Вулиця Казимира Малевича

Ву́лиця Казими́ра Мале́вича — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від Ділової й Короленківської вулиць до Загородньої вулиці.

Коротка інформація Вулиця Казимира Малевича Київ, Місцевість ...

Вулиця Казимира Малевича Київ

Місцевість	Нова Забудова
Район	Голосіївський
Назва на честь	Казимира Малевича
Колишні назви
Бульйонська, Заводська, Василя Боженка, Боженка
Загальні відомості
Протяжність	1,9 км
Координати початку	50°25′47.7″ пн. ш. 30°30′38.8″ сх. д.
Координати кінця	50°24′51.4″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д.
поштові індекси	03150, 03038
Транспорт
Найближчі станції метро	«Либідська», «Палац «Україна»», «Олімпійська»
Автобуси	А 5
Трамваї	лінія існувала до 2001 року
Тролейбуси	Тр 12, 40, 40к (вулицею Антоновича)
Найближчі залізничні станції	з. п. Протасів Яр
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10992
У проєкті OpenStreetMap	r422362
Мапа

Вулиця Казимира Малевича у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Івана Федорова, Лабораторна, Володимиро-Либідська, Німецька, Єжи Ґедройця.

Remove ads

Історія

Узагальнити

Перспектива

Вулиця виникла в середині XIX століття як частина регулярного розпланування вулиць вздовж р. Либідь і залізниці. Складалася з двох вулиць: Бульйо́нської (пролягала до теперішньої вулиці Німецької) і Заводсько́ї. Щодо походження назви Бульйонської вулиці існує кілька версій. За однією вулицю названо на честь К. Г. Бульйона — домовласника і господаря відомої у місті ковбасної фабрики. Друга версія пов'язує назву вулиці з тим, що на початку XIX століття, коли місцевість почала забудовуватися, тут жили ремісники, що виготовляли золоте та срібне шитво, яке крамарі називали «бульйоном». У 1915–1941 роках обидві частини мали назву Бульйонська. У 1941 році вулиця отримала назву вулиця ім. В. Н. Боженка^[1], на честь учасника громадянської війни, більшовика-українофоба Василя Боженка. 1944 року назва уточнена на Василя Боженка^[2]. Сучасна назва на честь художника-авангардиста Казимира Малевича — з 2012 року^[3].

Вулиця мала переважно одно-, двоповерхову забудову. За міським розписом належала до найнижчого 4-го розряду; 1914 року переведена до 3-го розряду. Протягом 1980–90-х років більшість старих будівель на вулиці знесена — головним чином, заради зведення нових кварталів по вулицях Горького та Боженка. Декілька будинків було знесено вже у 2000-х роках — будинок № 18 знесений 2008 року, садиба з двох одноповерхових будинків № 32 — 2009 року^[4]. Залишилося лише 6 будинків зі старої забудови — № 2, 24, 31, 85, 87, 127.

Remove ads

Перейменування

26 квітня 2012 року Київрада розглядала проект рішення «Про перейменування вулиці Боженка у Голосіївському районі м. Києва на вулицю Казимира Малевича», однак цей проект не підтримали через те, що вулиця перебуває у 3-кілометровій зоні від НСК «Олімпійський», на якому відбулися матчі Євро-2012, і на картах і путівниках вона вже була позначена як вулиця Боженка^[5].

Вже після проведення Євро-2012 до питання про перейменування вулиці повернулися вдруге. Рішенням Київської міської ради від 20 вересня 2012 року вулицю було перейменовано на честь Казимира Малевича^[3].

Remove ads

Особистості

На початку XX століття в будинку № 14/27 по Бульйонській вулиці жив поет Максим Рильський. Будинок втрачено.

Раніше вважалося, що місцем народження видатного художника Казимира Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульонська, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був маєток його тітки Марії Оржеховської, який знаходився у престижному районі міста — вулиця Жилянська, номер (приблизно) 62-65. Зараз ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970—1980 років^[6].

Пам'ятники та меморіальні дошки

Узагальнити

Перспектива

Біля меблевої фабрики ім. В. Н. Боженка у 1967 році був встановлений пам'ятник Василеві Боженку. Автори — скульптор Василь Вінайкін, архітектори — Вольдемар Богдановський та Ігор Масленков. Пам'ятник заввишки 4,5 м, являв собою скульптурний бюст на прямокутному постаменті із штучного каменю. Зруйновано «невідомими» у листопаді 2015 року.

На будинку № 11 (Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона) встановлено гранітні меморіальні дошки:

на честь професора Данила Дудка (1921—2009), який працював у цьому будинку з 1944 по 2009 рік.
на честь професора Володимира Лєбедєва (1922—2008), який працював у цьому будинку з 1944 по 2008 рік.
на честь академіка Ігоря Походні (1927—2015), який працював в інституті з 1952 по 2015 рік^[7].
на честь академіка Володимира Махненка (1927—2015), який працював в інституті з 1952 по 2015 рік.

На будинку № 13 (Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона) встановлено меморіальну дошку на честь академіка Бориса Медовара, який працював у цьому будинку. Виготовлено у вигляді бронзового барельєфу за проектом скульптора Олександра Скоблікова.

На будинках № 2 та № 119 було розміщено гранітні анотаційні дошки на честь Василя Боженка, чиє ім'я вулиця носила до 2012 року. Аналогічні дошки були встановлені на будинках № 47/49 та № 86, але усі наразі втрачені.

Пам'ятник Василеві Боженку (демонтовано в 2016 році)
Анотаційна дошка зі старою назвою вулиці на будинку № 2 (демонтовано в 2016 році)
Анотаційна дошка зі старою назвою вулиці на будинку № 119 (демонтовано в 2016 році)
Меморіальна дошка на будинку № 11
Меморіальна дошка на будинку № 11
Меморіальна дошка на будинку № 11
Меморіальна дошка на будинку № 11
Меморіальна дошка на будинку № 13