Кабардино-Балкарія

Кабарди́но-Балка́рська Респу́бліка (Кабарди́но-Балка́рія; рос. Кабардино-Балкарская Республика; кабард. Къэбэрдей-Балъкъэр Республикэ; карач.-балк. Къабарты-Малкъар Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Кавказького федерального округу.

Кабардино-Балкарська Республіка
рос. Кабардино-Балкарская Республика кабард. Къэбэрдей-Балъкъэр Республикэ карач.-балк. Къабарты-Малкъар Республика
Прапор Кабардино-Балкарії Герб Кабардино-Балкарії Гімн Кабардино-Балкаріїd
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Кавказький
Адмін. центр	Нальчик
Глава	Q84724346?
Дата утворення	5 січня 1936
Оф. вебсайт	glava.kbr.ru​(рос.)
Координати
Площа	12 500 км² (78-а)
• внутр. вод	0,2 %
• найвища точка	Ельбрус
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Чисельність	905 464[1] (57-а) (2024)
Густота	73 осіб/км²
Оф. мови	російська, кабардинська, балкарська
Економ. район	Північно-Кавказький
ISO 3166-2	RU-KB
ЗКАТО	83
Суб'єкта РФ	07
Телефонний	(+7)
Кабардино-Балкарія у Вікісховищі

Кабардино-Балкарія на початку 1990-х

Столиця — м. Нальчик.

Межує з Ставропольським краєм на півночі, Грузією на півдні , Карачаєво-Черкесією на заході і Північною Осетією на сході.

Утворено 1 вересня 1921.

Географія

Республіка розташована в основному в горах Північного Кавказу, північна частина — на рівнині.

• Найвища точка: Ельбрус (5 642 м)
• Максимальна довжина з півночі на південь: 167 км
• Максимальна довжина зі сходу на захід: 123 км

Річки

• Терек (623 км)
• Малка (216 км)
• Черек (131 км)
• Чегем (102 км)
• Аргудан
• Баксан
• Куркужин
• Лескен
• Урух
• Нальчик
• Урвань

Озера

• Блакитні озера
• Тамбуканське озеро

Історія

У 1922 була утворена Кабардино-Балкарська автономна область, в 1936 перетворена в АРСР. З 1992 — Кабардино-Балкарська Республіка.

Населення

• Населення — 896,9 тис. осіб (2005)
• Щільність населення — 71,8 осіб/км² (2005)
• Питома вага міського населення — 58,9 % (2005)

Народ	Чисельність, 2002, тис. (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Кабардинці	498,7 (55,3 %)
Росіяни	226,6 (25,1 %)
Балкарці	105,0 (11,6 %)
Осетини	9,8 (1,1 %)
Турки	8,8
Українці	7,6
Вірмени	5,3
Корейці	4,7
Чеченці	4,2
Німці	2,5
Цигани	2,4
Турки-месхетинці	2,3
Азербайджанці	2,3
Лакці	1,8
Грузини	1,7
Карачаївці	1,3
Інгуші	1,2
Білоруси	1,2
Євреї	1,1
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч 2007

Нальчик 270,4 Нартан 12,3 (2003) Прохладний 60,3 Шалушка 11,2 (2003) Баксан 57,4 Ісламей 10,6 (2003) Нарткала 33,5 Чегем Второй 10,6 (2003) Майський 27,1 Заюково 10,3 (2003) Тирниауз 20,2 Кенже 10,3 (2003) Терек 19,8 Хасанья 10,2 (2003) Чегем 18,3

Адміністративний поділ

Міські округи

Баксан · Нальчик · Прохладний

Райони

• Баксанський
• Ельбруський
• Зольський
• Лескенський
• Майський
• Прохладненський
• Терський
• Урванський
• Чегемський
• Черецький

Економіка

Основа економіки республіки — сільське господарство (зернові культури (пшениця, кукурудза, просо), технічні культури (соняшник, коноплі), тваринництво молочно-м'ясного напрямку), а також лісозаготівлі й видобуток вольфрамо-молібденових руд.

Межі

Інгушетія не межує із Кабардино-Балкарією, попри те що наявність такої межі відзначено на офіційних сайтах обох республік. Інгушетію від КБР відокремлює вузька смуга землі, на якій розташоване селище з осетинською назвою Хурікау. Хоча ситуація із цим перешийком непроста, формально і юридично він відноситься до Північної Осетії.