Павлівська вулиця (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Павлівська вулиця.

Па́влівська ву́лиця^[1] — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Солдатська слобідка. Пролягає від перетину Гоголівської вулиці та вулиці Володимира Винниченка до вулиці Чорновола.

Павлівська вулиця Київ
Місцевість	Солдатська слобідка
Район	Шевченківський
Колишні назви
Павлівський провулок, вулиця Академіка Павлова
Загальні відомості
Протяжність	710 м
Координати початку	50°27′11.7″ пн. ш. 30°29′36.2″ сх. д.
Координати кінця	50°27′5.5″ пн. ш. 30°29′1.6″ сх. д.
поштові індекси	01135, 01054
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»,  «Вокзальна»
Автобуси	А 119 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Трамваї	Т 15, 18 (Дмитрівською вулицею)
Тролейбуси	Тр 19, 19Д, 33 (Вулицею Чорновола)
Маршрутні таксі	Мт 464, 496, 499, 500, 558 (Вулицею Чорновола) Приміський 302, 820 (по вулиці В'ячеслава Чорновола)
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11233
У проєкті OpenStreetMap	r414817
Мапа
Павлівська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Олександра Кониського, Дмитрівська і Золотоустівська.

Історія

Вулиця запроектована у 30-ті роки XIX століття (одна з перших згадок — 1838 року) на Солдатській слобідці. Реально прокладена у 1850-х роках. Простягалася до Золотоустівської вулиці. У 70-х роках XIX століття продовжена до сучасних розмірів. У 1883 році згадується також як Павлівський провулок. У 1900-х роках було побудоване продовження Павлівської вулиці між Гоголівською та Обсерваторною вулицями — Новопавлівська вулиця (тепер — вулиця Володимира Винниченка).

В 1910-1959 роках вулицею пролягала трамвайна лінія від Хрещатика до кінця вул. Керосинної (Шолуденка).

У 1939 році вулицю було об'єднано з Новопавлівською вулицею під назвою вулиця Академіка Павлова^[2], на честь вченого Івана Павлова. Історичну назву вулиці відновлено 1944 року^[3].

Забудова

За міським розкладом Павлівська вулиця належала до 4-го розряду, 1914 року переведена одразу до 1-го розряду. Забудова переважно складалася з малоповерхових обивательських споруд і окремих промислових підприємств (ковбасна фабрика Бульйона, асфальтовий завод Суського). Значна частина забудови XIX — початку XX століть ще збереглася.

Історичну цінність має будинок № 9. Споруджений у 90-х роках XIX століття, він належав особистому почесному громадянинові Василю Яковичу Удовенку. Одноповерхова з підвалом кам'яниця являє собою характерний тип київських особняків кінця XIX століття. У 1943 році, після визволення Києва від німецьких військ, в особняку оселився член Військової ради 1-го Українського фронту Микита Хрущов. Наприкінці 1943 року якось вночі на район було скинуто дві пари бомб, які пошкодили кілька сусідніх будинків. Того ж дня Микита Хрущов виїхав з будинку № 9 та оселився у садибі на вулиці Герцена, 14.

Архітектурну цінність мають прибутковий будинок № 10 та будинок № 13/48, зведений у 1930 році у стилі конструктивізм.

Видатні люди, пов'язані з Павлівською вулицею

У будинку № 9 у 1943 році мешкав Микита Хрущов. У будинку № 8 проживав художник-графік Володимир Юнг, а у будинку № 10 — графік, професор Художнього інституту Іларіон Плещинський (1892–1961).