Гегечкорі Олег Іродійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гегечкорі.

Олег Іродійович Гегечкорі (9 січня 1972, смт Гвардійське, Сімферопольський район, Кримська область, УРСР, СРСР — 8 березня 2022, с. Бервиця, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, льотчик, полковник, командир вертолітної ескадрильї 11 ОБрАА Сухопутних військ Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Олег Гегечкорі Олег Іродійович Гегечкорі
Полковник
Загальна інформація
Народження	9 січня 1972(1972-01-09) смт Гвардійське (Сімферопольський район), Кримська область
Смерть	8 березня 2022(2022-03-08) (50 років) с. Бервиця, Київська область, Україна (збиття гелікоптера, яким він керував)
Поховання	Кременчук
Національність	грузин
Alma Mater	Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Формування	11 ОБрАА
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Олег Гегечкорі народився 9 січня 1972 року в селищі Гвардійське, що в Криму. Батько все життя віддав військовій авіації й був стрілком-радистом на бомбардувальниках, за національністю грузин, мати — росіянка. У родині була ще старша сестра^[1].

У 9−10 класах він відвідував «Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту», де разом з інструктором почав літати на військовому навчально-тренувальному літаку L-29, потім вже сам сідав за штурвал.

Після строкової служби здобув професію вертолітника в Кременчуцькому льотному училищі^[2], де навчався з 1992 по 1995 рік^[3].

Оскільки за плечима мав ще й військову кафедру, то в званні молодшого лейтенанта пішов служити в одну з військових частин під Одесою. Менш ніж за три роки її розформували й Гегечкорі перевели в Херсон до вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ.

Провів за штурвалом вертольота більше ніж 20 років. До 2014 року неодноразово виконував обов'язки в складі українського контингенту місії ООН в Ліберії, Сьєрра-Леоне, а також проходив службу у пошуковій бригаді^[4].

З 2014 року виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. Зазвичай доставляв вантажі та евакуйовував поранених. Виконував бойові завдання у Дебальцевому, Волновасі, Амвросіївці та інших містах. За всі ці бойові операції був нагороджений орденом «За мужність» III ст.

Крім основної роботи, встигав працювати інструктором, навчаючи молодих курсантів.

Служив командиром вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України^[5].

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну літав у київському напрямку, атакуючи ворожі колони. Здійснював по декілька вильотів на день.

8 березня 2022 року вилетів на виконання бойового завдання, але окупанти поцілили в його вертоліт з ПЗРК і він розбився поблизу села Бервиця, що на Київщині.

8 квітня 2022 року похований на Свіштовському кладовищі у м. Кременчуці^[6].

Залишилися дружина та двоє дітей.

Нагороди

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[7]
• орден «За мужність» II ст. (14 березня 2022) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[8]
• орден «За мужність» III ст. (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[9]

Вшанування пам'яті

У місті Кременчук є вулиця Полковника Гегечкорі.