Loading AI tools
шведський генетик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сванте Паабо[9][10] (швед. Svante Pääbo; нар. 20 квітня 1955, Стокгольм) — шведський біолог, фахівець з еволюційної генетики. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2022 року[11].
Сванте Паабо | |
---|---|
швед. Svante Pääbo | |
Народився | 20 квітня 1955[1][2][3] (69 років) Оскар[d], Стокгольм[3] або Стокгольм, Швеція[4] |
Країна | Швеція[3] |
Діяльність | генетик, біолог, еволюціоніст |
Alma mater | Університет Уппсала |
Галузь | Палеогенетика, еволюційна антропологіяd[4], еволюційна генетика людиниd, генетика, еволюційна біологія[4] і evolutionary geneticsd[4] |
Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планкаd Okinawa Institute of Science and Technologyd |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Членство | Саксонська академія наук Леопольдина Шведська королівська академія наук Національна академія наук США BBAW Французька академія наук Шведська королівська академія інженерних наук Американська академія мистецтв і наук Європейська академія[5] Лондонське королівське товариство[6] |
Батько | Суне Бергстрем[7][8] |
Мати | Karin Bergströmd[7] |
У шлюбі з | Linda Vigilantd |
Нагороди | |
Особ. сторінка | eva.mpg.de/genetics/staff/paabo/ |
Сванте Паабо у Вікісховищі |
Син біохіміка Суне Бергстрема, лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини 1982 року.[12] Мати, Карін Паабо — хімікеса естонського походження.[13]
Навчався в школі для перекладачів, з 1975 року вивчав в Упсальському університеті єгиптологію, російську мову, історію науки і медицини. Захистив дисертацію з молекулярної імунології (1986).[14] Потім недовго працював в центрі молекулярної біології Цюрихського університету та в Інституті вивчення раку в Лондоні. У 1987—1990 роках на постдокторантурі в Університеті Каліфорнії в Берклі, в лабораторії Аллана Вілсона, де займався виділенням генетичного матеріалу скам'янілостей і вимерлих в новітній час тварин.[15] У 1990—1997 роках — професор загальної біології в Мюнхенському університеті, з 1997 року — директор департаменту генетики в інституті еволюційної антропології в Лейпцигу.
Паабо — один із засновників такої дисципліни, як палеогенетика, що займається дослідженням перших людей і гомінідів за допомогою генетичних методів. Розпочав роботу в цій області в 1984 році з вивчення давньоєгипетських мумій з колекцій європейських музеїв, до яких отримав доступ через свого викладача з єгиптології. У 1985 році вперше в історії витягнув з мумій генетичний матеріал[16]. 1995 року на прохання уряду Німеччини разом із своїм аспірантом Матіасом Крінгсом розпочав роботу над пошуком ДНК в кістках, знайдених 1856 року в долині Неандерталь[10]. 2006 року оголосив про план повної розшифровки генома неандертальця. 2007 року було створено консорціум з дослідження отриманого геному[9]. У лютому 2009 року було оголошено про досягнення перших попередніх результатів, і в травні 2010 року вони були опубліковані в журналі «Science». У березні 2010 року група Паабо, що вивчила ДНК, витягнуту з фрагмента кістки, знайденою в Денисовій печері на Алтаї, прийшла до висновку про існування в давнину раніше невідомого виду гомінідів — Денисовської людини. Група Паабо вважає ймовірним схрещування між неандертальцями і людиною розумною. Повідомлення групи Паабо в 2002 році про відкриття так званого «гена мови» FOXP2 викликало велику суспільну реакцію та наукову дискусію.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.