Бистрик (Райгородоцька сільська громада)

Бистрик — село в Україні, у Райгородоцькій сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Кількість населення становить 991 особу (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Бистрик
Герб Бистрика Прапор Бистрика
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Тер. громада	Райгородоцька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18020110040088331
Облікова картка	с. Бистрик с. Бистрик (до 2020 р.)
Основні дані
Засноване	перед 1593 роком
Перша згадка	1593 (432 роки)
Населення	991 (2001)
Площа	3,43 км²
Густота населення	288,92 осіб/км²
Поштовий індекс	13370
Географічні дані
Географічні координати	49°51′23″ пн. ш. 28°33′59″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	244 м
Водойми	р. Гнилоп'ять, р. Клітенка
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Бердичів
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13362
Карта
Бистрик
Бистрик
Мапа
Бистрик у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бистрик.

Розташування

Розташоване на лівому березі річки Гнилоп'ять, за 5 км південніше районного центру м. Бердичева, за 8 км до найближчої залізничної станції Бердичів^[1].

Населення

У 1864 році кількість мешканців села становила 530 осіб, всі — православні^[2][3], у 1885 році в селі нараховувалося 623 мешканці та 79 дворів^[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1047 осіб (515 чоловічої статі та 532 — жіночої), з яких 962 — православної віри^[5]. У 1900 році налічувалося 1 015 осіб, з них: 507 чоловіків та 508 жінок^[6], або, за іншими даними, 884 мешканці та 130 дворів^[7].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 401 особу, з них за статтю: чоловіків — 654, жінок — 747; етнічний склад: українців — 1 351, росіян — 4, євреїв — 5, поляків — 41. Кількість домогосподарств — 312, з них, несільського типу — 3^[8].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 146 осіб, дворів — 427^[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 043 особи, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 991 особу^[9].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

Мова	Відсоток
українська	98,28 %
російська	1,21 %
білоруська	0,30 %
молдовська	0,10 %
циганська	0,10 %

Історія

На околицях Бистрика виявлено залишки поселень: трипільської культури, доби бронзи, 2 скіфського періоду, 2 черняхівської культури та давньоруське^[1]. Трипільське поселення розташоване поблизу села. Пам'ятка належить до пізнього трипілля етапу С (за М. М. Шмаглієм)^[11].

Засноване перед 1593 роком, на бердичівських слобідських землях, що належали Тишкевичам^[7]. Перша письмова згадка про село належить до 1593 року. У визвольній війні 1648—1657 років селяни воювали в загонах Максима Кривоноса з військом шляхетської Польщі^[1]. Згадується в люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до Бердичева, сплачувало 17 злотих і 6 грошів до замку та 68 злотих і 24 гроші до скарбу^[12].

В середині 19 століття — село Бердичівського повіту, при впадінні струмка Клітенка до річки Гнилоп'ять, за 3 версти від Бердичева. Волосне та поліційне управління розміщувалося в Бердичеві. Церква — парафіяльна, дерев'яна, час будівництва невідомий, землі 49 десятин. Площа земель села — 2 215 десятин, першокласний чорнозем. Перебувало у власності колишнього начальника кріпацького столу Київської цивільної палати Анастасія Давидовського, раніше належало княгині Радзивілл. Маєток викуплено поміщицею Давидовською у 1853 році. З нього, у 1863 році, селянами викуплено 485 десятин за 25 тис. рублів. У селі були залишки стародавніх валів та городища^[2][3].

Станом на 1885 рік — власницьке село, центр Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 3 водяних млини, винокурний завод^[4].

В кінці 19 століття — власницьке село, центр Бистрицької волості Бердичівського повіту. Відстань до центру повіту, де розміщувалася найближча поштово-телеграфна та поштова (земська) станції — 3 версти, до найближчої залізничної станції (Бердичів) — 4 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, окремі селяни підробляли на залізниці та наймалися як прислуга. Землі — 1 415 десятин: поміщикам належало 648 дес., селянам — 719 дес. та 48 дес. — церквам. Власність чотирьох доньок А. Давидовського, частина з котрої перебувала в оренді; господарство велося за трипільною системою. В селі була православна церква, церковно-приходська школа, паровий та водяний млини, круподерня. Пожежна команда утримується селянами, має дві бочки, два багри та два відра^[6][7].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бистрицької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Бердичівського (згодом — Махнівський) району Бердичівської округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», село, в складі сільської ради, передане до новоствореного Бердичівського району^[13]. Відстань до районного центру та окружного центру в Бердичеві — 3 версти, до залізничної станції «Бердичів» — 5 верст^[8].

15 вересня 1930 року, внаслідок ліквідації Бердичівського району, село, в складі сільської ради включене до приміської смуги Бердичівської міської ради, 28 червня 1939 року повернуте до відновленого, в складі Житомирської області, Бердичівського району^[13].

В Другій світовій війні воювали 515 селян, всі нагороджені орденами й медалями, 127 чоловік загинули. На честь загиблих воїнів у 1965 році споруджено пам'ятник.

За радянських часів у селі розташовувалась центральна садиба колгоспу. Кількість сільськогосподарських угідь села Бистрика становила 1 641,6 га, у тому числі орної землі 1 558,7 га. У селі працювала школа, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, медпункт, дитячий садок^[1].

У 2020 році територію та населені пункти Бистрицької сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Райгородоцької сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області^[14].

Відомі люди

• Богун Гаврило Григорович (1901—1981) — український радянський краєзнавець, фольклорист.
• Ковтун Сергій Леонтійович (1971—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.