Ар'єв Володимир Ігорович

Володи́мир І́горович А́р'єв (нар. 31 березня 1975(19750331), Київ, УРСР) — український політик, продюсер та журналіст. Автор проєкту журналістських розслідувань «Закрита зона». Народний депутат України з 2007 року, Віцепрезидент ПАРЄ (2015 та 2018 року), голова Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки і медіа (2016-17 роки). Почесний член ПАРЄ, нагороджений медаллю ПАРЄ у червні 2022.

Ар'єв Володимир Ігорович
Народився	31 березня 1975(1975-03-31) (50 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст, політик
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство	Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[3] і народний депутат України
Партія	Політична партія «Наша Україна» і Європейська Солідарність[4]
У шлюбі з	Фіцич Наталія Степанівна
Автограф
Нагороди
Сайт	ariev.info
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
6-го скликання
НУНС	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Батьківщина	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
9-го скликання
Європейська Солідарність	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла (з 18 травня 2019)^[5]. 11 вересня 2019 року президент Володимир Зеленський скасував указ про надання рангу своїм указом 680/2019, позбавивши Ар'єва та низку інших осіб дипломатичного рангу^[5][6][7]. 24 листопада 2022 року даний указ Зеленського було скасовано Верховним судом України у справі 9901/58/20, таким чином, ранг Надзвичайного і Повноважного Посла було відновлено^[8][9].

Освіта

• 1992 — закінчив Київський природничо-науковий ліцей № 145, Київ.
• 1992—1994 — студент фізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
• 1996—2002 — навчався в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за фахом журналіст.

Кар'єра

Володимир Ар'єв на мітингу в 2007 році

• Лютий 1993 — жовтень 1994 — асистент кореспондента, стрингер української та російської служб, BBC в Києві.
• Жовтень 1994 — січень 1996 — спеціальний кореспондент, ведучий програми «Вікна-новини», ММЦ «Internews».
• Січень 1996 — травень 1996 — спеціальний кореспондент, ТІА «Вікна-новини»^[10].
• Травень 1996 — листопад 1996 — ведучий блоку новин програми «Доброго ранку Україно!», УТ-1.
• Листопад 1996 — вересень 2003 — спеціальний кореспондент інформаційно-аналітичної служби, телеканал «Інтер».
• 2002 — журналіст ТСН, студія «1+1».

Вересень 2003 — березень 2004 — незалежний журналіст, автор програми «Не-провінція» (СТБ), позаштатний автор тижневика «Дзеркало тижня».

Березень 2004 — грудень 2005 — керівник та автор програми журналістських розслідувань «Закрита зона» на 5 каналі, протягом цього часу проєкт здобув дві премії «Телетріумф». У 2017 році програму було відновлено на каналі Прямий. Програму виробляв продюсерський центр «Закрита зона», що належав Ар'єву й журналістці Наталці Фіцич. Згодом проєкт почав виробляти програми розслідувань «Перший відділ», «Останнє попередження», «Попередження», документальний цикл «Відкрита зона», знімав документальні фільми^[11].

З 2006 — директор ТОВ "Студія «Зміна».

Політика

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 10 в списку. На час виборів: директор ТОВ "Студія «Зміна», безпартійний. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з 23 листопада 2007). Член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією у Верховній раді (26 грудня 2007 — 16 січня 2008), голова підкомітету з питань контролю за реформуванням, кадровим та ресурсним забезпеченням органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 16 січня 2008).

На виборах до Верховної ради 2012 року, як безпартійний, обраний у народні депутати VIII скликання у окрузі № 218, Київ. Суб'єкт висування — партія «Батьківщина»^[12].

Навесні 2014 року на виборах Президента України очолював штаб Петра Порошенка у Київській області.

На дострокових виборах 2014 року до Верховної ради VIII скликання висунутий «Блоком Петра Порошенка» та повторно обраний в окрузі № 218 у Києві. Набрав 63,46 % голосів виборців^[13].

У січні 2015 року був обраний головою української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, віце-президент ПАРЄ у 2015. Є членом фракції Європейської народної партії в ПАРЄ. 25 січня 2016 року був обраний президентом Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки і медіа на два роки. У січні 2018 повторно обраний віце-президентом ПАРЄ^[14].

У вересні 2018 року Ар'єв як голова української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи заявив про плани подати у відставку, якщо організація ухвалить рішення повернути Росію до своїх членів^[15]. Це було зроблено у червні 2019 року, коли російську делегацію повернули до ПАРЄ і відновили всі її попередні повноваження. Після цього делегація України в Парламентській асамблеї оголосила, що не братиме участі в її роботі. 26 червня 2019 року Арє'в покинув посаду^[16][17].

У Верховній раді України IX скликання — член Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації^[18][19], обраний від партії Європейська солідарність, № 17 у списку^[20]. У Верховній раді: член делегації Верховної ради у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ), також є членом груп із міжпарламентських зв'язків із Ізраїлем, Литвою, Францією, Німеччиною, Польщею, Канадою та Великою Британією^[20].

31 травня 2019 року був обраний у центральну політраду партії «Європейська солідарність»^[21].

Сім'я

• Дружина — Наталія Фіцич (нар. 1977), тележурналістка
• Дочка — Ярина (нар. 2000), депутатка Київської міської ради, обрана на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року^[22].

Відзнаки

• Лауреат премії імені Валерія Марченка за найкращу медіароботу на правозахисні теми (2004)^[22].
• Лауреат премії імені Олександра Кривенка «За поступ в журналістиці» (2005)^[23].
• Переможець премії «Телетріумф» (2005, 2006) в номінації «Публіцистична програма»^[24].
• Заслужений журналіст України, надано 18 серпня 2006 року президентом Віктором Ющенком^[25].
• Почесний член Парламентської асамблеї Ради Європи^[26].
• Медаль ПАРЄ (2022)^[27].