Григорій (Постніков)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Постніков.

Митрополит Григорій (у миру Георгій Петрович Постніков; 1 листопада 1784, село Михайлівське, Нікітський повіт, Московська губернія - 17 червня 1860, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви; митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський (1856-1860), першоприсутній член Святійшого синоду. Проповідник, богослов; дослідник і борець зі старообрядництвом. Основоположник церковної періодичної преси в Росії.

Григорій (Постніков) рос. Григорий (Постников)
Митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський
1 жовтня 1856 — 17 червня 1860
Конфесія:	Російська православна церква
Попередник:	Ніканор (Климентіївський)
Наступник:	Ісидор (Нікольський)
34-й Митрополит Казанський та Свіязький
1 березня 1848 — 1 жовтня 1856
Попередник:	Володимир (Ужинський)
Наступник:	Афанасій (Соколов)
Архієпископ Тверський та Кашинський
28 липня 1829 — 1 березня 1848
Попередник:	Амвросій (Протасов)
Наступник:	Гавриїл (Розанов)
Архієпископ Рязанський та Зарайський
3 березня 1828 — 28 липня 1829
Попередник:	Філарет (Амфітеатров)
Наступник:	Євгеній (Казанцев)
Єпископ Калузький та Борівський
4 січня 1826 — 3 березня 1828
Попередник:	Філарет (Амфітеатров)
Наступник:	Гавриїл (Городков)
Єпископ Ревельський, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
7 травня 1822 — 4 січня 1826
Попередник:	Володимир (Ужинський)
Наступник:	Ніканор (Климентіївський)
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь:	доктор богослов'я
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Георгій Петрович Постніков рос. Георгий Петрович Постников
Народження:	12 листопада 1784(1784-11-12)  Нікітський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Смерть:	29 липня 1860(1860-07-29)[1] (75 років)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Похований:	Олександро-Невська лавра
Дияконство:	27 серпня 1814
Чернецтво:	25 серпня 1814
Єп. хіротонія:	7 травня 1822
Нагороди:
Григорій у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї диякона. Початкову освіту здобув у Перервінській та Троїцькій семінаріях; потім закінчив Петербурзьку духовну академію. 13 серпня 1814 року удостоєний звання магістра і 17 серпня став бакалавром академії. Був улюбленим учнем єпископа Філарета (Дроздова).

25 серпня 1814 року пострижений в чернецтво; 27 серпня висвячений на ієродиякона; 28 серпня — у ієромонаха.

19 березня 1816 року призначений інспектором Санкт-Петербурзької академії; в тому ж році — віце-президентом Російського біблійного товариства. Брав участь у перекладі Святого Письма на російську мову. Першим почав викладати богослов'я російською мовою.

18 липня 1817 року удостоєний ступеня доктора богослов'я і 29 липня того ж року возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем Іосифо-Волоколамського монастиря.

Із 1 жовтня 1817 року екстраординарний професор Петербурзької академії; з 2 травня 1819 року — ректор академії й ординарний професор. За його пропозицією Синод ухвалив рішення про початок видання в 1821 році журналу «Христианское Чтеніе» — першого російського друкованого церковно-богословського органу.

11 червня 1820 року обраний членом Російської академії.

Із 21 серпня 1821 року член комісії духовних училищ.

7 травня 1822 року хіротонізований на єпископа Ревельського, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії; настоятель Сергієвої пустелі.

Із 4 січня 1826 року єпископ Калузький і Боровський; з 3 березня 1828 року архієпископ Рязанський і Зарайський; з 28 липня 1829 року архієпископ Тверський і Кашинський. Із 2 березня 1829 року член Святійшого синоду.

Із 1 березня 1848 року архієпископ Казанський і Свиязький. За його ініціативою в 1855 році у Казані почав виходити журнал «Православный собеседник», що ставив завдання боротьби з розколом. За вісім років перебування на Казанській кафедрі провів в єпархії в цілому не більше трьох років, здебільшого перебував у столиці, виконуючи обов'язки синодального члена^[2].

Найвищим рескриптом, даним в Москві 26 серпня 1856 року Олександром II^[3], був возведений у сан митрополита.

Рескриптом від 1 жовтня 1856 року призначений на Петербурзьку кафедру^[3].

30 травня 1858 року освятив Ісаакіївський собор у Петербурзі.

Помер 17 червня 1860 року після тритижневої хвороби. Похований в Олександро-Невській лаврі у Свято-Духовій церкві під вівтарем. Згодом у 1935—1937 рр. поховання було втрачено^[4], як і багато інших.

Праці

• Попечение о спасении души. М., 1908.
• Беседа о лжесвидетельстве. СПб, 1834.
• Ходи в Дом Божий с особенным удовольствием. СПб, 1843.
• Беседы с духовенством Казанской епархии. СПб, 1855.
• Заметки на историю Шрекка (Д. К. Д. Уч. № 5654).
• Слово при вступлении в Калуж. епархию, 1855.
• День святой жизни, или ответ на вопросы: как мне жить свято?. СПб, 1856.
• День святой жизни. Москва, 1911
• Пять писем еп. Иеремии (Соловьеву) (Рукопись ак. библ. № А 11/313).
• Сокращение Герминевтики. (СПб дух. акад., 1819).
• Богословия догматическая (на латин. яз.). СПб дух. акад., 1819.
• Богословское учение о должностях. СПб дух. акад., 1819.
• Богословия полемическая. СПб дух. акад., 1819.
• Основания христианства. СПб дух. акад., 1819.
• Истолкование некоторых частей Св. Писания (по словам прот. Певницкого). Русская старина, 1905, август, с. 321.
• Записки по истории раскола (рукопись). Казан. акад.
• Commentatio de prophetis in genere (докторская диссертация), 1817.
• Слово в неделю св. Пасхи, говоренное в Александро-Невской Лавре. СПб, 1917.
• Слово при открытии мощей свя. Митрофана Воронежского. СПб, 1832.
• Истинно-древняя, истинно-православная Христова Церковь. СПб, 1854.
• Слова и беседы на все воскресные и праздничные дни в году с присовокуплением слов и бесед на некоторые особенные случаи. Казань, 1849—1850 гг.
• Житие святителей чудотворцев Гурия, архиеп. Казанского и Варсонофия, еп. Тверского. СПб, 1853.
• Письмо преосвященного Григория архиепископа Тверского (впоследствии митрополита Новгородского) к Филарету, митрополиту Московскому, о чтении Священного Писания. М., 1861.
• Христианские изыскания в Азии (перевод с англ.). Киев. старина, 1893, № 11, с. 205.
• О Боге едином и о св. Троице. Христ. чтен., ч. VI, с. 50, 64, 166, 176, 183, 213.
• Вечерние мысли (стихотворение). Библиограф, 1885, № 3, с. 51.