Вощак Ярослав Антонович

Ярослав Антонович Воща́к (нар. 19 лютого 1921, Броди — пом. 2 березня 1989, Лісний) — український і білоруський радянський диригент.

Ярослав Антонович Вощак
Зображення
Основна інформація
Дата народження	19 лютого 1921(1921-02-19)
Місце народження	Броди, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Дата смерті	2 березня 1989(1989-03-02) (68 років)
Місце смерті	Liasnyd, Мінський район, Мінська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Північний цвинтар[d]
Громадянство	Польська Республіка  СРСР
Професії	диригент, музичний педагог
Освіта	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Жанри	класична музика
Партія	КПРС
Заклад	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка, Одеський театр опери та балету, Воронезький театр опери і балету, Татарський академічний державний театр опери та балету імені Муси Джаліля, Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь, Білоруська державна академія музики, Башкирський державний театр опери та балету і Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької[d]
Нагороди

Біографія

Народився 19 лютого 1921 року в місті Бродах (тепер Львівська область). У 1938–1939 роках навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові; у 1939–1941 роках — у Львівській консерваторії. Його викладачами були Микола Колесса, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський, Анатолій Кос-Анатольський.

З 1940 року працював хормейстером, з 1944 року — диригентом, з 1953 року — головним диригентом Львівського театру опери та балету. Член ВКП(б) з 1953 року.

У 1963—1965 роках — головний диригент Одеського театру опери і балету. У 1965—1967 роках — головний диригент симфонічного оркестру Державної філармонії в Грозному. У 1967—1970 роках — головний диригент Воронезького театру опери і балету. У 1970—1972 роках — головний диригент Казанського театру опери і балету. У ці ж роки викладав в Казанської консерваторії. У 1972—1980 роках — головний диригент Білоруського театру опери і балету у Мінську. У 1973—1976 роках викладав в Білоруській консерваторії^[1]. У 1982—1983 роках співпрацював з Башкирським театром опери та балету в Уфі.

Помер 2 березня 1989 року в селищі Лісному Мінської області Білоруської РСР. Похований на Північному цвинтарі Мінська^[1].

Творчість

Диригував вистави:

• «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського;
• «Утоплена» Миколи Лисенка;
• «Назар Стодоля» Костянтина Данькевича;
• «Іван Сусанін» Михайла Глінки;
• «Князь Ігор» Олександра Бородіна;
• «Мазепа», «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» Петра Чайковського;
• «Фауст» Шарля Ґуно;
• «Кармен» Жоржа Бізе;
• «Аїда», «Ріголетто», «Трубадур», «Травіата», «Бал-маскарад» Джузеппе Верді;
• «Тоска», «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччині;
• «Миндія» Отара Тактакішвілі.

Перші виконання:

опери

• «Назустріч сонцю» Анатолія Кос-Анатольського (1957; друга редакція «Заграва» — 1959);
• «Лісова пісня» Віталія Кирейка (1958);
• «Украдене щастя» Юлія Мейтуса (1960);

балети

• «Хустка Довбуша» (1951), «Сойчине крило» (1956) Анатолія Кос-Анатольського.

Виступав також як диригент симфонічних оркестрів.

Відзнаки

• Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1960) і «Знак Пошани»;
• Народний артист УРСР з 1954 року;
• Народний артист СРСР з 3 грудня 1979 року.