,6 | 29,7 | 25,6 | 19,6 | 13,5 | 9,7 | 18,1 |
| Середня температура, °C | 4,4 | 4,2 | 7,0 | 12,9 | 18,5 | 23,5 | 26,4 | 26,3 | 22,5 | 16,6 | 11,2 | 7,3 | 15,1 |
| Середній мінімум, °C | 2,1 | 2,0 | 4,2 | 9,4 | 14,9 | 19,7 | 22,2 | 22,9 | 19,4 | 13,6 | 8,8 | 4,8 | 12,0 |
| Годин сонячного сяйва | 89,9 | 89,0 | 124,0 | 195,0 | 257,3 | 294,0 | 313,1 | 282,1 | 222,0 | 145,7 | 93,0 | 102,3 | 2207,4 |
| Норма опадів, мм | 21 | 20 | 21 | 18 | 18 | 8 | 2 | 6 | 15 | 25 | 30 | 26 | 210 |
| Днів з опадами | 6 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 2 | 2 | 6 | 6 | 6 | 49 |
| Днів зі снігом | 4 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 3 | 10 |
| Джерело: Всесвітня метеорологічна організація (ООН),[6] Обсерваторія Гонконгу[7] (для сонячних годин) / Meoweather (для сніжних днів)[8] | |||||||||||||
Стародавній світ
Мабуть, ще на початку нашої ери сучасний Апшеронський півострів лежав на дні моря, оскільки через трансгресію Каспію рівень моря був набагато вищим, і низовина нижньої течії Кури перебувала під водою (на що вказують античні карти).[9] Відомості про Баку з'являються в ранньому середньовіччі.
Причиною виникнення міста на Апшеронському півострові послужили фізико-географічні умови міста Баку, розташування його в центрі перетину міграційних і торгових шляхів, простягнутих з півночі на південь, із заходу на схід («Великий шовковий шлях»), кліматичні умови та паливне і енергетичне багатство, що з найдавніших часів виходить на поверхню землі, і зветься «нафта».[3]
Середньовіччя
Перша письмова згадка — VI століття. В багатьох історичних джерелах місто згадувалося завдяки наявності нафти. Баку також було одним з торгових центрів регіону, куди приїжджали слов'янські, хазарські, китайські, сирійські, вірменські, іранські купці.
З другої половини IX століття Баку потрапив під володіння Ширваншахів і став одним з основних міст Ширвану. Населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством, садівництвом і нафтовидобутком. У 1191 році ширваншах Ахситан I тимчасово переніс столицю держави з Шемахи в Баку. У XII столітті місто було оточене кріпосною стіною і ровом.
В період нашестя монголів у XIII столітті місто занепало. Але вже в наступному столітті економічне життя Баку знову пожвавилося. Каспійське море в деяких джерелах навіть згадувалося як Бакинське море. З Баку вивозилися різні товари в Золоту Орду, російські князівства, Іран і Середню Азію. У Баку досі збереглися історико-архітектурні пам'ятки — Бухарський і Мултанський (Індійський) карвансараї, що свідчить про торгові зв'язки Баку з вказаними регіонами. В період правління ширваншаха Халіллулаха I (1417–1462) в Баку проводилися істотні будівельні роботи. Комплекс палацу Ширваншахів (який входить до світової спадщини ЮНЕСКО) був створений в цей період. З 1501 року Баку стало частиною Севфевідської держави.
Баку як торговий центр став привертати увагу Росії. Петро I направив експедицію на Південний Кавказ. 26 липня 1723 року російські війська зайняли Баку, але пізніше в результаті укладеного договору між Росією та Іраном в 1735 році росіяни покинули місто. З російськими військами пішла значна кількість вірменського населення.
- Нафта Баку
У часи високого Середньовіччя (з VIII по XIII ст.) спостерігаємо численні письмові згадки бакинської нафти в працях арабських учених (Баладзорі, Масуді, Істахрі-Абу, Абу-Дулаф, Бекран та ін.), які описували самовилив нафти на поверхню та ранній колодязний видобуток на Апшеронському півострові. Так, Масуді у своєму трактаті «Середня книга» (перша половина Х ст.) відзначає, що « …в Баку було два головних джерела: з одного добувалася жовта і біла нафта, а з іншого — чорна і синя. Прибуток з кожного джерела становив понад тисячу дирхемів на рік». Масуді та Істахрі, котрі відвідали район Баку в Х ст., зазначали, що нафта й газ використовувалися для нагрівання води, приготування їжі, обпалення вапна, у військових та медичних цілях.
У X—XIII ст. в селі Балахани добувалася «легка нафта», а в Сурахани — «важка». Географ XIII століття Ібн Бекран пише, що нафту в Баку очищали, щоб позбутися від її поганого запаху і зробити нафту більш придатною для лікування. У 1264 р. під час подорожі через Баку до Персії венеційський купець і мандрівник Марко Поло став свідком видобутку нафти, що просочується на поверхню. На берегах Каспійського моря на території сучасного Азербайджану він бачив як збирали цю нафту. Марко Поло писав у своїй «Книзі про різноманітність світу» про великі ставки, заповнені нафтою, якими, як він писав, можна було б заповнити сто суден. Він також відзначав, що нафту застосовували для освітлення будинків і лікування шкірних захворювань. Він також згадує про спорудження нафтових колодязів і черпання з них нафти.
Новий час
В середині XVIII століття було створено Бакинське ханство. Баку було знов захоплене росіянами в 1796 році, але через рік Катерина II відкликала війська.
14 травня 1805 правитель Баку Гусейн Кулі визнав російське підданство, проте, коли в 1806 році російська армія на чолі з Павлом Циціановим підійшла до Баку, Циціанов був убитий за наказом правителя. Незабаром російська армія почала акцію відплати і в кінці того ж року захопила Баку, а Гусейн Кулі втік до Персії.
Незважаючи на владу Російської імперії, Баку став одним з промислових і культурних центрів Кавказу. Промислове видобування нафти сприяло розвитку міста. У 1847 році на Бібі-Ейбатському родовищі вперше в світі механічним шляхом була пробурена нафтова свердловина. В Баку почався приплив іноземного капіталу, відкрилися офіси Ротшильдів, братів Нобелів та інших. Крім нафтової промисловості розвивалося ткацьке виробництво, відкривалися механічні заводи, тютюнові фабрики, млини, обробні підприємства тощо.
8 травня 1883 року була відкрита залізниця Баку — Тбілісі. У 1899 році відкрили конку, був заснований паровий флот у Бакинському порту. До міста з'їхалося багато мігрантів — росіян, євреїв, німців, вірмен, іранських азербайджанців тощо.
З нафтовим бумом розцвіло культурне життя, відкрилися театри, була побудована будівля опери. Баку стало відоме як «Париж Кавказу»[10]. Толерантність місцевих жителів викликало багато позитивних відгуків. Дослідник Том Рейсс відзначав, що Баку було єдиним місцем у Російській імперії, де євреї могли себе відчувати в безпеці[11].
1873 року в Баку діяло 80 нафтопереробних заводів. Їхній дим так забруднював повітря, що міська влада ввела заборону будівництва нових підприємств у межах міста. За 2 км від Баку було відведено спеціальний район для промислових виробництв, який дістав назву «Чорне місто».
Радянський період
За радянських часів Баку стало столицею Азербайджанської РСР і перетворилося на один з адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР.
В середині квітня 1920 року частини 11-ї Армії РСЧА, розбивши залишки військ Денікіна, підійшли до північних кордонів Азербайджану. 27 квітня радянські війська перейшли азербайджанський кордон і, не зустрівши опору, 28 квітня увійшли в Баку.[12]
У радянський час Баку стало столицею Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки і перетворилося на один з найбільших адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР. У роки Німецько-радянської війни 1941—1945 років Баку був основним стратегічним центром забезпечення паливом військової авіації та бронетехніки, що було одним з найважливіших чинників перемоги СРСР. У той же час Німеччина будувала плани з метою захоплення бакинської нафти, але завдяки поразці Вермахту в битві за Кавказ Баку не був захоплений. У післявоєнні роки Баку також залишався значущим нафтоносним регіоном СРСР. Однак політична та економічна криза в 80-х роках породила нові реалії в житті радянського Азербайджану і Баку, що призвело до серії страшних трагедій і розколу в суспільстві.
Чорний січень
З початком вірмено-азербайджанського конфлікту в 1988–1989 роках в Баку прибула велика кількість азербайджанських біженців з Вірменії. У 1989–1990 роках в місті відбулися безпрецедентні заворушення, що переросли у вірменські погроми в Баку[13][14]. До січня 1990 року в місті залишалося лише близько 27 тисяч жителів-вірмен, переважно немолодих[15]. Погроми відбувалися 13-15 січня 1990 року, коли вигнані з Вірменії азербайджанські біженці стали нападати на місцевих жителів вірменської національності[16][17][18][19]. За час погромів було убито 48 жителів міста вірменської національності.[20][21][22][23] Більше 100 тисяч жителів було вимушено покинути місто[24]. При цьому розквартирований в місті 12-тисячний контингент внутрішніх військ і частини радянської армії не втручалися в те, що відбувається, обмежуючись тільки охороною урядових об'єктів.[25][26][27][28] Після введення додаткових частин Радянської Армії, які зустріли озброєний опір, у період з 20 січня по 11 лютого 1990 року було убито близько 40 військовослужбовців і 140 місцевих жителів, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку.[29][30][31][32] Метою військової операції був розгром антикомуністичного Народного Фронту Азербайджану і збереження влади Компартії.[20]
З 1995 по 1998 роки у Баку виходила незалежна газета «Компас».
Наші дні
Оговтавшись від економічної і соціальної криз важких пострадянських років кінця 20-го сторіччя, Баку переживає нині своє нове народження як найбільший економічний і культурний центр Закавказзя.
Регіональний план розвитку Баку охопить період до 2030 року.
Держкомітету з містобудування та архітектури Джахангір Годжаєв: Підготовлений в період Радянського Союзу план не відповідає вимогам вільної економіки, і тому за підтримки Світового Банку готується план розвитку Баку. Це буде основою для створення нового генерального плану. Це буде більш довгостроковий документ, що визначає також параметри розвитку всього Баку і оточуючих його селищ і Абшеронського півострова в загальному. Під час підготовки плану буде використана світова практика, прийняті до уваги параметри розвитку міста Сумгайит і Абшеронського району. Поряд з цим проводяться роботи з планування центральної частини міста Баку.
У травні 2012 року в Баку пройшов 57-й конкурс пісні Євробачення.
У вересні-жовтні 2012 року в Баку відбулися матчі Чемпіонату світу з футболу серед дівчат віком до 17 років.
| Рік | Азербайджанці | % | Росіяни | % | Вірмени | % | Євреї | % | Інші | % | Населення |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1886[33] | 37 530 | 43,3 | 21 390 | 24,7 | 24 490 | 28,3 | 391 | 0,5 | 2810 | 3,2 | 86 611 |
| 1897[34] | 40 341 | 36 | 37 399 | 33,4 | 19 099 | 17,1 | 3369 | 3 | 11 696 | 10,5 | 111 904 |
| 1926[35] | 118 737 | 26,2 | 167 373 | 36,9 | 76 656 | 16,9 | 19 589 | 4,3 | 70 978 | 15,7 | 453 333 |
| 1939[36] | 215 482 | 27,4 | 343 064 | 43,6 | 118 650 | 15,1 | 31 050 | 3,9 | 79 377 | 10,1 | 787 623 |
| 1959[37] | 211 372 | 32,9 | 223 242 | 34,7 | 137 111 | 21,3 | 24 057 | 3,7 | 56 725 | 8,7 | 652 507 |
| 1970[38] | 586 052 | 46,3 | 351 090 | 27,7 | 207 464 | 16,4 | 29 716 | 2,3 | 88 193 | 6,9 | 1 262 515 |
| 1979[39] | 530 556 | 52,4 | 229 873 | 22,7 | 167 226 | 16,5 | 22 916 | 2,3 | 62 865 | 6,2 | 1 013 436 |
| 1999[40] | 1 574 252 | 88 | 119 371 | 6,7 | 378 | 0,02 | 5164 | 0,3 | 89 689 | 5 | 1 788 854 |
| 2009[41] | 1 848 107 | 90,3 | 108 525 | 5,3 | 104 | 0 | 6056 | 0,6 | 83 023 | 4,1 | 2 045 815 |
- Азербайджанський інститут нафтової промисловості
- Азербайджанська державна нафтова академія
- Азербайджанський технічний університет
- Азербайджанський медичний університет
- Азербайджанський державний економічний університет
- Азербайджанська державна морська академія
- Бакинська музична академія
- Бакинський державний університет
- Університет «Хазар»
Міста-побратими
Наразі, Баку має двадцять сім міст-побратимів.[42]
| Місто | Країна | Рік |
|---|---|---|
| Амман |  Йорданія |
З 1965 |
| Анкара |  Туреччина |
З 1974 |
| Басра |  Ірак |
З 1981 |
| Бордо |  Франція |
З 1987 |
| Вунгтау |  В'єтнам |
З 1992 |
| Вашингтон |  США |
З 1993 |
| Гонолулу | США |
З 1993 |
| Дакар |  Сенегал |
З 1994 |
| Джидда |  Саудівська Аравія |
З 1995 |
| Ізмір | Туреччина |
З 1995 |
| Москва |  Росія |
З 1995 |
| Київ |  Україна |
З 1995 |
| Конья | Туреччина |
З 1996 |
| Лондон |  Сполучене Королівство |
З 1996 |
| Майнц |  Німеччина |
З 1997 |
| Неаполь |  Італія |
З 1997 |
| Санкт-Петербург | Росія |
З 1998 |
| Сараєво |  Боснія і Герцеговина |
З 1998 |
| Стамбул | Туреччина |
З 1998 |
| Тебриз |  Іран |
З 1998 |
| Х'юстон | США |
З 2001 |
| Балаково | Росія |
З 2002 |
Міста-партнери
Міста, з якими Баку має зв'язки на різних рівнях.[42]
Дипломатичні та консульські представництва
У місті знаходяться 50 посольств і 4 представництва.
Членство в місті Баку
Місто є членом таких міжнародних організацій:[42]
- Всесвітньої Федерації Міст-побратимів
- Всесвітньої Організації Міст спадщини (ЮНЕСКО)
- Всесвітньої Організації Міст Енергетики
- Міжнародного інституту «Євроград»
- Союзу Столиць Країн Чорноморської Економічної Співдружності
Пам'ятники
Споруджувані будівлі Flame Towers
Головна будівля Азербайджанської державної залізниці
Бакинська Фортеця (Ічері Шехер)
Ворота в Ічері Шехер
Баку вночі
.jpg)
- Арабський трактат XIII ст.:
«Баку — це місто в області Ширвана на березі моря. Всю ніч земля його горить,
як вогонь: ставлять на неї котел,
і вода на землі його закипає.
Його товари: нафта чорна, біла, зелена і сіль».
- Азіза Мустафа Заде — азербайджанська джазова піаністка, співачка та композиторка.
- Аллегрова Ірина Олександрівна — радянська та російська естрадна співачка, акторка.
- Аллілуєва Надія Сергіївна — радянська партійна діячка, друга дружина Генерального секретаря ЦК ВКП (б) І. В. Сталіна.
- Алмасзаде Гамер Гаджиага кизи — азербайджанська балерина.
- Афаг Башіргизи — заслужена артистка Азербайджану
- Афаг Масуд — кавалерка ордена «Слава», народна письменнця Азербайджану, заслужена діячка мистецтв Азербайджану
- Бахрамов Тофік Бахрам-огли — азербайджанський радянський футбольний арбітр.
- Вагіф Мустафазаде — азербайджанський джазовий композитор і піаніст.
- Ванников Борис Львович — радянський державний діяч.
- Говорухін Лев Олексійович — Герой Радянського Союзу
- Давид Нурієв — відомий російський репер і актор. Більш відомий своїм творчим псевдонімом Птаха.
- Доліна Лариса Олександрівна — радянська і російська естрадна і джазова співачка, акторка.
- Єременко Костянтин Андрійович — радянський і український диригент.
- Валентин Женевський — азербайджанський та український камерний і естрадний співак, композитор і педагог. «Заслужений діяч естрадного мистецтва України»
- Ібрагімбеков Рустам Ібрагімович — азербайджанський і російський письменник, сценарист, кінодраматург і кінорежисер.
- Ісмаїлов Тельман Марданович — російський підприємець.
- Кара Караєв (1918—1982) — азербайджанський радянський композитор.
- Каспаров Гаррі Кімович — радянський і російський шахіст, письменник і політик.
- Ландау Лев Давидович — радянський фізик.
- Мамед Гасан Гаджинський — азербайджанський державний і політичний діяч.
- Мешаді Азізбеков — діяч революційного руху в Азербайджані.
- Омелянович-Павленко Іван Володимирович — генерал-хорунжий Армії УНР
- Петросян Євген Ваганович — радянський і російський артист естради, письменник-гуморист і телеведучий.
- Раджабов Теймур Борисович — азербайджанський шахіст, гросмейстер.
- Ріхард Зорге — професійний журналіст, розвідник-шпигун.
- Ростропович Мстислав Леопольдович — російський віолончеліст, диригент.
- Саакянц Роберт Аршавірович — відомий вірменський кінорежисер-мультиплікатор
- Салманов Салман Мамед Огли — український музикант, перкусіоніст, учасник гурту Мандри (1997—2009).
- Тагиєв Гаджи Зейналабдін — азербайджанський підприємець і філантроп.
- Франгіз Алізаде — азербайджанська композиторка, піаністка, музикознавиця і педагогиня.
- Шрамченко Святослав Олександрович — військовий і громадський діяч, капітан-лейтенант УНР
- Закаріадзе Серго Олександрович (1909—1971) — радянський грузинський актор, читець, педагог
- Еріка Ферда (1914—1997) — латвійська акторка, хореографка і театральна педагогиня
- Тимофєєв Микола Дмитрович (1921—1999) — радянський російський актор театру і кіно
- Нагорний Олексій Петрович (1922—1984) — російський письменник, сценарист
- Мелік Дадашев (1924—1996) — азербайджанський актор
- Зорін Леонід Генріхович (1924—2020) — російський письменник, поет, перекладач, драматург і сценарист
- Агамірова Тамілла Суджаївна (1928—2021) — радянська і російська акторка театру і кіно
- Троцюк Богдан Якович (1931—2009) — радянський, російський композитор
- Кажлаєв Мурад Магомедович (* 1931) — російський композитор
- Юргенс Наталія Микитівна (* 1932) — російська акторка
- Меліков Аріф Джангір огли (1933—2019) — азербайджанський композитор
- Лаферов В'ячеслав Гаврилович (1939—1996) — радянський і український художник по гриму
- Меньшов Володимир Валентинович (1939—2021) — російський актор, кінорежисер.
- Віторган Еммануїл Гедеонович (* 1939) — радянський та російський актор театру і кіно
- Кулієв Ельдар (1941—2021) — радянський та азербайджанський кінорежисер, сценарист і актор
- Терентьєва Нонна Миколаївна (1942—1996) — радянська, російська акторка театру і кіно
- Магомаєв Муслім Магометович (1942—2008) — радянський азербайджанський оперний та естрадний співак, композитор
- Фарадж Караєв (* 1943) — азербайджанський композитор
- Полад Бюльбюль огли (* 1945) — радянський і азербайджанський естрадний співак (ліричний тенор), композитор, педагог, актор, доктор мистецтвознавства
- Агаджанов Ґрант Карапетович (* 1948) — інженер. Доктор економічних наук (1995), професор (1995)
- Азер Ірина Абдуррезаївна (* 1949) — акторка радянського кіно
- Омарова Гаміда Мамед-кизи (* 1957) — азербайджанська акторка
- Газаров Сергій Ішханович (* 1958) — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер
- Савкін Олег Володимирович (* 1965) — український актор театру і кіно.
- Азербайджанський Державний Академічний Драматичний Театр
- Азербайджанський державний музей килима і народного прикладного мистецтва імені Лятіфа Керімова
- Азербайджанський державний музей мистецтв імені Рустама Мустафаєва
- Азербайджанський державний музей музичної культури
- Азербайджанський державний російський драматичний театр імені Самеда Вургуна
- Азербайджанський Державний Театр ляльок імені Абдулли Шаїга
- Азербайджанський державний театр юного глядача
- Азербайджанська державна філармонія
- Азербайджанська національна бібліотека
- Центральна міська бібліотека імені Мірзи Алекпера Сабіра
- Азербайджанський театр опери і балету
- Бакинський зоопарк
- Бакинський музей сучасного мистецтва
- Вілла Петролеа
- Музей Азербайджанської літератури імені Нізамі Гянджеві
- Музей історії Азербайджану
- Музей мініатюрних книг
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Баку
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баку
- baku.ru [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Azerbaijan Travel Guide (англ.)
- Baku Hotels Directory (англ.)
- Готелі Баку (англ.)
- Фотографії Баку [Архівовано 30 липня 2012 у Wayback Machine.]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
