Мікроавтомобіль

Мікроавтомобіль (англ. microcar, яп. 軽自動車, латиніз.: kei-car, досл. «мале авто») — це дуже малий за розмірами автомобіль. Зазвичай, окрім водія, він може перевозити тільки одного пасажира (в окремих моделях до трьох пасажирів).

Перший автомобіль, Benz Patent-Motorwagen (1885), був триколісним двомісним мікроавтомобілем.

До Другої світової війни, більшість мікроавтомобілів мали вигляд циклокар^[en], войтурет^[en] і триколісних автомобілів^[en] (безпечнішими є триколісні автомобілі з переднім розташуванням пари коліс).

Велику кількість мікроавтомобілів виробляли опісля Другої світової війни через нестачу і весоку вартість матеріалів та палива. Через округлість засклених кабін деяких мікроавтомобілів, схожих на мильну бульбашку, виник термін англ. bubble car.

Концепт двоколісного мікроавтомобіля — гірокар^[en], не набув значного поширення, й альтернативою йому стали мопеди та мотоцикли дооснащені кабіною^[1]. Дво-, три- і чотириколісні велосипеди із кабіною виокремилися у категорію веломобілі.

До середини 1950-х років, в Америці було винайдено і набув розповсюдження англ. golf cart — електрична машина для гольфу, яка також використовувалася людьми з інвалідністю.

Термін рос. мотоколяска, досл. «моторна коляска», який походить від рос. мотор, досл. «двигун» та рос. инвалидная коляска, досл. «інвалідний візок» (сучасна інклюзивна назва: «крісло колісне»), використовувався для мікроавтомобілів призначених для людей з інвалідністю, а зневажливий термін рос. "инвалидка" використовувався для мікроавтомобілів випущених заводом СеАЗ (раніше: СМЗ) з мотоциклетним двигуном. Окрім СеАЗ, мотоколяски різних комплектацій випускали ЗАЗ та ЛуАЗ. Для більшості мотоколясок властиве повністю ручне керування без застосування педалей.

У 1992 році, у ЄС в окрему категорію було виділено моторизовані квадроцикли (для бездоріжжя і для міських доріг).

Cучасні двомісні мікроавтомобілі та електрокари зазвичай чотириколісні та позиціонуються як економний інклюзивний міський транспорт^[2]^[3]^[4]^[5]^[6].

Для мікровантажівок і мініпікапів в Японії використовують термін яп. 軽トラ, трансліт. kei truck^[en], досл. «мала вантажівка». Подібною до мікровантажівок є авторикша (моторикша) — триколісний мотоцикл для перевезення пасажирів або вантажів.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Мікроавтомобіль

Моделі

Див. також

Джерела

Примітки

Wikiwand - on