Верьовкіна Маріанна Володимирівна

Маріа́нна Володи́мирівна Верьо́вкіна (нім. Marianne von Werefkin; 29 серпня (10 вересня) 1860, Тула — 6 лютого 1938, Аскона, Швейцарія) — російська художниця, представниця експресіоністської течії в живописі.

Верьовкіна Маріанна Володимирівна
Народження	10 вересня 1860(1860-09-10)[1] або 11 вересня 1860(1860-09-11)[2]  Тула, Тульська губернія, Російська імперія
Смерть	6 лютого 1938(1938-02-06)[3][4][…] (77 років)
	Аскона, Isole Subdistrictd, Локарно, Тічино, Швейцарія[3]
Поховання	Ascona cemeteryd
Країна	Російська імперія
Жанр	портрет
Діяльність	художниця, мисткиня
Напрямок	експресіонізм і символізм[5]
Твори	Автопортрет[d]
Батько	Верьовкін Володимир Миколайовичd
Мати	Дараган Єлизавета Петрівнаd
Брати, сестри	Верьовкін Петро Володимировичd
Роботи в колекції	Міська галерея в будинку Ленбаха, Sprengel Museumd, Баварські державні колекції картин, Museum Wiesbadend, Museo comunale d'arte modernad, Schlossmuseum Murnaud, Leopold-Hoesch-Museumd, Нова національна галерея, Альбертіна, Музей мистецтв і Художній музей (Цюрих)
Верьовкіна Маріанна Володимирівна у Вікісховищі

Життя та творчість

Народилася в сім'ї воєначальника, державного діяча Володимира Верьовкіна^[ru] та Єлизавети Дараган (5 липня 1834 — 18 березня 1885), яка займалася іконописом та портретним живописом. За материнською лінією — онука письменниці та педагогині Анни Дараган^[ru]. 1862 року разом із батьками переїжджає з Тули до Вітебська, де батька призначено військовим губернатором. Від 1868 до 1878 року сім'я живе у Вільно у зв'язку з призначенням глави сімейства на посаду начальника Віленського військового округу^[ru]. 1872 року Маріанна вступає до Маріїнського вищого жіночого училища у Вільно, де здобуває освіту до 1876 року. 1879 року переїжджає до польського міста Люблін, де пробуде з батьками до від'їзду до Москви. Від 1883 року бере приватні уроки у Прянішникова в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, а також займається натюрмортом під керівництвом Полєнова. 1885 року, після смерті матері, переїжджає з батьком до Санкт-Петербурга, де знайомиться з Іллею Рєпіним і починає брати в нього уроки малювання.

Червоне місто (1909)

1888 року під час полювання стався нещасний випадок: Верьовкіна прострелила собі долоню правої руки; відтоді вона вчиться тримати пензель між середнім та безіменним пальцями. У музеї Вісбадена^[en] зберігається робота Рєпіна, на якій зображено Верьовкіну з перев'язаною рукою. 1889 року здійснює поїздку Кавказом. 1891 року познайомилася з Олексієм Явленським, теж учнем Рєпіна. 1892 року бере участь у XX виставці ТПХВ. Того ж року Рєпін скаже про Верьовкіну, що вона «російський Рембрандт», також порівнюватиме її з Веласкесом і Франсіско де Сурбараном. Після смерті батька 1896 року, переїхавши з Явленським до Мюнхена, на кілька років припинила малювати.^[6] 1897 року Верьовкіна вирушає в подорож до Венеції разом з Явленським, Грабарем, Ажбе та Кардовським. 1905 року продовжила займатися живописом. Познайомилася з художниками Ф. фон Ленбахом та Ф. фон Штуком (1906). Більшу частину літа 1908 року провела разом з Явленським та Кандинським у будинку в Габріель Мюнтер у селищі Мурнау. Того ж року взяла участь у виставці Берлінського сецесіону та в салоні в Санкт-Петербурзі.

22 березня 1909 року разом з Кандинським, Явленським, Канольдтом^[en] та Ербсле^[de] засновує «Нове Мюнхенське художнє об'єднання^[de]» (Neue Künstlervereinigung München, NKVM). Перша виставка об'єднання відбулася в галереї Таннгаузер у Мюнхені. На той час Верьовкіна цікавилася японським мистецтвом та ксилографією. 1910 року її роботи виставляються в Ризі та Санкт-Петербурзі. 1911 року разом з Явленським відвідує Париж, де зустрічається з Матіссом.

1912 року виставляла свої роботи спільно з групою «Синій вершник» (Der Blaue Reiter) у галереї «Der Sturm» у Берліні. На початку грудня 1912 року Верьовкіна та Явленський виходять із «Нового Мюнхенського художнього об'єднання». 1913 року взяла участь у виставці в Будапешті та в Першому німецькому осінньому салоні в Берліні.

1914 року переїхала разом з Явленським до Швейцарії, після чого бере участь у виставці в Дрездені, потім, спільно з групою «Синій вершник», у Гельсінгфорсі, Тронгеймі, Гетеборзі. 1917 року допомагають Олександру Сахарову в постановці балету в Лугано. Від 1919 року жила в Асконі (кантон Тічино). 1921 року остаточно розлучилася з Явленським.

1924 року заснувала художню групу «Велика ведмедиця»^[de] (Der Große Bär), яка, як і сузір'я Великої Ведмедиці, яке включає сім яскравих зір, складалася з семи членів: Вальтер Гельбіґ^[de], Отто Наймаєр^[de], Ернст Фрік^[de], Альберт Коглер^[de], Гордон мак Кух^[de], Отто ван Райс^[de] і Ріхард Зевальд^[de]. 1928 року Верьовкіна взяла участь у виставці групи «Велика ведмедиця» спільно зі Шмідт-Ротлуфом та Рольфсом у берлінській галереї Нірендорф.

Останніми роками малювала плакати. Її друзі Кармен і Дієго Хагман підтримували її матеріально і захищали від бідності.

Маріанна Верьовкіна померла в Асконі 6 лютого 1938 року. Похована на російському цвинтарі там само.

Вибрані роботи

Осінь. Школа

• «Осінь. Школа». 1907. Аскона, Фонд М. Верьовкіної
• «У кафе». 1909
• «Сумний настрій». 1910
• «Автопортрет I», 1910. Мюнхен, Міська галерея в будинку Ленбаха
• «Живодерня», 1910. Вісбаден, Міський музей мистецтв
• «Ковзаняр», 1911.

Персональні виставки

• 2010 — «Художники російського зарубіжжя: Маріанна Верьовкіна (1860—1938)». Державна Третьяковська галерея, Москва.^[7]

Сім'я

• Дараган Анна Михайлівна^[ru] (1806—1877) — бабуся, російська педагогиня та дитяча письменниця.
• Верьовкін Микола Микитович^[ru] (1766—1830) — дід, санкт-петербурзький комендант, московський комендант, генерал-лейтенант російської імператорської армії.
• Верьовкін Володимир Миколайович^[ru] (1821—1896) — батько, російський генерал, учасник Кримської війни.
• Верьовкін Петро Володимирович^[ru] (5 січня 1862 — 18 лютого 1946) — брат, друг імператора Миколи II, був послідовно Ковенським (1904—1912), Віленським (1912—1915) і Естляндським (1915—1917) губернатором.
• Верьовкін, Всеволод Володимирович (1872—1924) — брат; чоловік Вероніки Абегг — художниці, учениці Рєпіна.
• Верьовкін Олександр Миколайович^[ru] (?-1854) — дядько, генерал-майор, учасник Кавказької війни.
• Дараган Петро Михайлович^[ru] (1874—1960) — троюрідний брат; флігель-ад'ютант Й. І. В., полковник Російської імператорської армії, учасник Першої світової війни та Білого руху, останній полковий командир Каргопольського драгунського полку^[ru], білоемігрант.
• Дараган Іван Михайлович^[ru] (1885—1977) — троюрідний брат; випускник Пажеського корпусу, Генерального штабу підполковник Російської імператорської армії, учасник Першої світової війни та Білого руху, білоемігрант.