Віляка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Марієнгаузен.

Віляка (латис. Viļaka; латгальське - Vileks) — місто Латвії, адміністративний центр колишнього Вілякського краю.

Віляка
Герб Прапор
Віляка
57°11′03″ пн. ш. 27°40′21″ сх. д.
Країна	Латвія
Регіон	Латгалія
Край	Балвський край
Перша згадка	1224
Площа
• Загалом	6,4 км²
Висота	95 м
Населення (2022)
• Загалом	1,205 ос.
• Густота	219,8 осіб/км²
Часовий пояс	EET (UTC+2)
• Літній час	EEST (UTC+3)
Сайт	www.vilaka.lv
Віляка на Вікісховищі

Назва

• Віляка (латис. Viļaka;  вимова)
• Марієнгаузен (нім. Marienhausen)

Географія

Місто розташоване на сході Латвії на історичній території Латгалії, за 246 км від Риги та за 6,5 км від нинішнього кордону Російської Федерації, який пролягає по території анексованого Абренського повіту Латвії.

Місто знаходиться у верхів'ях річки Кіра (басейн річки Велика). Місцевість в околицях заболочена, лісиста.

Клімат

Кліматограма Віляки
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
52     −3 −8	42     −3 −8	43     3 −4	44     11 2	66     17 7	83     20 12	77     23 15	81     21 14	63     16 9	63     9 4	59     3 0	49     0 −4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 722 мм. Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)[1]

Історія

У німецьких хроніках місто відоме як Марієнгаузен, засноване на території Латгалії. У 15 столітті входило до складу Речі Посполитої, а з 1772 - до складу Російської імперії, де включено до складу Ліфляндська губернія. З 1920 у складі Латвії.

1509 у місті зведено кам'яну фортецю силами Лівонського Ордену. Вона стала найімпозантнішою спорудою міста, яка зупинила наступ московських орд у Балтику. Зрештою зруйнована московитами 1702 — під час Північної війни.

Населення

Рік Чисельність 1920 835 [2] 1959 2949 [2] 1970 2674 [2] 1979 2249 [2] 1989 2178 [2] 1991 2100 [2] 2000 1850 [2] 2001 1849 [2] Рік Чисельність 2002 1859 [2] 2003 1819 [2] 2004 1787 [2] 2005 1747 [2] 2006 1692 [2] 2007 1649 [2] 2008 1603 [2] 2009 1563 [2] Рік Чисельність 2010 1536 [2] 2011 1534 [3] 2012 1464 [2] 2013 1415 [2] 2014 1395 [2] 2015 1370 [2] 2016 1326 [2] 2016 1407 [4] Рік Чисельність 2017 1309 [5] 2018 1301 [2] 2019 1269 [6] 2020 1223 [7] 2021 1216 [8] 2022 1205 [9] 2023 1193 [10] 2024 1172 [11]

Релігія

Містяни переважно сповідують римокатолицизм

Перший Вілякський костел збудований 1683. Новий зведений із дерева 1748 поблизу монастиря Капуцинів. Нинішня готична кам'яна споруда зведена 1880 коштом княгині Аліне Ліппе-Ліпке. Проєкт костелу створивлатвійський архітектор Флоріян Віґановскіс. 1891 відбулося єпископське освячення костелу в ім'я Святого Ісусового Серця. Костел двічі постраждав - під час Першої і Другої світової війни, при чому після московської окупації 1944 простояв пусткою аж до 1956.

Мова

В околицях Віляки побутує латгальська мова.

Економіка

У місті працює льонопереробний та олійний цехи.