Генрі Фюзелі

Йоганн Гайнріх Фюслі, відомий як Генрі Фюзелі (нім. Johann Heinrich Füssli, англ. Henry Fuseli, 7 лютого 1741(17410207), Цюрих — 16 квітня 1825, Лондон) — швейцарський та англійський живописець, графік, історик і теоретик мистецтва, автор знаменитої серії картин на тему кошмару. Рідний брат відомого ентомолога Йоганна Каспара Фюсслі.

Йоганн Гайнріх Фюслі
нім. Johann Heinrich Füssli
Джеймс Норткот. Портрет Генрі Фюзелі, 1778
При народженні	Йоган Хайнріх Фюслі
Народження	7 лютого 1741(1741-02-07)[1][2][3]  Цюрих, Швейцарія[4][5]
Смерть	16 квітня 1825(1825-04-16)[4][6][…] (84 роки)
	Патні[d], Велика Британія[5]
Поховання	собор Святого Павла
Країна	Швейцарія[7][8][…]  Велика Британія[8]
Релігія	протестантизм
Жанр	портретний живописd[5], релігійний живописd[5], історичний живопис[5] і портрет[5]
Діяльність	художник, поет, рисувальник, ілюстратор, графік, архітектурний кресляр, мистецтвознавець, візуальний митець, митець
Напрямок	романтизм[2][9], fairy paintingd[10][2] і неокласицизм[2]
Член	Королівська академія мистецтв
Твори	Titania and Bottomd, Percival Delivering Belisane from the Enchantment of Urmad і Нічний кошмар
Батько	Johann Caspar Füsslid
Брати, сестри	Anna Füsslid[11], Hans Rudolf Füsslid[11] і Йоганн Каспар Фюсслі[11]
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[12], Музей мистецтва Метрополітен, Музей Вікторії та Альберта, Детройтський інститут мистецтв, Художній музей (Цюрих), Національна галерея, Альбертіна, Баварські державні колекції картин, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Королівська академія мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Державні художні зібрання Дрездена, Goethe Housed, Далласький музей мистецтв, Vanderbilt Museum of Artd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Хантеріанський музей та картинна галереяd, Aargauer Kunsthausd, Художній музей Базеля, Museum of All Saintsd, Курпфальцький музейd, Тейт Британія, Музей сера Джона Соуна, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Whitworth Art Galleryd, Building of the Winterthur Museum of Artd, Галерея мистецтв Вокера, Національний музей Кардіффа, Wolverhampton Art Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Print Collectiond[13], Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Musea Brugged[14], Stanley & Audrey Burton Galleryd і Tabley Housed
Генрі Фюзелі у Вікісховищі

Біографія

Фюслі народився у Швейцарії, у Цюріху. Він був другою дитиною з вісімнадцяти дітей у сім'ї живописця та письменника Йоганна Каспара Фюслі (1706-1782) та його дружини Елізабет Васер. Його сестри Елізабет та Анна Фюслі також стали художницями. Батько Йоганна Генріха відомий як майстер портретів і пейзажів, а також як автор книг з історії живопису в Швейцарії. Він готував Генріха для духовної кар'єри і відправив його до коледжу Кароліни (Caroline college) у Цюріху, де син здобув ґрунтовну класичну освіту. Одним із його однокласників був його ровесник, майбутній богослов і поет Йоганн Каспар Лафатер, який став його близьким другом ^[15].

Йоганн Генріх Фюслі вивчав богослов'я, давні та нові мови; під впливом Йоганна Якоба Бодмера захопився епічною поезією Гомера, Данте Аліг'єрі, Вільяма Шекспіра та Джона Мілтона^[16]. У 1761 році Фюслі був висвячений у сан священика євангелічної церкви. У двадцять років він став пастором у Цюріху, але був змушений залишити країну після того, як допоміг Лафатеру викрити несправедливого магістрата, чия могутня родина прагнула йому помститися.

Фюслі подорожував Німеччиною, навчався живопису в Берліні. Потім, 1765 року, відвідав Англію. Там він познайомився із сером Джошуа Рейнольдсом, якому показав свої малюнки. За порадою Рейнольдса, Фюзелі вирішив повністю присвятити себе мистецтву. У 1770 році він здійснив мистецьке паломництво до Італії, де залишався до 1778 року, змінивши своє ім'я з Фюслі на італійське Фюзелі (Fuseli), яке стало також звичним для Англії. В Італії Фюзелі познайомився з Антоном Рафаелем Менгсом. У Римі, крім пам'яток старовини, він із захопленням вивчав твори Мікеланджело.

На початку 1779 року Йоганн Фузелі повернувся до Великої Британії, по дорозі навідавши Цюрих. У Лондоні він уже був відомим художником і знайшов замовлення, яке чекало на нього від видавця гравюр Джона Бойделла, який тоді створював свою «Шекспірівську галерею». Фюзелі написав кілька картин для Бойделла; опублікував англійський переклад роботи Лафатера з фізіогноміки. Він також надав цінну допомогу поетові Вільяму Куперу у підготовці перекладу англійською мовою творів Гомера. У 1788 році Фюзелі одружився з Софією Ровлінз (одною з його моделей). Того ж року його прийняли до Королівської академії мистецтв у Лондоні, а в 1799 року здобув посаду професора живопису академії. Викладав із перервами до 1805 року, а потім знову у 1810—1825 роках. З 1804 по 1825 Йоган Фюзелі виконував обов'язки хранителя картинної галереї Академії, а також займався написанням теоретичних творів з мистецтва живопису.

Учнями Фюзелі були Теодор фон Голст та Девід Вілкі. Він товаришував з Вільямом Блейком.

Творчість

Йоган Генріх Фюслі розмовляє з Йоганном Якобом Бодмером. 1778 - 1781. Кунстгаус, Цюрих

Фюзелі виховувався на ідеалах мистецтва неокласицизму, книгах Йоганна Вінкельмана та живописі Антона Рафаеля Менгса. Він переклав англійською статтю Вінкельмана "Думки з приводу наслідування грецьких творів у живописі та скульптурі", анонімно видав книгу "Нотатки про твори і вчинки Жан-Жака Руссо" (1767). Цікавлячись класичною давниною та маючи потяг до італійської класики, він ілюстрував твори Шекспіра та поезію Блейка. У його картинах («Кошмар», 1781 ; «Та, що спить, і фурії», 1821), помітний ухил до похмурих фантастичних сюжетів, запозичених з літератури, фольклору й міфології, гротескного зображення станів страху і божевілля, а також надприродного.

1791 року створив картину «Апофеоз Пенелопи Бутбі», де зобразив на прохання батька померлої шестирічної дівчинки в алегоричній формі її смерть і зустріч з янголом, який несе її в небесне царство. У 1799 році Фюзелі виставив серію із сорока семи картин на романтичні теми за творами Джона Мілтона, маючи на меті створити галерею Мілтона, порівнянної з галереєю Шекспіра Бойделла. Виставка виявилася невдалою і закрилася 1800 року. Однак Антоніо Канова під час свого візиту до Англії був вражений роботами Фюзелі й після повернення до Риму в 1817 році наполягав на обранні його почесним членом Академії Святого Луки ^[17].

Багато живописних творів Фюзелі, пронизані похмурою фантастикою, наприклад знаменита серія картин на тему нічних кошмарів. Тому історики мистецтва справедливо розглядають цього «дивного художника» як попередника європейського романтизму і навіть вікторіанського казкового живопису другої половини ХІХ століття. Існує також думка, що найбільше «індивідуальний стиль Фюзелі проявився в малюнку, де своєрідно поєднуються німецька експресивність, хвороблива фантазія, гротеск, романтичне прагнення загадкового й, іноді, суто англійський гумор. Химерність, інтенсивність сприйняття, одержимість моторошними, лячними сюжетами — всі ці сторони обдарування художника посилювалися відсутністю академічної школи. „Кошмарні“ офорти Фюзелі сприяли появі „Капричос“ Гойї та багатьох подібних експериментів інших художників.

Гете називав Фюзелі «моїм дорогим другом» та зауважував: «У Фюзелі поезія й живопис у постійній суперечності… Його цінують як поета, а як художник він залишає глядача незадоволеним… манірність у всьому». Поет сприймав Фюзелі лише як «талановитого маньєриста, що пародіює самого себе», хоча й колекціонував його малюнки ^[18].

Творчість Фюзелі вплинула на багатьох молодих британських художників, включно з Вільямом Блейком. Його смерть в 1825 році вважають завершенням епохи романтизму в англійському мистецтві. Проте вже в середині ХІХ століття цей дивний митець був забутий. Інтерес до нього відновився лише на початку XX століття у зв'язку з розвитком експресіонізму та сюрреалізму в живописі та графіці.

• 
  Фюзелі розмовляє з Йоганном Якобом Бодмер, 1778-1781, Кунстхаус, Цюрих
• 
  «Обманка», 1750, Ермітаж
• 
  «Сон Белінди», 1780–1790, Художня галерея Ванкувера
• 
  «Леді Макбет», 1784, Лувр
• 
  «Кошмар», 1781, Дейтройтський інститут мистецтв
• 
  «Художник, додедений до відчаю величчю уламків давнини», 1778–1789, Кунстхаус, Цюрих

Цікаві факти

• У приймальні Зигмунда Фрейда висіла репродукція картини Фюзелі «Кошмар».
• За словами англійського письменника та історика мистецтва Хораса Волпола, Фюзелі був «разюче божевільний, божевільний як ніколи, божевільний цілком і повністю».