Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вулиця Володимира Винниченка (Київ)
вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Кудрявець та Солдатська слобідка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ву́лиця Володи́мира Винниче́нка — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Кудрявець та Солдатська слобідка. Пролягає від Обсерваторної до Гоголівської та Павлівської вулиць.
Remove ads
Прилучається вулиця Івана Драча.
Remove ads
Історія
Вулиця виникла в 1910–1914 роках, мала назву Новопа́влівська (як продовження Павлівської вулиці). 1961 року[1] перейменована на честь радянського державного діяча Юрія Коцюбинського.
Протягом 2005–2011 років декілька разів пропонувалися проєкти перейменування вулиці на честь українського громадсько-політичного діяча, письменника й драматурга Володимира Винниченка , однак вони не були здійснені[п 1][п 2][п 3][п 4]. Сучасна назва — з 2015 року[2][3].
Remove ads
Забудова
Узагальнити
Перспектива
Вулиця забудовувалася з початку XX століття, тому будинки на ній відносяться до різних епох і стилів. Серед них виділяється будинок Центральної басейнової лікарні — колишньої Лютеранської лікарні, зведеної на кошти київських німців у 1913 році. Проєкт будівлі в стилі середньовічного замку складався в Мюнхені, а керував будівництвом київський архітектор Едуард Брадтман. На зведення лікарні німці-лютерани зібрали 100 тисяч карбованців.
Наприкінці вулиці з парного боку розташовані чотири п'ятиповерхові будинки в стилі конструктивізму — так звані будинки кооперативу «Жовтнівка».
Ще одним яскравим взірцем конструктивізму є будинок № 1/11 на розі з Обсерваторною вулицею — колишній гуртожиток Польського педагогічного інституту, зведений на початку 1930-х років. Це була лише перша черга з проєкту зведення комплексу інституту та гуртожитків, який так і не втілили повністю в життя. Автором проєкту був архітектор Володимир Заболотний, співавторами — Василь Дюмін, Борис Ведерніков та О. Недопака. Було зведено два гуртожитки: першим був будинок № 1/11, другим — будинок № 3, а також зведено частину будівлі інституту (зараз — будинок № 5), але восени 1935 року Польський педагогічний інститут ліквідували.
Remove ads
Культові споруди
На території Басейнової лікарні знаходиться церква Віленської-Остробрамської ікони Божої Матері. Конфесійно належить Українській православній церкві Московського патріархіту (благочинії західного округу Київської митрополії). Храм був вікритий у 2002 році, перша літургія відбулася в серпні 2003 року. Розташовується в пристосованому приміщенні за адміністративним корпусом лікарні. Є єдиною в Україні церквою, присвяченою Віленсько-Остробрамській іконі Божої Матері. Настоятель — архімандрит Іона (Радзівіл). Храмове свято — 8 січня.
Сьогодні храм належить парафіянам ПЦУ, а настоятелем служить капелан священик Євгеній Копайгородський.
Пам'ятники та меморіальні дошки
- Буд. № 9 — меморіальна дошка на честь вченого-терапевта Вадима Іванова (1892–1962), який 1933 року заснував у цьому будинку терапевтичну клініку й працював у ній до 1962 року. Відкрита 15 січня 1963 року, скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Раїса Бикова.
Установи та заклади
- Інститут навчальної літератури Міністерства освіти України (буд. № 5)
- Видавництво «Освіта» (буд. № 5)
- Центральна басейнова клінічна лікарня МОЗ України (буд. № 9)
- Інститут нефрології АМН України (буд. № 9-А)
Примітки
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads