Кошиць Ніна Павлівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кошиць.

Кошиць Ніна Павлівна (справжнє прізвище — Порай-Кошиць) ( 17 (29) січня 1892(18920129), с. Кирилівка на Київщині, тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області) — † 14 травня 1965, м. Санта-Ана, Каліфорнія) — українська оперна та камерна співачка (сопрано) і педагог, одна з найвидатніших камерних співачок XX століття. Їй присвячували свої твори Рахманінов, Метнер, Прокоф'єв.

Кошиць Ніна Павлівна
Інші імена	Порай-Кошиць
Народилася	17 (29) січня 1892(1892-01-29) с. Кирилівка на Київщині, тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області
Померла	14 травня 1965(1965-05-14) (73 роки) м. Санта-Ана, Каліфорнія хвороба
Поховання	Форест-Лаун
Національність	українка
Громадянство	Російська імперія  США
Діяльність	оперна та камерна співачка (сопрано) і педагог
Вчителі	Литвин Фелія Василівна
Чоловік	актор Олександр фон Шуберт
Діти	донька Марина, актриса
Батьки	батько Павло Кошиць, співак
IMDb	nm0462516
Кошиць Ніна Павлівна у Вікісховищі

Дочка співака Павла Порай-Кошиця, двоюрідна племінниця Олександра Кошиця.

Життєпис

Народилась 17 (29) січня 1892(18920129) у селі Кирилівка на Київщині (тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області). За іншими даними народилась 18(30) грудня 1894.^[1]

Її батько Павло Олексійович Порай-Кошиць був співаком, у 1891—1992 виступав у Київській опері, у 1893—1903 був солістом Большого театру в Москві.

Вокальну освіту здобула в Московській консерваторії (1908—1913, клас вокалу У. Мазетті, фортепіано — Н. Шишкіна, К. Ігумнова). Удосконалювалась у Ф. Литвин у Парижі.

Після закінчення консерваторії народила доньку Марину (1912—2001), яка згодом стала відомою в США оперною співачкою і успішною кіноактрисою.

1913—1920 — солістка Опери С. Зиміна в Москві. 1917—1918 паралельно виступала в Маріїнській опері у Петрограді.

У 1920 разом з Українською республіканською капелою О. Кошиця виїхала за кордон.

У 1921—1924 — солістка Чиказької опери (Lyric Opera of Chicago). Виступала з великим успіхом також на оперних сценах Нью-Йорка, Філадельфії, Буенос-Айреса (театр «Колон», 1924), Парижа («Гранд-Опера», 1925, 1927), Брюсселя, Амстердама, Риги, Вільно, Стокгольма, Ніцци, Сан-Ремо та ін.

У 1930-х роках — солістка оперного театру в Лос-Анджелесі.

Останні роки життя жила в Голлівуді, вела там педагогічну діяльність (з 1941), знімалася у звукових фільмах.

Померла в м. Санта-Ана 14 травня 1965.

Партії

• Тетяна («Євгеній Онєгін» Чайковського)
• Ярославна («Князь Ігор» Бородіна)
• Купава («Снігуронька» Римського-Корсакова)
• Настя («Кудеяр» Оленіна, перше виконання)
• Клара Мілич («Клара Мілич» Кастальського, перше виконання)
• Електра («Орестея» Танєєва)
• Фата Моргана («Любов до трьох апельсинів» Прокоф'єва, 1921, Чикаго, перше виконання)
• Дездемона («Отелло» Верді)
• Рахіль («Жидівка» Галеві)
• Ліза («Пікова дама» Чайковського)
• Недда («Паяци» Леонкавалло)
• Мімі («Богема» Пуччіні)
• Донна Анна («Кам'яний гість» Даргомижського).

Визнання

Ніна Кошиць — одна з найвидатніших камерних співачок XX століття. Володіла сильним рівним голосом ніжного тембру, витонченим художнім смаком, мала яскраву сценічну зовнішність.^[2]

Її творчість високо цінували Асаф'єв, Прокоф'єв. Їй присвячували свої твори Рахманінов, Метнер, Прокоф'єв. Виступала з симфонічними оркестрами О. Зілоті і С. Кусевицького. З концертами виступала в Петербурзі, Москві, Києві, в багатьох містах США, Франції та ін.^[3]

Їй акомпанували Рахманінов, Глазунов, Гречанінов. Камерний репертуар включав твори Глінки, Мусоргського, Бородіна, Чайковського, Даргомижського, Балакірєва, Римського-Корсакова та ін.

Ніна Павлівна — автор кількох романсів на слова Буніна, Семена Надсона, які вона виконувала у своїх концертах.

Записувалася на грампластинки фірмами «Артистотипія» (Київ, 1914), «Бека» (1914), «Брунсвік» (1922), «Віктор» (1920-1930-ті роки) та ін.

Цікаві факти

В якості гонорару за виступ в місті Тула в 1915 році, Кршиць попросила 600 карбованців.

Протокол заседания Тульского дамского комитета Всероссийского союза городов от 11 декабря 1915 года

<…>

4). А. П. Смирнова довела до сведения собрания, что в результате переговоров с артисткой Кошиц выяснилось, что она согласна дать концерт в Туле за вознаграждение в сумме 600 руб.

В концерте г. Кошиц примут участие еще два исполнителя. Вопрос о согласии на условия артистки г. Кошиц собрание оставило открытым, постановив выяснить предварительно вопрос о том, примет ли участие в организации этого концерта Тульский комитет Красного Креста.^[4][5]