Волинське воєводство (1921—1939)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волинське воєводство.

Волинське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Польської Республіки в 1921—1939 роках. Центр воєводства — Луцьк. Охоплювало територію семи колишніх західних повітів Української Народної Республіки (аналогічних повітам колишньої Волинської губернії Російської імперії). Площа (1938) — 35 754 км². Найбільші міста: Рівне, Луцьк, Ковель, Володимир, Кременець, Острог, Дубно, Здолбунів. Найбільша територіальна зміна протягом існування воєводства — приєднання 16 грудня 1930 Сарненського повіту зі складу Поліського воєводства.

Волинське воєводство
пол. Województwo wołyńskie
Проєкт герба Волинського воєводства
Адм. центр	Луцьк
Країна	Польська Республіка
Регіон	Волинь
Офіційна мова	польська
Населення
- повне	1921 — 1 437 569 чол. 1939 — 2 085 600 чол.
- густота	1921 — 47,5 чол/км² 1939 — 58,4 чол/км²
Площа
- повна	1921 — 30 274 км² 1939 — 35 754 км²
Дата заснування	19 лютого 1921
Дата ліквідації	1939
- раніше відомий як	Волинська округа
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинське воєводство

Історія

Воєводська адміністрація в Луцьку, 1930-ті роки

У травні 1919 року Польща окупувала західні повіти Волинської губернії, що з 1917 року входила до Української Народної Республіки, а до 1917 року — до Російської імперії^[1]. Волинське воєводство утворено 19 лютого 1921 на основі Волинської округи^[2]. Уряд Юзефа Пілсудського і близькі до нього місцеві «федералісти» намагалися перетворити його у своєрідну «колиску польсько-українського порозуміння», відокремлену від східно-галицьких провінцій «Сокальським кордоном»^[1]. 17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових^{[джерело?]}.

У вересні 1939 року, після радянської окупації Західної України, територія Волинського воєводства включена до складу Української РСР.

Ліквідація

27 листопада 1939 року Указом Президії Верховної Ради УРСР 5 повітів (Горохівський, Ковельський, Любомльський, Луцький і Володимирський) воєводства включено до новоствореної Волинської області, ще 5 (Дубенський, Костопільський, Рівненський, Сарненський і Здолбунівський) — до Ровенської, а Кременецький — до Тернопольської області^[3].

У 1945—1946 роках, у рамках польсько-українського обміну населенням, з території колишнього Волинського воєводства до Польщі вивезено 140 700 осіб, з них 133,9 тис. поляків, 5,8 тис. євреїв і коло 1 тис. осіб інших національностей^[4].

Населення

Перепис Польщі 1921 року зафіксував чисельність у 1 437 907 мешканців воєводства^[5]. За переписом 1931 року у воєводстві налічувалося 2 085 574 мешканців.^[6].

Джерела доходів населення за переписом 1931 року: 79,4 % — сільське господарство; 8,5 % — промисловість; 4,8 % — торгівля; 1,7 % — транспорт і зв'язок.

Етномовний склад

Національний склад населення за переписом 1921 року:

• українці — 983 596 (68,4 %)
• поляки — 240 922 (16,8 %)
• євреї — 151 744 (10,6 %)
• чехи — 25 405 (1,8 %)
• німці — 24 960 (1,7 %)
• росіяни — 9 450 (0,7 %)^[5]

Рідна мова населення за даними перепису 1931 року^[7]

• українська — 1 426 872 (68,4 %)
  • українська — 1 418 324
  • «руська» — 8 548
• польська — 346 640 (16,6 %)
• єврейська — 205 545 (9,9 %)
  • їдиш — 174 157
  • іврит — 31 388
• німецька — 46 883 (2,2 %)
• чеська — 30 977 (1,5 %)
• російська — 23 387 (1,1 %)
• білоруська — 2 417 (0,1 %)

Рідна мова населення повітів Волинського воєводства за переписом 1931 року^[7]

повіт	населення	українська	польська	єврейська	німецька	чеська	російська
Володимирський	150 374	58,6	26,8	11,5	1,8	0,3	0,8
Горохівський	122 045	69,0	17,3	8,2	4,1	1,0	0,3
Дубенський	226 709	69,8	15,0	7,7	1,2	4,9	1,2
Здолбунівський	118 334	69,0	15,1	9,1	0,7	3,8	2,0
Ковельський	255 095	72,6	14,4	10,4	0,7	0,4	1,2
Костопільський	159 602	66,0	21,9	6,6	4,7	0,1	0,4
Кременецький	243 032	80,6	10,6	7,7	0,0	0,1	0,7
Луцький	290 805	59,2	19,4	11,7	6,1	2,1	1,3
Любомльський	85 507	77,1	14,2	8,0	0,0	0,0	0,4
Рівненський	252 787	63,5	14,6	14,8	3,0	2,3	1,6
Сарненський	181 284	71,5	16,8	8,8	0,5	0,0	1,5
Волинське воєводство	2 085 574	68,4	16,6	9,9	2,2	1,5	1,1

Релігія

Релігійний склад за переписом 1921 року

• православні — 1 066 842 (74,2 %)
• римо-католики — 166 512 (11,6 %)
• юдеї — 164 740 (11,5 %)
• євангелісти — 36 695 (2,55 %)^[5]

Релігійний склад за переписом 1931 року^[7]

• православні — 1 455 882 (69,8 %)
• римо-католики — 327 856 (15,7 %)
• юдеї — 207 792 (10,0 %)
• євангелісти — 53 400 (2,6 %)
• греко-католики — 11 137 (0,5 %)

Релігійний склад населення повітів Волинського воєводства за переписом 1931 року^[7]

повіт	населення	православні	римо-католики	юдеї	греко-католики
Володимирський	150 374	58,5	25,6	11,5	1,1
Горохівський	122 045	69,9	14,5	8,3	1,7
Дубенський	226 709	76,2	12,2	8,0	0,4
Здолбунівський	118 334	73,3	15,1	9,2	0,2
Ковельський	255 095	72,6	13,8	10,5	0,9
Костопільський	159 602	64,3	21,6	6,8	0,8
Кременецький	243 032	80,0	10,3	7,7	0,3
Луцький	290 805	60,7	19,2	11,8	0,3
Любомльський	85 507	76,7	12,9	8,0	0,1
Рівненський	252 787	65,9	14,4	14,9	0,2
Сарненський	181 284	72,9	15,6	8,9	0,2
Волинське воєводство	2 085 574	69,8	15,7	10,0	0,5

Освіта

Динаміка рівня неписьменності населення Волинського воєводства

• 1921 — 68,8 % неписьменних (58,1 % — чоловіки, 78,7 % — жінки)
• 1931 — 47,8 % неписьменних (32,2 % — чоловіки, 62,3 % — жінки)

За переписом 1931 р. серед населення воєводства старше 10 років вміли читати та писати 50,4 %, вміли тільки читати 1,7 %, а 47,8 % населення не вміли читати і писати.^[7]

Серед юдеїв вміли читати і писати 76,8 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 67,8 %, серед православних — 39,2 %.^[7]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %^[7]

повіт	населення старше 10 років	вміють читати і писати	вміють тільки читати	не вміють читати і писати	невідомо
Володимирський	109 757	54,1	2,2	43,5	0,1
Горохівський	89 761	51,9	2,0	45,9	0,2
Дубенський	168 846	53,8	1,3	44,8	0,1
Здолбунівський	90 075	60,4	1,3	37,9	0,1
Ковельський	177 804	46,2	1,5	52,2	0,2
Костопільський	110 164	43,3	2,7	53,9	0,1
Кременецький	183 888	46,1	1,3	52,4	0,2
Луцький	208 298	54,3	2,1	43,5	0,1
Любомльський	59 020	39,2	2,1	58,5	0,1
Рівненський	188 307	58,5	1,3	40,1	0,1
Сарненський	124 001	39,2	1,3	59,2	0,3
Волинське воєводство	1 509 921	50,4	1,7	47,8	0,1

Адміністративно-територіальний устрій

Адміністративний поділ Волинського воєводства в 1939 році. Земських повітів — 11; міських повітів — 22; сільських гмін — 103.

Карта воєводства

Адміністративним центром воєводства був Луцьк^[1].

Повіти

• Дубенський повіт — 3275 км²
• Горохівський повіт — 1757 км²
• Костопільський повіт ² — 3496 км²
• Ковельський повіт — 5682 км²
• Кременецький повіт — 2790 км²
• Любомльський повіт — 2054 км²
• Луцький повіт — 4767 км²
• Острозький повіт ² — 818 км²
• Рівненський повіт ² — 2898 км²
• Сарненський повіт (від 1931 року) ¹ — 5478 км²
• Володимирський повіт — 2208 км²
• Здолбунівський повіт ² — 1349 км²

¹ 16 грудня 1930 р. до Волинського воєводства передано Сарненський повіт з Поліського воєводства^[8].

² 1 січня 1925 р. з частини Рівненського повіту утворено Костопільський повіт і перейменовано Острозький повіт на Здолбунівський^[9].

Див. також

• Волинське воєводство (1566—1795)