Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Ельза Ласкер-Шюлер

німецька письменниця єврейського походження З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Ельза Ласкер-Шюлер
Remove ads

Ельза Ласкер-Шюлер (нім. Else Lasker-Schüler, при народженні Елізабет Шюлер; [ˈɛl.zə ˈlas.kɐ ˈʃyː.lɐ]; 11 лютого 1869 22 січня 1945) —німецька поетеса, драматургиня та ілюстраторка єврейського походження, господиня літературного салону, відома богемністю своєї поезії та життя в Берліні. Одна з небагатьох жінок, пов’язаних з рухом експресіонізму. Втекла з нацистської Німеччини і прожила решту життя в Єрусалимі.

Коротка інформація Ельза Ласкер-Шюлер, нім. Else Lasker-Schüler ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Елізабет Шюлер народився в Ельберфельді, тепер район Вупперталя. Її мати Жаннет Шюлер (до шлюбу Кіссінг) була центральною фігурою в її поезії; на створення головного героя для п'єси «Вуппер» (нім. «Die Wupper», 1909) мисткиня надихнулася своїм батьком Аароном Шюлером єврейськийм банкіром. Її брат Пол помер, коли їй було 13 років.

Ельзу вважали вундеркіндом, оскільки вона читала й писала з чотирьох років. З 1880 року відвідує ліцей «West an der Aue». Кинувши школу, почала отримувати приватні уроки вдома у батьків.

У 1894 році одружилася з лікарем та шахістом Джонатаном Бертольдом Ласкером (старший брат Емануеля Ласкера, чемпіона світу з шахів) і переїхала з ним до Берліна, де здобула художню освіту. 27 липня 1890 року померла її мати, через 7 років батько. 24 серпня 1899 року Ельза народила сина Пола і опублікувала свої перші вірші; перший її повний том поезії «Стікс» (нім. Styx) вийшов у 1902 році. 11 квітня 1903 року вона розлучилася з чоловіком, а 30 листопада взяла шлюб з Ґеоргом Левіном, художником та засновником експресіоністського журналу «Der Sturm». Його псевдонім Герварт Волден вигадала саме Ельза Шюлер.

Thumb
Зліва направо: Бертольд Ласкер, Ельза Ласкер-Шюлер, Анна Ліндвурм-Лінднер та Франц Ліндвурм-Лінднер; приблизно 1900-ті роки.

Перший прозовий твір Ельзи Шюлер, «Книга Пітера Хілла» (нім. «Das Peter-Hille-Buch»), був опублікований у 1906 році після смерті Хілле — одного з її найближчих друзів. У 1907 році вона опублікувала збірку прози «Ночі Тіно з Багдада» (нім. «Die Nächte der Tino von Bagdad»), а потім п'єсу Вуппер у 1909 році. Збіркою поезії «Моє диво» (нім. «Meine Wunder», 1911), Ласкер-Шюлер затвердилася як провідна представниця німецького експресіонізму.

Після розлучення з Ґервартом Волденом у 1912 році Ласкер-Шюлер опинилася без грошей і залежала від фінансової підтримки своїх друзів, зокрема Карла Крауса. У тому ж році вона познайомилася з Ґотфрідом Бенном. Між ними зав'язалася міцна дружба, яка надихнула поетесу на велику кількість любовних віршів на його честь.

У травні 1922 року вона взяла участь у Міжнародному конгресі прогресивних художників і підписала «Прокламацію про заснування Союзу прогресивних міжнародних художників».[10] У 1927 році через смерть сина впала в глибоку депресію.

Незважаючи на отримання премії Кляйста в 1932 році, через єврейське походження нацисти цькували Ельзу Шюлер та завдавали їй фізичного насилля. Вона емігрувала до Цюриха, але й там не могла працювати, а згодом у 1934 році поїхала до Святої Землі та остаточно оселилася в Єрусалимі у 1937 році. Наступного року її позбавили німецького громадянства, а з початку Другої світової війни мисткиня не могла повернутися до Європи.

За словами Єгуди Аміхая, її першого перекладача з івриту, вона жила бідно, і діти по сусідству цькували її за ексцентричний одяг і поведінку.[11]

Thumb
Ласкер-Шюлер одягнена в азійський костюм як її альтернативна персона "Принц Юссуф"

Ельза Шюлер заснувала літературний салон «Kraal», який філософ Мартін Бубер відкрив 10 січня 1942 року у Французькому культурному центрі.[12]

Деякі провідні єврейські письменники та амбіційні поети відвідували її літературні програми, але Ласкер-Шюлер отримала вето на читання лекцій німецькою мовою. Вона просила голову німецької синагоги в Єрусалимі дозволити їй ще раз скористатися його Gotteshaus (будинком Бога): «Де б я не була, німецькою мовою говорити заборонено. Я хочу влаштувати останній вечір в Kraal для зламаного поета, щоб продекламувати його переклади [на німецьку] великого єврейського» (Лист до рабина Курта Вільгельма, Архів Ельзи Ласкер-Шюлер, Єрусалим, цит. у Bauschinger, p. 270).[12]

В останні роки життя Ласкер-Шюлер працювала над драмою «ЯтаЯ» (нім. IchundIch), з якої уцілів лише фрагмент. Вона закінчила збірку віршів «Моє блакитне піаніно» (нім. Mein Blaues Klavier, 1943), надруковану обмеженим тиражем у 330 примірників.

«Літературне прощання стало її останньою спробою подолати самотність. Важливо, що вона присвятила роботу "моїм незабутнім друзям у містах Німеччини та таким, як я — вигнаним і добросовісно розсіяним по всьому світу"». В одному зі своїх останніх актів вона попросила, щоб її рідне місто Вупперталь і його околиці були врятовані від бомбардувань союзників»[12].

Ельза Шюлер зазвичай витрачала всі отримані гроші і через це часто залишатися без їжі та даху над головою. На допомогу їй приходили Гайнц Ґерлінг і поет Манфред Штурман. Ґерлінг відкрив для неї банківський рахунок регулярними платежами, що покривали її витрати, тоді як Штурман редагував її роботу та допомагав їй з видавцями. Після її смерті Штурманн став опікуном її спадщини і протягом 1950-х та 1960-х років активно співпрацював з видавцями у Східній і Західній Німеччині, Швейцарії та Австрії, які бажали опублікувати її твори.

У 1944 році здоров'я Ельзи Ласкер-Шюлер погіршилося. 16 січня вона пережила серцевий напад і 22 січня 1945 року померла в Єрусалимі. Похована на єврейському кладовищі на Оливній горі.[13]

Thumb
Могила Ельзи Ласкер-Шюлер на Оливковій горі в Єрусалимі
Thumb
Могила Ельзи Ласкер-Шюлер на Оливній горі в Єрусалимі – напис на івриті на могилі
Remove ads

Літературна кар'єра

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Меморіал Ласкеру-Шюлеру, автор Стефан Губер в Ельберфельді, Вупперталь

Ельза Ласкер-Шюлер залишила кілька томів поезії та три п'єси, а також багато оповідань, есеів та листів. За життя її вірші публікувалися в різних журналах, наприклад, «Der Sturm», який редагував її другий чоловік, та «Die Fackel» Карла Крауса. Вона також видала багато антологій поезії, деякі з яких проілюструвала сама, зокрема:

  • «Styx» (перший опублікований том поезії, 1902)[14]
  • «Der siebente Tag» (другий том поезії, 1905)[15]
  • «Meine Wunder» (перше видання, 1911)[16]
  • «Gesammelte Gedichte» (повна поезія) (1917)
  • «Mein blaues Klavier» (1943)[17]

У 1908 році Ласкер-Шюлер написала свою першу і найважливішу п’єсу Die Wupper, яка була опублікована у 1909 році, а перша вистава відбулася 27 квітня 1919 року в Німецькому театрі в Берліні.

Значною частиною її творчості виступає любовна поезія, але є й глибоко релігійні вірші та молитви. Переходи між ними часто досить плавні. Її пізні роботи особливо багаті на біблійні та східні мотиви. Ласкер-Шюлер була дуже вільною від зовнішніх правил поетичної форми, однак її твори завдяки цьому досягають більшої внутрішньої концентрації. Також у творчості вона не цуралась мовних неологізмів.

Remove ads

Вплив

Шотландський поет XX століття Г'ю Макдіармід включив переклад уривку з твору Ельзи Шюлер у свій велику поему «П'яний чоловік дивиться на будяк» (англ. A Drunk Man Looks at the Thistle, 1926). (Рядки 401–410) Німецькі композитори Маргарет Швайкерт і Луїза Шульце-Бергоф поклали вірші поетеси на музику.

Вшанування пам'яті

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Ангел для Єрусалиму, Меморіал Ельзи Ласкер-Шюлер в Єрусалимському лісі, квітень 2007 р.

На Моцштрассе 7, Берлін-Шенеберг, де Ельза Шюлер жила з 1924 по 1933 рік, встановлена меморіальна таблиця. У 1996 році частину цієї вулиці було перейменовано на Ельзе-Ласкер-Шюлер-Штрассе. В Ельберфельді у Вупперталі тепер є школа, названа на її честь («Школа без расизму»), а на Герцогштрассе у Вупперталі встановлено меморіальну стелу.

Товариство-Ельзи-Ласкер-Шюлер було засновано в 1990 році у Вупперталі журналістом Хайо Яном. Твори поетеси представляли та обговорювали на понад 20 міжнародних симпозіумах від Бреслау до Тель-Авіва.

В Єрусалимі є невелика вулиця, названа на честь Ельзи Ласкер-Шюлер у районі Найот — Рехов Ельзе. На хребті в Єрусалимському лісі, неподалік від меморіалу Яду Кеннеді, стояла скульптура на її честь, схожа на тонкий стовбур дерева з крилами. Його встановили там у 1997 році, а в липні 2007 року — вона безслідно зникла.

У 2007 році її останні дні в Єрусалимі були відзначені в п'єсі радіо BBC «My Blue Piano» шотландського драматурга Марті Росса (Radio 4 2007), де поєднали факти її передсмертних днів із фантазіями її внутрішнього життя. 7 лютого 2020 року Google відзначив її дудлом.[18]

Remove ads

Згадки в кіно

  • «Ich räume auf» (Німеччина, 1979).[19] Німецька акторка Ґізела Штайн грає роль Ельзи Ласкер-Шюлер, яка бореться зі своїми редакторами. Фільм вперше транслювався на «Westdeutscher Rundfunk Köln», режисером став Ґеорґ Брінтруп.
  • «Mein Herz — niemandem!» (1997), де Гельма Сандерс-Брамс зображує Лену Штольце у ролі поетеси. Кульмінаційним моментом є парадокс її глибокого зв'язку з Ґотфрідом Бенном, лікарем і поетом, який став нацистом і публічно підтримував нацистський режим, навіть коли Ласкер-Шюлер була змушена виїхати.
Remove ads

Переклади англійською

Поезія

  • After Every War: Twentieth-Century Women Poets. Princeton University Press. 2004. ISBN 978-0-691-11745-4. OCLC 424103356. Переклав вірші дев'яти поетів, у тому числі Ельзи.
  • Star in my Forehead: Selected Poems. Duluth, MN: Holy Cow! Press. 2000. ISBN 978-0-930100-88-9. OCLC 43114305.
  • Hebrew Ballads and Other Poems. Philadelphia: The Jewish Publication Society of America. 1980. ISBN 9780827601796. OCLC 848192782. Вважається першою публікацією перекладів англійською мовою.
  • Selected Poems. Los Angeles: Green Integer. 2002. ISBN 978-1-892295-86-6. OCLC 50565214.
  • Poems. Shropshire: Tern Press. 1980. OCLC 9838607.
  • Offering. II : selected poems of Else Lasker-Schüler & more of Rainer Maria Rilke. Buffalo, NY: Goldengrove Press. 2002. OCLC 50672055.
  • My Blue Piano. Syracuse University Press. 2015. ISBN 978-0-8156-3420-1. OCLC 922220048. Двомовне видання.
  • Your Diamond Dreams Cut Open My Arteries. University of North Carolina Press. 1982. ISBN 978-0-8078-8100-2. OCLC 906403110.

Проза

П'єси

Remove ads

Список літератури

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads