Золотоніський район (1923—2020)

Золотоні́ський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області, один із 4 районів.

Золотоніський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Черкаська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Черкаська область
Код КОАТУУ:	7121500000
Утворений:	7 березня 1923 року
Населення:	144326 осіб (2020[1])
Площа:	4249,1[2] км²
Густота:	33,97 осіб/км²
Тел. код:	+380-4737
Поштові індекси:	19710—19782
Населені пункти та ради
Районний центр:	місто Золотоноша
Міста:	1
Смт:	2
Селища:	25
Села:	137
Районна влада
Вебсторінка:	Золотоніська РДА Золотоніська райрада
Адреса:	19700, Черкаська обл., Золотоніський р-н, м. Золотоноша, Садовий проїзд, 5
Мапа
Золотоніський район у Вікісховищі

Ця стаття про колишній район. Про сучасний район, утворений 2020 року див. Золотоніський район.

Адміністративний центр району — місто Золотоноша.

Географія

Район розташований у північно-східній частині Черкаської області на лівому березі Дніпра, у лісостеповій зоні в межах Придніпровської низовини. Межує на сході — з Полтавською областю, на заході — з Канівським районом та Київською областю, на півдні — виходить до Кременчуцького водосховища, по якому проходить кордон з Черкаським районом.

Природно-заповідний фонд

На території району розташовано 41 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них:

• 3 загальнодержавного значення — Липівський орнітологічний заказник, Горіхове Озеро та Святе Озеро;

• 19 заказників місцевого значення - Бубнівські Сосни, Вільхівський, Вітове, Довгий, Кединогірський, Мар'янівщина, Озеро Широке, Пташині острови, «Стави», Сушківський, Тамарівський, Безбородьківський, Білоусівський, Степанківський, Козацьке, Заплавський, Старорічище, Свічківський, Бабарська оболонь;

• 12 пам'яток природи місцевого значення - Городище, Дерева софори японської, Дуб пірамідальний, Липа Максимовича, Насадження верби плакучої, Оцтові дерева, Оцтові дерева, «Тирса», Хвилів дуб, Ведмежий горіх, Тирса та Тарасова криниця;

• 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - Дендрологічний парк, Меморіальний парк, Природно-історичний комплекс Г. О. Сковороди, Сквер декоративного садівництва;

• 2 заповідних урочища - Бакаївське, Згар-Гришківське.

Історія

Від 1920 року Золотоноша – повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року – Полтавської. Район утворений 7 березня 1923 року у складі Золотоніської округи, ця дата відмічається як день району. З 1925 року район у складі Черкаської, а з 1927 року – Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша – районний центр Київської, а з 1937 року – Полтавської області. 17 липня 2020 року був укрупнений в рамках адміністративно-територіальної реформи, шляхом приєднання до нього Драбівського та Чорнобаївського районів, а також міста обласного підпорядкування Золотоноші^[3].

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Золотоніського району було створено 56 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,09 % (проголосували 23 762 із 35 420 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 50,10 % (11 905 виборців); Юлія Тимошенко — 18,44 % (4 382 виборців), Олег Ляшко — 13,13 % (3 121 виборців), Анатолій Гриценко — 8,51 % (2 023 виборців), Сергій Тігіпко — 2,20 % (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,80 %.^[4]

Населення

Станом на 1989 рік населення Золотоніського району становило 86377 осіб, Драбівського району — 48780 осіб, Чорнобаївського району — 56598 осіб^[5]

Згідно з переписом населення, який проводився 2001 року, населення Золотоніського району складало 48561 особа, міста обласного підпорядкування Золотоноші — 29925 осіб, Драбівського району — 42635 осіб, Чорнобаївського району — 49710 осіб.

Станом на 1 січня 2020 року населення Золотоніського району складало 40640 осіб, міста обласного підпорядкування Золотоноші — 28808 осіб, Драбівського району — 34332 особи, Чорнобаївського району — 40546 осіб. Відповідно, на момент укрупнення району у липні 2020 року, населення району в нових межах становило 144326 осіб.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу району входять 11 об'єднаних територіальних громад:

Громада	Площа, км²	Населення, осіб (2001)	Центр	Населені пункти
Великохутірська сільська громада	-	4332	Великий Хутір	5
Вознесенська сільська громада	-	6322	Вознесенське	8
Гельмязівська сільська громада	-	9886	Гельмязів	11
Драбівська селищна громада	-	15841	Драбів	14
Золотоніська міська громада	-	38282	Золотоноша	15
Зорівська сільська громада	-	4810	Зорівка	9
Іркліївська сільська громада	-	23802	Іркліїв	26
Новодмитрівська сільська громада	-	12640	Нова Дмитрівка	18
Піщанська сільська громада	-	8475	Піщане	8
Чорнобаївська селищна громада	-	25633	Чорнобай	27
Шрамківська сільська громада	-	15487	Шрамківка	23

Найбільші населені пункти району

Поселення	Населення, осіб (1989[6])	Населення, осіб (2001[6])
Золотоноша	30715	29925
Чорнобай	8783	8598
Драбів	7713	6888
Гельмязів	6002	5142
Вознесенське	4195	3861
Піщане	3941	3799
Шрамківка	3733	3184
Благодатне	3612	3159
Богодухівка	2814	2521
Драбове-Барятинське	2691	2503

Господарство

Музеї

• Золотоніський краєзнавчий музей — м. Золотоноша, вул. Черкаська, 20;
• Гельмязівський народний краєзнавчий музей — с. Гельмязів;
• Коврайський музей Г. С. Сковороди — с. Коврай, Каврайська середня школа;
• Музей родини Максимовичів — с. Богуславець.

Пам'ятки історії та архітектури

На теренах краю височать скіфські кургани та козацькі могили.

Серед пам'яток архітектури найвідомішими є:

• Преображенська церква Красногірського монастиря (с. Бакаївка, 1771 р.);
• Троїцька церква (с. Гельмязів, 40-ві роки XIX ст.);
• дерев'яна Параскевська церква (с. Антипівка, 1890 р.);
• Троїцька дерев'яна церква (1794 р.);
• Миколаївська (с. Драбівці, XVIII ст.);
• дерев'яна церква в с. Скориківка (XIX ст.).

Транспорт

Через територію району проходить залізничні магістралі Москва — Одеса та Київ-Харків, автошляхи державного значення: Н08 (Київ — Дніпро) та Черкаси — Чернігів, а також магістральний газопровід Уренгой—Помари—Ужгород.

Відомі уродженці

• Василь Романюк (1910—1993) — радянський інструктор-випробувач парашутів, Заслужений тренер СРСР з парашутного спорту, полковник.
• Віктор Жагала (1911—1987) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1943).
• Іван Степаненко (1920—2007) — радянський військовий льотчик, Двічі Герой Радянського Союзу, в роки Німецько-радянської війни заступник командира авіаескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку.
• Пантелеймон Гнучий (1925—1999) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни стрілець 105-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської Єнакіївської Червонопрапорної стрілецької дивізії 46-ї армії 3-го Українського фронту, гвардії рядовий.
• Сергій Баштан (1927—2017) — український бандурист, педагог, композитор.
• Григорій Вовчинський (1988) — український лижник, біатлоніст, паралімпійський чемпіон 2014 року.