Гамбург-Головний

Гамбург-Головний (нім. Hamburg Hauptbahnhof) — головна залізнична станція Гамбурга, Німеччина. Відкрита в 1906 році замість чотирьох окремих кінцевих станцій, сьогодні є під орудою DB Station&Service^[en] AB. Із середнім пасажиропотоком 550 000 пасажирів на день, це найжвавіша залізнична станція Німеччини та друга за завантаженістю в Європі після Париж-Північний. ^[5] Deutsche Bahn класифікує його як залізничну станцію категорії 1. ^[6]

Гамбург-Головний станція потягів далекого сполучення, центральний вокзал, проміжна залізнична станція, підземна залізнична станція, станція міської електрички, залізнична станція, station located in a cut
Розташування	Гамбург-Санкт-Георг
Сусідні станції	Berliner Tor stationd[1], Hammerbrook stationd[1], Hamburg Dammtord[1][2], Юнгфернштіґd[1], Hamburg Dammtord[1], Hammerbrook stationd, Hamburg-Bergedorfd[3][2], Hamburg Dammtord[2], Hasselbrookd[2], Ahrensburgd[2], Bad Oldesloed[2] і Hamburg-Harburgd[4]
Координати	53°33′10″ пн. ш. 10°00′23″ сх. д.
Лінія(ї)	Berlin–Hamburg railway lined, Wanne-Eickel–Hamburgd[4], Lübeck–Hamburg railway lined, Hamburg City S-Bahnd, Hamburg-Altona link lined, залізнична лінія Ганновер — Гамбургd, Lower Elbe Railwayd і Harburg S-Bahnd
Колій	12 і 4
Відкрито	6 грудня 1906
Архітектор	Heinrich Reinhardtd і Georg Süßenguthd
Інша інформація
Власник	Deutsche Bahn
Оператор	DB Station&Service
Вебсайт	bahnhof.de/bahnhof-de/bahnhof/Hamburg-Hbf-1030112
Код Експрес-3	8001071
Щоденний пасажиропотік	480 000
Мапа
на Вікісховищі

Станція є наскрізною з острівними платформами і є одним з найбільших транспортних вузлів Німеччини, що сполучає маршрути Intercity-Express з міськими мережами швидкісного транспорту U-Bahn і S-Bahn. Розташований у центрі Гамбурга, в районі Гамбург-Мітте. Торговий центр Wandelhalle займає північну частину будівлі вокзалу.

Історія

До відкриття сьогоднішнього центрального вокзалу в Гамбурзі було кілька невеликих станцій у центрі міста. Перша залізнична лінія (між Гамбургом і Бергедорфом^[en]) була відкрита 5 травня 1842 року, випадково того ж дня, коли "велика пожежа" (der große Brand) знищила значну частину історичного центру міста. Станції-попередники (кожна з них знаходилася всього в декількох сотнях метрів від інших).:

• Гамбург-Берлінський^[en] (1846), На місці сучасного Дейхторгаллена^[en], на правому березі річки Ельби; кінцева станція залізниці Берлін — Гамбург^[en]
• Гамбург-Любецький (1865), кінцева станція залізниці Любек — Берлін^[en]
• Клостертор (1866), східна кінцева станція сполучної залізниці Гамбург-Альтона^[en]
• Венлоер (1872), з 1892 року іменований "Гамбург-Ганноверський", на залізниці через річку Ельбу. (На станції Гамбург-Гарбург лінія розгалужується на лінії до Венло та Ганновера).

Тимчасові залізниці, що сполучали станції, були частково прокладені майданами та вулицями. В 1900 році було вирішено побудувати спільну станцію для всіх ліній та було організовано конкурс. Побудований у 1902-1906 роках, Гамбурзький головний вокзал був спроектований архітекторами Генріхом Рейнхардтом та Георгом Зюсенгутом за зразком галереї машин^[en] Всесвітньої виставки 1889 року в Парижі Луї Беруд^[en]. ^[7] німецький імператор Вільгельм II оголосив перший проект "просто жахливим", але врешті-решт був створений другий проект. Імператор особисто замінив елементи стилю модерн на неоренесанс, надавши станції вид укріплення. ^[8] станція була відкрита для відвідувачів 4 грудня 1906 року, перший поїзд прибув наступного дня, а регулярні рейси розпочато 6 грудня 1906 року. ^[7]

9 листопада 1941 року, під час Другої світової війни, станція була сильно пошкоджена бомбардуваннями союзників. Кілька зон потребували повної перебудови, включаючи зону реєстрації багажу і східні квиткові каси. Одна з веж з годинником була зруйнована в 1943 році. ^[7]

В 1985 — 1991 рр станцію було реконструйовано. ^[7]

У 2021 році місто Гамбург оголосило конкурс на проектування розширення станції, а також перепланування прилеглої території. ^[9]

Опис

Головний вокзал Гамбурга має довжину 206 м, ширину 135 м і висоту 37 м. Його орендна площа становить 8 200 м², а загальна площа - 27 810 м². Висота годинникових веж становить 45 м, а діаметр самого годинника - 2,2 м. Колійний навіс побудований із заліза та скла та охоплює платформи головної лінії та дві колії швидкісної залізниці. До платформ можна дістатися з двох мостів на рівні вулиці, по одному на кожному кінці колії; з північного мосту - сходами та ліфтами, а з південного мосту - ескалаторами. Дві інші швидкісні залізничні колії та колії метро знаходяться у сполученій системі тунелів.

Wandelhalle (зал набережної) — невеликий торговий центр зі збільшеними робочими годинами. Він був побудований в 1991 році під час оновлення конструкції балок. Він розташований на північному мосту і включає ресторани, квіткові крамниці, кіоски, аптеки, сервісні центри тощо. На верхньому поверсі також є галерея, що оточує зал. ^[7]

Маршрути

До станції підключаються такі лінії:

• залізниця Берлін — Гамбург^[en];
• залізниця Ганновер-Гамбург^[en];
• залізниця Ванне-Айкель — Гамбург^[en] (до Бремена і Рура);
• Нижньоельбська залізниця^[en];
• залізниця Любек — Гамбург^[en];
• сполучна залізниця Гамбург-Альтона^[en] (з’єднується із залізницею Гамбург-Альтона — Кіль^[en])

У 2008 році станцію обслуговували 720 регіональних поїздів і поїздів далекого прямування, а також 982 поїзди S-Bahn. Для основних ліній було 6 платформ.

Станцію обслуговують наступні служби: ^[10]

Потяги далекого сполучення

Лінія	Маршрут	Інтервал	Оператор
ICE 11	Гамбург-Альтона – Гамбург-Головний – Берлін-Головний – Лейпциг-Головний – Ерфурт-Головний – Франкфурт-на-Майні-Головний – Штутгарт-Головний – Мюнхен-Головний	Індивідуальні послуги	DB Fernverkehr
ICE 11	Гамбург – Ганновер-Головний – Франкфурт – Штутгарт – Франкфурт – Мюнхен	Індивідуальні послуги вночі
ICE 18	Гамбург-Альтона – Гамбург – Берлін – Галле-на-Заале-Головний – Ерфурт – Нюрнберг-Головний – Інгольштадт-Головний/Аугсбург-Головний – Мюнхен	Що дві години
ICE 20	(Кіль-Головний–) Гамбург – Ганновер – Кассель-Вільгельмсхое – Франкфурт – Мангайм-Головний – Карлсруе-Головний – Фрайбург-Головний – Базель SBB – Цюрих-Головний (- Кур)	Що дві години
ICE 22	(Кіль –) Гамбург – Ганновер – Кассель-Вільгельмсхое – Франкфурт – Франкфуртський аеропорт – Мангайм – (Гейдельберг-Головний–) Штутгарт-Головний	Що дві години
ICE 25	(Любек-Головний–) Гамбург – Ганновер – Кассель-Вільгельмсхое – Фульда – Вюрцбург-Головний – Нюрнберг-Головний – Інгольштадт-Головний – Мюнхен-Головний (– Гарміш-Партенкірхен)	Що дві години
ICE 26	(Остзебад-Бінц – Штральзунд – Росток-Головний – Шверин-Головний –) / (Вестерланд-на-Зюльті–) / (Гамбург-Альтона –) Гамбург – Ганновер – Кассель-Вільгельмсхьохе – Гісен – Франкфурт – Гейдельберг – Карлсруе	Що дві години
ICE 27/C 27	(Вестерланд /Фленсбург –) Гамбург – Берлін (– Дрезден-Головний)	Декілька потягів
EC 27	Гамбург – Берлін – Дрезден – Прага-Головна (– Брно-Головне – Будапешт-Келеті)	Що дві години	ÖBB/DB
ICE 28	Гамбург – Берлін – Лейпциг – Ерфурт – Нюрнберг – Мюнхен	Що дві години	DB Fernverkehr
ICE 42	Гамбург-Альтона – Гамбург – Бремен-Головний – Мюнстер-Головний – Дортмунд-Головний – Кельн-Головний – Штутгарт-Головний – Мюнхен	Що дві години
ICE 43	Гамбург-Альтона – Гамбург – Бремен – Мюнстер – Дортмунд – Кельн – Франкфуртський аеропорт – Мангайм – Базель	Що дві години
IC 43	Бінц – Штральзунд – Гамбург – Бремен – Мюнстер – Ессен – Дюссельдорф – Кельн	Одна пара поїздів
EC 43	Гамбург-Альтона – Гамбург – Бремен – Оснабрюк--Головний – Мюнстер – Дортмунд – Бохум-Головний – Ессен-Головний – Дуйсбург-Головний – Дюссельдорф-Головний – Кельн – Бонн-Головний – Кобленц-Головний – Майнц – Мангайм – Карлсруе – Баден-Баден – Фрайбург – Базель – Цюрих – / Інтерлакен-Ост	Декілька потягів
IC 75	Гамбург – Любек – Путгарден – Копенгаген	Індивідуальні послуги
IC 76	Орхус-Центральний – Фленсбург – Ноймюнстер – Гамбург	Індивідуальні послуги
ICE 91	Гамбург-Альтона – Гамбург – Ганновер – Кассель-Вільгельмсхое – Фульда – Вюрцбург – Нюрнберг – Регенсбург-Головний – Платлінг – Пассау-Головний – Лінц-Головний – Санкт-Пельтен-Головний – Відень-Головний	Одна пара поїздів
FLX 20	Гамбург – Гамбург-Гарбург – Оснабрюк – Мюнстер – Гельзенкірхен – Ессен – Дуйсбург – Дюссельдорф – Кельн	2–3 пари поїздів	FlixTrain
FLX 35	(Кіль –) Гамбург (– Зальцведель – Стендаль) – Берлін (– Лейпциг)	1–4 пари поїздів

Приміські поїзди

Є численні рейси Regional-Express і RegionalBahn до Шлезвіг-Гольштейну, Нижньої Саксонії, Мекленбурга-Передня Померанія та Бремена.

Лінія	Маршрут
RE 1-MV	Гамбург – Шверин – Росток
RE 3	Гамбург – Люнебург – Ільцен – Ганновер
RE 4	Гамбург – Бухгольц – Ротенбург – Бремен
RE 5	Гамбург – Букстехуде – Стаде – Куксгафен
RE 7	Гамбург – Ноймюнстер – Фленсбург/Кіль
RE 8	Гамбург – Бад-Ольдесло – Любек
RE 70	Гамбург – Піннеберг – Ноймюнстер – Кіль
RE 80	Гамбург – Бад-Ольдесло – Любек
RB 31	Гамбург – Вінзен – Люнебург
RB 41	Гамбург – Ротенбург – Бремен
RB 61	Гамбург – Піннеберг – Глюккштадт – Ітцего
RB 81-SH	Гамбург – Аренсбург – Бад-Олдесло

S-Bahn und U-Bahn

Окрім міжміських залізничних перевезень, Гамбург-Головний також є станцією пересадки двох із трьох систем швидкого транспорту в місті: Гамбурзького S-Bahn і Гамбурзького U-Bahn. ^[11]

Платформи S-Bahn розташовані всередині самої станції (платформи 3 і 4, що прямують на схід до Бармбека, Гарбурга та Бергедорфа) і в окремому тунелі, що примикає до будівлі станції (платформи 1 і 2, що прямують на захід до Альтони, Веделя та Аймсбюттеля).

U-Bahn розділений на дві станції: Гамбург-Головний-Південний і обслуговує лінії U1 і U3. Ця частина станції була включена в план нової станції 1900 року (будівництво метро почалося в 1906 році, «кільце» було відкрито в чотири етапи між лютим і червнем 1912 року. До 28 вересня 1968 року ця станція була просто Було дві лінії: первісна кільцева (відкрита в 1912 р.) і південно-східна гілка (відкрита 27 липня 1915), що вела до Ротенбургзорта^[en]а, колії та станції якої були знищені під час операції Гоморра 28 липня 1943 і більше не відновлювався.

Станція Гамбург-Головний-Північний, відкрита 29 вересня 1968 року, обслуговує лінії U2 і U4.