Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Марі Жиллен

бельгійська акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Марі Жиллен
Remove ads

Марі́ Жіле́н (фр. Marie Gillain; нар. 18 червня 1975, Рокур, Валлонія, Бельгія) бельгійська акторка й кінорежисерка.

Марі Жиллен
фр. Marie Gillain
Thumb
Дата народження18 червня 1975(1975-06-18)[1][2][…] (50 років) 
Місце народженняЛьєж, Валлонія, Бельгія[1] 
Громадянство Бельгія 
Професіяакторка, кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінорежисерка 
IMDbID 0002100 
Нагороди та премії

Приз Ромі Шнайдер (1996)

Molière Award for Best Actressd

Почесний громадянин Льєжd (2015)

Офіційний сайт
Марі Жиллен у Вікісховищі
Remove ads

Біографія та кар'єра

Узагальнити
Перспектива

Марі Жілен народилася 18 червня 1975 року в Рокурі неподалік від Льєжа, у франкомовній частині Бельгії. З дитинства цікавилася виконавським мистецтвом, підліткою займалася в театральній студії і активно брала участь в драматичних постановках.

У кіно Марі Жілен дебютувала в 1991 році — у французькій комедії Жана-Жака Ано «Мій батько — герой», де виконала головну жіночу роль, а її партнером по знімальному майданчику був Жерар Депардьє. За цю роботу Жілен вперше була номінована як найперспективніша акторка на кінопремію «Сезар». Паралельно зі зніманням Жілен навчалася в коледжі Сен-Луї у Льєжі. Потім зіграла головну роль у бельгійській стрічці «Марі» (1993), після чого у 1995 році Жілен знялася у кримінальній драмі «Приманка» Бертрана Таверньє. Фільм завоював «Золотого ведмедя» на 45-му Берлінському кінофестивалі, а Жілен вдруге була номінована на «Сезара» як найперспективніша акторка та була удостоєна Призу Ромі Шнайдер[3].

У 1995 році Марі Жілен дебютувала на театральній сцені у постановці «Щоденник Анни Франк». Вистава пройшла 50 разів у Ліоні, після чого з успіхом була показана у Парижі. За цю роль акторку було номіновано в категорії «театральне відкриття року» на 10-й церемонії театральної Премії Мольєра.

У 1997-му Жілен знялася у фільмі Філіпа де Брока́ «Горбань» в ролі Аврори де Невер, за яку її було номіновано як найкращу акторку на «Сезара». Після невеликої паузи вона знялася у фільмі Етторе Сколи «Вечеря», який показали на Каннському кінофестивалі у травні 1999 в програмі «Особливий погляд». 1999 року зіграла головну героїню у п'єсі Джона Малковича «Істерія».

З початку 2000-х років Марі Жілен знімалася у фільмах таких відомих режисерів, як Бертран Таверньє («Пропуск», 2002), Седрік Клапіш («Ні за, ні проти (а зовсім навпаки)», 2003), Режис Варньє («Насіння смерті», 2007), Анн Фонтен («Коко до Шанель», 2009). З роль у фільмі Філіпа Ліоре «Усі наші бажання» її було вперше номіновано як найкращу акторку на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт».

У серпні 2015 року Марі Жілен входила до складу журі Кінофестивалю франкомовних фільмів в Ангулемі. 2016 року обрана президентом 6-ї щорічної церемонії вручення нагород кінопремії «Магрітт»[4].

З 1998-го Марі Жілен активно займалася модельним бізнесом; вона була одним з основних облич рекламної кампанії лінії косметики фірми «Lancôme»[5][6]. З 2008 року є амбасадоркою доброї волі від недержавної організації «Plan Belgique», котра допомагає дітям у країнах, що розвиваються[7].

Remove ads

Особисте життя

Має двох доньок від двох цивільних шлюбів — Дюна Гаме (нар. 24.4.2004) від Мартіна Гаме[8] і Вега Деглі-Еспозті (нар. 2009) від Крістофера Деглі-Еспозті.

Фільмографія

Більше інформації Рік, Українська назва ...

Визнання

Більше інформації Рік, Категорія ...
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads