Чорноморськ

Чорномо́рськ, до 1927 року Бугове — місто в Одеському районі Одеської області, відоме з XVIII ст. Адміністративний центр Чорноморської міської громади. Розташований у передмісті Одеси. Первісна, історична назва, пов'язана зі спільнотою козаків-чорноморців, — Бугові Хутори. Сучасна назва раніше була одною з неофіційних, народних назв Одеси, історичного Хаджи-бея, «столиці» Причорномор'я. Нині відомий як один з найбільших портів Українського господарства. Звідси ходять пороми на Варну та до Грузії, регулярні пасажирські морські рейси до Стамбула, в тій чи іншій мірі існує зв'язок з усім Причорномор'ям.

Чорноморськ
Герб Чорноморська Прапор Чорноморська
Площа Стребка - найстарша частина міста
Основні дані
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Тер. громада	Чорноморська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51100370010020298
Засноване	XVIII століття
Колишні назви	Бугові Хутори, Іллічівськ
Статус міста	з 1973 року
Населення	▼ 57 983 (на 01.01.2022)
Агломерація	Одеська агломерація
Площа	21,244[1] км²
Густота населення	2729 осіб/км²
Поштові індекси	68000—68094
Телефонний код	+380-4868
Координати	46°18′6″ пн. ш. 30°39′25″ сх. д.
Висота над рівнем моря	29 м
Водойма	Чорне море, Сухий лиман
Назва мешканців	чорноморча́нин чорноморча́нка чорноморча́ни
Міста-побратими	Маарду, Естонія Стамбул, Туреччина Тчев, Польща Нарва, Естонія Хайкоу, Китай
Відстань
Найближча залізнична станція	Чорноморськ-Порт
До обл./респ. центру
- залізницею	46 км
- автошляхами	29 км
До Києва
- автошляхами	493 км
Міська влада
Адреса	68000, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, 33
Вебсторінка	Чорноморська міськрада
Міський голова	Василь Гуляєв[2]
Чорноморськ у Вікісховищі Карта Чорноморськ Чорноморськ

Географія

Проспект Миру — одна із центральних вулиць міста

Місто Чорноморськ розташоване на південному березі Сухого лиману та на узбережжі Чорного моря. Відстань до облцентру становить 29 км і проходить автошляхом Н04. Чорноморськ дуже компактний, більшість будівель — багатоповерхівки. Місто швидкими темпами розбудовується. Нещодавно йому було надано статус міста-курорту, що стало великим стимулом для розбудови та реконструкції рекреаційних зон.

Місто має чітке зонування території: промислові райони розміщені уздовж лиману, житлові райони — уздовж моря, між ними широка смуга зелених насаджень, площа яких становить 325 га. Уздовж південного берега лиману простягнулися десятки причалів Морського торговельного порту «Чорноморськ». Приморська зона міста добре впорядкована. У ній розміщені парк, пляж, водна станція. На узбережжі моря є численні бази відпочинку.

Найтепліший місяць року — липень, з середньомісячною температурою +21,9 °C, найхолодніший — січень — −1,1 °C.^[3] Упродовж року випадає 449 мм опадів, з яких найбільше — у липні (48 мм)^[3].

Назва

Центр міста — просп. Миру

• до 1927 — Бугове
• 1927—1952 — Іллічівське
• 1952—2016 — Іллічівськ
• від 2016 — Чорноморськ

Перейменування міста

Місто Іллічівськ підлягало перейменуванню згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»^[4][5].

Серед пропозицій щодо перейменування — повернення історичної назви — Бугове (Бугові Хутори), а також новітні назви, як-от Скіфополь чи Святослав^[6]. Натомість мер міста Валерій Хмельнюк запропонував визнати, що Іллічівськ названий не на честь Володимира Ілліча Леніна, а на честь біблійного пророка Іллі, і, в такий спосіб, фактично уникнути перейменування^[7][5]. Одним із запланованих заходів було призначено заміну пам'ятника Леніну на пам'ятник пророку Іллі. 3 вересня 2015 р. було проведено демонтаж статуї Леніна^[8].

12 листопада 2015 року жителі міста на громадських слуханнях рекомендували міськраді звернутися до Верховної Ради з клопотанням про перейменування міста на Чорноморськ, за дану пропозицію проголосували 348 учасників із 385. Варіант «Іллічівськ» підтримали всього 26 осіб, також розглядалися варіанти Іллінськ, Пальміра, Порто-Франко, Приморськ, Святослав, Примор'я, Геліос, Миропіль, Портополій, Саус-Парк, Добромир, Скіфів, Портомаре, Миринськ, Берморія, Іллис, Сонцеморськ, Бугаз, Буговоморськ^[9]. 4 лютого 2016 Верховна Рада ухвалила постанову № 3854 про перейменування^[10]. Постанова набула чинності 18 лютого 2016 року.

Історія

Хоча Чорноморськ і молоде місто, але територія, на якій розташоване місто, має свою багатовікову історію, про що в якійсь мірі нагадує і назва міста.

Найдавнішим відомим місцем облаштування людей на території Чорноморська є багатошарове поселення Старе Бугове, розташоване на березі моря.

До грудня 1791 року — дати офіційного входження краю до складу Російської імперії — Буго-Дністровське межиріччя входило до складу руських і половецьких улусів (областей) Татарського царства (Золотої Орди), Великого Князівства Литовського, Польського Королівства, Кримського ханства, Османської імперії.

У 1790—1793 рр. землі міста до Північного Причорномор'я, самобутнього регіону у складі сучасного Українського господарства, де сформувалася локальна спільнота козаків-чорноморців, яка стала військовоутворюючою для Чорноморського Війська.

Експозиція старовинних якорів на вул. Парковій

Наприкінці XVIII ст. та на початку XIX ст. після звільнення прихильниками Російської імперії цього уламку древнього Руського і Київського великого князівства від влади Турецького царства, Османської імперії тут почали селитися біженці з Туреччини — греки, албанці, молдовани, німці та ін. Також в освоєнні краю брали участь переселенці з Гетьманщини і Речі Посполитої — українці, запорожці, задніпровці, волинці, галичани, поліщуки, литвини, поляки.

По морському узбережжю і по правому берегу Сухого лиману були розкидані так звані Бугові хутори. Їхнє походження пов'язане з конкретною історичною особою — бойовим офіцером, греком за національністю Андрієм Бугою, що володів тут орними землями та побудував на свої кошти у 1814 році першу будівлю церкви Успіння Божої Матері в Олександрівці. Жителі хуторів займалися переважно риболовлею.

У 1896 році на хуторі Бугове вже було 10 дворів, працювало кілька рибних заводів. А в околицях лиману поступово виникли землеробські господарства.

Після встановлення радянської влади, у 1927 році, хутір Бугове був перейменований в Іллічівський.^[11] Через рік місцеві селяни організували тут кілька товариств зі спільної обробки землі.

У 1950 році було прийнято рішення про будівництво великого суднобудівного заводу. У серпні 1952 року селище, в якому проживало 3000 людей, було зарахо́ване до категорії селищ міського типу й отримало назву Іллічівськ^[12].

У 1957 році в Сухому лимані було розпочато будівництво торговельного порту, який було відкрито 5 серпня 1958 року.

У 1962 р. с. Червоне Іллічівської селищної Ради Одеської міськради виключено з облікових даних.^[13]

12 квітня 1973 р. Іллічівську надали статус міста обласного підпорядкування.^[14]

У 1987 р. до Іллічівська було приєднано с. Іллічівку.^[15][16]

9 липня 2003 року у межі міста Іллічівськ включили 1396,0 гектара земель, які знаходились у віданні Іллічівської міської ради, 99,37 гектара земель, які знаходились у віданні Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району і затвердили межі міста Іллічівська загальною площею 2124,37 гектара^[17].

27 лютого 2022 року під час вторгнення в Україну ЗС РФ була здійснена невдала спроба висадити морський десант у районі міста^[18].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 23 окремі виборчі дільниці № 511014–511035, 511446.

Результати

• зареєстровано 43359 виборців, явка 57,28 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 45,40 %, за «Опозиційну платформу — За життя» — 23,25 %, за Партію Шарія — 7,01 %.^[19] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Колебошин (Слуга народу) — 35,79 %, за Василя Гуляєва (самовисування) — 32,43 %, за Сергія Червачова (самовисування) — 8,80 %^[20].

Населення

Національний склад

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[21]:

Національність	Відсоток
українці	67,65 %
росіяни	27,42 %
білоруси	1,08 %
болгари	0,98 %
молдовани	0,90 %
вірмени	0,23 %
поляки	0,20 %
грузини	0,18 %
гагаузи	0,15 %
євреї	0,13 %
інші/не вказали	1,08 %

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[22]:

Мова	Чисельність, осіб	Відсоток
Російська	32 770	60,57 %
Українська	20 682	38,23 %
Болгарська	139	0,25 %
Румунська	113	0,21 %
Білоруська	99	0,18 %
Вірменська	69	0,13 %
Гагаузька	14	0,03 %
Інші/Не вказали	216	0,40 %
Разом	54 102	100 %

Таблиця зміни чисельності населення

1959	1970	1979	1989	2001	2016	2025[23]
4314	30 340	43 133	54 838	54 151	59 825	▼54 102

Економіка

Докладніше: Морський торговельний порт «Чорноморськ»

Будівля управління порту

Головним підприємством міста є Морський торговельний порт «Чорноморськ» — один з «наймолодших» на Чорному морі. Будувався в радянський час із кінця 1950-х (закінчений у 1960-х) років, в основному для морського товарообігу з сусідніми країнами.

Має залізничні та автомобільні підходи, пов'язані з магістралями країни. Діють міжнародні поромні переправи Чорноморськ — Варна (Болгарія), Чорноморськ — Поті та Чорноморськ — Батумі (Грузія), Чорноморськ — Стамбул, Чорноморськ — Деріндже. У порту розташований міжнародний транспортний проєкт з обробки регулярного контейнерного потягу «Вікінг» за маршрутом Чорноморськ — Київ — Мінськ — Вільнюс — Клайпеда і в зворотному напрямку.

Вантажно-розвантажувальні комплекси порту, що складаються з 28 причалів загальною довжиною 5500 метрів, оснащені сучасним перевантажувальним устаткуванням, зокрема портальними кранами вантажністю від 5 до 40 тонн, тягачами, автомобільними кранами тощо.

До складу порту входить допоміжний флот, що включає буксири, плавучі крани вантажністю до 300 тонн, танкери-бункерувальники, плавучий зерноперевантажувач, лоцманські катери, нафтосміттєзбиральні та інші плавзасоби.

Порт має можливість перевантажувати за рік до 20 мільйонів тонн вантажів, основну частину яких становить різноманітна металопродукція, контейнери, автомобілі, тарно-штучні вантажі, важковагове обладнання, мінеральні добрива, зерно, рослинні олії, технічні рідини.

Освіта

У місті діють два професійно-технічних училища ІПСЛ-15 і ІМКОНМУ-22, де навчаються понад 1500 учнів, українська гімназія, шість середніх шкіл I—III ступенів (3 україномовні) та одна середня школа I—II ступенів, в яких навчаються 10 000 учнів, Школа мистецтв, Будинок творчості учнів, дитячий екологічний центр, дитячо-юнацька спортивна школа, центр культури і мистецтв, а також ряд муніципальних і відомчих дошкільних установ.

Релігія

Церква Адвентистів сьомого дня

У місті діють громади ПЦУ, УПЦ МП, РКЦ та Церкви адвентистів сьомого дня.

Християнство

Свято-Преображенська церква (УПЦ МП)

Церква святого Іллі (УГКЦ)

Костел Матері Божої Неустанної Допомоги (РКЦ)

Церква «Воскресіння» (Баптизм)

Церква адвентистів сьомого дня

Туризм

Пляжі Чорноморська

У місті швидко розвивається пляжний туризм. У місті велика увага приділяється дозвіллю та відпочинку. Пляжі, які простягнулися на 12 кілометрів уздовж моря, підтримуються в чистоті й порядку. Місто спроектоване компактно і зручно. Транспортні розв'язки з'єднують між собою торгові центри, місця відпочинку та житлові райони. Це сприяє притоку туристів у літній сезон, який триває з травня по жовтень. У цей період населення Чорноморська практично потроюється.

Пам'ятки міста

Приморські сходи

• Музей образотворчих мистецтв ім. Олександра Білого^[24][25]. Музейні працівники підготували до екстренного транспортування у випадку загрози російського вторгнення майже 2 тисячі порцелянових виробів, понад 100 художніх полотен і майже 200 одиниць графіки.^[26]
• Приморські сходи — мають 155 сходинок, що на 37 менше, ніж у однотипної пам'ятки Одеси. На верхній частині є площа з двома колонадами, сходи спускаються до міського пляжу.^[27][28]
• Чорноморський маяк;
• Пам'ятник засновнику Морського торговельного порту Чорноморськ — Олександру Євгеновичу Данченку.

Музика

Незважаючи на невелику площу, Чорноморськ має дуже велику кількість музичних колективів, здебільшого андерґраундних напрямків. Серед усіх музичних груп і композиторів особливо привабливі в якісному плані Shedding Tears, Хроніка, Good Chemistry^[29], Ziegelstein. Також у місті з 2000 року (дата неточна) транслюється передача Metal Special^[30]. Пізніше організатори цієї передачі успішно організували концерти для груп локальної сцени, які проводяться під назвою Metal Special Fest (MSF). Також у місті проводиться фестиваль Black Sea Metal.

Спорт

Завдяки приморським пляжам у Чорноморську велику популярність завоювали пляжні види спорту. У 2007 році з метою розвитку цих видів спорту була створена Асоціація пляжних видів спорту м. Чорноморська.

У місті є футбольний клуб «Старт», який бере участь у чемпіонаті України з пляжного футболу.

У 2010 р. в місті було створено спортивне товариство «Здоров'я» з метою розвитку екстремальних і масових видів спорту. Головним проектом спортивного товариства на сьогодні є будівництво екстрим-парку «XS».

Крім цього, в місті працює 3 дитячі спортивні школи, безліч спортклубів, танцювальних шкіл, сім сучасних відкритих стадіонів, яхт-клуб, дайвінг-центр і база моряків. У Чорноморську підготували 12 членів для збірних команд України з різних видів спорту, у тому числі призерів олімпійських ігор.

Засоби масової інформації

З 1977 року тут видається газета Чорноморської міської ради «Черноморский маяк».

Міста-побратими

• Маарду, Естонія
• район Бейоглу, Стамбул, Туреччина
• Тчев, Польща
• Хайкоу, Китайська Народна Республіка
• Нарва, Естонія
• Вісмар, Німеччина^[31]
• Бойнтон-Біч, США
• Нінхай, Китайська Народна Республіка
• Хинчешти, Молдова

Персоналії, пов'язані з містом

Докладніше: Персоналії: Чорноморськ

• Бабуріна Світлана Миколаївна (* 1985) — українська пляжна волейболістка, тренерка. Дванадцятиразова чемпіонка України. Триразова володарка Кубка України.
• Горбунов Дмитро Вікторович (1981—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ігор Кузьменко (нар. 1987) — танцюрист, хореограф, кіноактор, переможець міжнародних танцювальних конкурсів. Учасник п'ятого сезону проєкту Танці з зірками
• Конокеєнко Дмитро Павлович (1990—2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Манів Денис Романович (1981—2015) — український правник та політик.
• Пихтєєв Василь Юрійович (1983—2015) — старший сержант, 28-ма бригада, загинув при обороні Мар'їнки.
• Романюк Дар'я Ігорівна (* 2004) — українська пляжна волейболістка. Чемпіонка світу; двічі срібна призерка чемпіонату Європи.
• Савінов Едуард Володимирович (1970—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Феклісова Наталія Євгенівна (* 1974) — українська веслувальниця-байдарочниця, срібна призерка чемпіонату світу, учасниця літніх Олімпійських ігор в Сіднеї. Майстер спорту України міжнародного класу.
• Шум Віталій Олександрович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув 2014-го під Маринівкою.
• Лефі Богдан Борисович (1980—2023) — солдат 126 обр тро.
• Паршенко Дмитро Олександрович (1974—2022) — молодший сержант 126 обр тро.
• Агаджанов Васіф Ібратович (1989—2023) солдат 126 обр тро.
• Бабан Арсеній Вадимович (1997—2023) солдат
• Бережок Олександр Вікторович (1976—2023) солдат
• Глумаков Микола Миколайович (1986—2023) — учасник російсько-української війни.
• Демидась Олександр Миколайович (1970—2023) — сержант
• Пасічник Андрій Іванович (1977—2023) — сержант
• Пащак Ярослав Петрович (1922—1996) — член Південної похідної групи ОУН (1941), краєзнавець^[32].
• Попов Дмитро Олександрович (1989—2023) — молодший сержант
• Сердюк Єва Олександрівна (* 2004) — українська пляжна волейболістка. Бронзова призерка чемпіонату Європи; чемпіонка України.
• Тенц Сергій Олександрович (1989—2023) солдат
• Яковлєв Михайло Сергійович (1967—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Види Чорноморська
Вид Чорноморська з повітря	Молодіжний парк	Центральна алея Приморського парку	Художній музей	Нічний клуб «Метрополіс» і Пункт незламності

Див. також

• Вулиці Чорноморська
• Іллічівка (Чорноморськ)