Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Воронки (Вараський район)
село в Рівненській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Воронки́ — село в Україні, у Володимирецькій селищній громаді Вараського району Рівненської області.
Remove ads
Географія
Лежить село за 34 км від райцентру, і за 4 км від залізничної станції «Воронки»[1].
Найближчі міста: Вараш (34.4км), Дубровиця (50.7км), Сарни (61.0км). Найближчий історично-культурний центр: місто Дубровиця на відстані 50.7 км і обласний центр Луцьк (117.6 км).
Найближчі аеропорти: RWN - Міжнародний аеропорт Рівне (106,7 км), LWO — Міжнародний аеропорт Львів (294.8 км) і IFO — Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ (309.3 км)[2].
Remove ads
Назва
Про походження назви села старожили розповідають таку легенду: «Було це ще за часів Київської Русі. Орда монгола-татар наступала на Пінськ, але була розбита дубровицьким князем. Однак бей, на ім'я Ворон, що врятувався з рештками свого загону, лишився зимувати саме на території цього села. Кажуть, що відтоді воно й називається Воронками»[3].
Історія
Узагальнити
Перспектива
Перша письмова згадка про село Воронки належить до 1629 року.[1].
На початку XVII ст. селом, як і всією Володимиреччиною, володіють князі Чорторийські. Потім вони продали ці землі мінському воєводі Каземиру Пацу за 400 тис. злотих[4]. А в першій половині XVII ст. ці землі переходять у власність князям Четвертинським.
Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648—1657 рр.) тутешнє населення брало участь у селянських заворушеннях[5]. А з утворенням Гетьманщини село входить до складу Волинського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. село залишилось у складі Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої.
За третім поділом Польщі 1795 року село відійшло до Російської Імперії. Перебувало, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу, у складі Луцького повіту Володимирецької волості Волинської губернії[6].
19 лютого 1861 р. в Російській імперії було підписано маніфест Олександра II про скасування кріпацтва. За «Загальним положенням про селян, що вийшли з кріпосної залежності» селяни ставали особисто вільними, вони мали право самостійно вирішувати свої сімейні й господарські справи[7]. Цього ж року місцеві селяни збунтувалися, відмовившись підписувати уставні грамоти[1].
В кінці ХІХ ст. в селі було 89 будинків і 649 жителів. До великої земельної власності належало 6259 десятин, якими володіла поміщиця Америса Бєлоусович[8].
1888 року було збудовано Свято-Миколаївську церкву[9].
Давніше за церкву у селі є лише кладовище. Тут стоять витесаний грубий старовинний хрест і капличка. Зверху на її дашку є кований хрест із зображенням мусульманського півмісяця. Це пояснюється тим, що, коли на тутешні терени вторглися турки і татари, вони не змушували місцевих зрікатися віри за однієї умови — якщо вони визнають, що християнська віра є так би мовити, під мусульманською. Так виникли зображення півмісяців на хрестах. Схожі ковані хрести неодноразово знаходили під час розкопок, однак на капличках до наших днів вони не збереглися. Лише у Воронках. Через це науковці припускають, що та капличка — ще з докозацьких часів[10].
У роки Першої світової війни (1914—1918 рр.) воював у лавах Російської імператорської армії уродженець села Якубський Максим, який так і не повернувся з фронтових доріг[11].
У листопаді 1917 р., після розпаду Російської імперії, постала Українська Народна Республіка. У березні 1918 р. село увійшло до Луцького повіту Волинської землі[12].
З квітня по грудень 1918 р. село входить знову до Володимирецької волості Луцького повіту, але вже Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, який відновив царський адміністративний устрій[13].Жителі села комуністичних поглядів брали участь в Дубровицькому збройному повстанні (1918—1919 рр.)[1].
З грудня 1918 р. село повернулоя до складу відродженої УНР, яка вже підпорядковувалась Директорії. Війська останньої і надалі вели боротьбу за незалежність, але були розбиті більшовиками у квітні 1919 р[14]. В січні 1918 року село зайняли більшовики[1].
З вересня 1920 р. село, як і Західна Україна, згідно Варшавського договору, окуповане Польщею[5]. Такий стан справ надалі був закріплений, після перемоги польських військ, Ризьким договором (1921 р.). А село увійшло у 1920 р. до складу Поліського, а від 1931 р. — Волинського воєводства[15]. Дев'ятнадцять років чужоземного панування позначені поселенням на українських землях польських «осадників», політикою «пацифікації» українців, національними утисками та соціальним гнобленням і боротьбою. В 1936 році відбувається тримісячний селянський страйк[16].
20 вересня 1939 року село, як і вся Західна Україна, було окуповане військами СРСР, а згодом увійшло до Володимирецького району Ровенської області УРСР[5]. Із входженням західноукраїнських земель до складу Радянської України у краї починаються процеси радянізації: встановлюється радянська влада, вивезено до Сибіру всіх польських осадників, починається колективізація[16].
22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР, розпочалась Німецько-радянська війна. Від липня 1941 до січня 1944 село перебувало під німецько-нацистською окупацією[5] і увійшло до складу Сарненського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна. Окупаційний «новий порядок» полягав у масовому знищенні євреїв, численних реквізиціях фуражу та продовольства, вивезенні молоді до рейху[16]. В ті важкі часи окупації сім'я Чугаїв врятувала єврейську родину Ховерсів[17].
26 жовтня 1943 р. радянські партизани пограбували село[18].
На початку січня 1944 року село було захоплене частинами 1-го Українського фронту[5].
В роки Німецько-радянської війни (1941—1944 рр.) 121 житель села брав участь в бойових діях на боці комуністичного режиму. У боротьбі із загарбниками загинуло 58 жителів села. На їх честь радянською владою споруджено обеліск[1].
Брали участь жителі села і в боротьбі за незалежність в лавах ОУН. Так відомо, що у селі знаходився штаб районної організації ОУН, провідником був Андрій Муха. Військовий загін за чисельністю сягав 245 чоловік і був озброєний двома кулеметами[19].
В повоєнні часи в селі діяв радгосп «Зоря» тваринницько-льонарського напряму, за яким було закріплено 3 476 га землі, у тому числі 476 га орної. Працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт[1].
Remove ads
Релігія
В селі існує дві християнські громади, української православної церкви і християн віри євангельської. В церквах громад регулярно проводяться богослужіння.
,_с.Воронки.jpg)
Церква православної громади було збудована в 1888 році, з того часу у ній проводяться богослужіння.
Церква євангельської громади була збудована на початку 1990-х років. У 2010 році було прийнято рішення розпочати будівництво нового храму для більшої кількості людей. Будівництво було завершене в 2015 році, в цьому ж році відбулось відкриття нового Дому молитви.
Remove ads
Сучасне село
Узагальнити
Перспектива
З проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 р. розпочався сучасний період в історії цього населеного пункту.
Зараз у селі працюють ДНЗ «Росинка», Воронківський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення поштового зв'язку.
Воронки є одним із важливих центрів зеленого туризму на Рівненщині. Тут розташована база відпочинку, яка приймає щороку багато туристів та відпочиваючих[20]. Також гостей приймає Агросадиба «Гостина».
На футбольних матчах честь села захищає ФК «Зоря»[21].
27 грудня 2015 р. у селі освячено новозбудований Дім молитви християн віри євангельської[22].
2020 року жителі села розпочали оформлювати у свою власність землю що їм було видано відповідно до паїв після ліквідації колгоспу. Після десятків років земля знову повертається у приватну власність жителів села.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Володимирецької селищної громади[23].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимирецького району, село увійшло до складу Вараського району[24].
Remove ads
Населення
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1550 осіб[25].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[26]:
Відомі земляки
- М'ялик Віктор Ничипорович — народний депутат України 9-го скликання.
- Чугай Яків Федорович
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads