Міжпарламентський союз

Міжпарламентський союз (англ. Inter-Parliamentary Union, IPU) - міжнародна організація, створена в 1889 році Фредеріком Пассі (Франція) та Рандалом Крімером (Велика Британія). Це був перший постійний форум для політичних багатосторонніх переговорів. Спочатку організація складалася з окремих парламентарів, але з тих пір перетворилася на міжнародну організацію парламентів суверенних держав. Національні парламенти 180 країн є членами союзу разом з 15 регіональними парламентськими асамблеями, які є асоційованими членами ^[1]. Союз має постійних спостерігачів в Генеральній Асамблеї ООН та загальний консультативний статус в Економічній і соціальній раді.Міжпарламентський союз був створений у Франції. Україна стала членом IPU у липні 1999 року.^[2]

Міжпарламентський союз
фр. L'Union Interparlementaire

Заснована	1889
Штаб-квартира	Женева
Вебсайт	http://www.ipu.org/

Історія

Вісім провідних діячів з Міжпарламентського союзу отримали Нобелівську премію миру:

• 1901: Фредерік Пассі (Франція)
• 1902: Гоба Шарль Альбер (Швейцарія)
• 1903: Рандал Вільям Крімер (Велика Британія)
• 1908: Фредрик Байєр (Данія)
• 1909: Огюст Марі Франсуа Бернарт (Бельгія)
• 1913: Анрі Лафонтен (Бельгія)
• 1921: Крістіан Лоус Ланге (Норвегія)
• 1927: Фердінанд Едуард Бюіссон (Франція)

Початковою метою організації був арбітраж конфліктів. Союз зіграв важливу роль у створенні Постійної палати третейського суду в Гаазі. З часом, його основною місією стало сприяння демократії і міжпарламентського діалогу. Союз працював на створення установ на міжурядовому рівні, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, організації, з якою він співпрацює в якій він має статус постійного спостерігача.

Численні органи висловили зацікавленість в можливості перетворення Міжпарламентського Союзу в Парламентську Асамблею ООН, серед них Комітет з демократії ООН, німецькийБундестаг та Соціалістичний інтернаціонал. Ліберальний інтернаціонал також притримується такої думки.

Штаб-квартира союзу була перенесена кілька разів з моменту її створення:

• 1892-1911: Берн, Швейцарія
• 1911-1914: Брюссель, Бельгія
• 1914-1920: Осло, Норвегія
• З 1921: Женева, Швейцарія

Члени і організації

Члени

• Міжнародні парламентські асамблеї можуть бути допущені Радою керуючих як асоційовані члени.
• Кожен парламент, утворений відповідно до законів суверенної держави, населення якого він представляє, і на території якого він функціонує може запросити членство в Міжпарламентському союзі. Рішення про прийняття до союзу повинне бути прийняте Радою керуючих.

Члени союзу зобов'язані передавати резолюції союзу в їхні парламенти, представляти їх своєму уряду, стимулювати їх реалізацію та інформувати секретаріат союзу часто та повно, наскільки це можливо, зокрема, у своїх щорічних доповідях, про зроблені кроки та отримані результати.

Асоційовані члени

Учасниками парламентської асамблеї крім національних парламентів є:

• Андійський парламент (Andean Parliament)
• Центральноамериканський парламент (Central American Parliament, PARLACEN)
• Східноафриканська законодавча асамблея (East African Legislative Assembly, EALA)
• Європейський парламент (European Parliament, EP)
• Міжпарламентський комітет Західноафриканського економічного і валютного союзу (Inter-Parliamentary Committee of the West African Economic and Monetary Union, WAEMU)
• Латиноамериканський парламент (Latin American and Caribbean Parliament, PARLATINO)
• Парламент Економічного співтовариства західноафриканських держав (Parliament of the Economic Community of West African States, ECOWAS)
• Парламент економічного і валютного співтовариства Центральної Африки (Parliament of the Central African Economic and Monetary Community, CEMAC)
• Парламентська асамблея Ради Європи (Parliamentary Assembly of the Council of Europe, PACE)
• Арабський парламент (Arab Parliament)
• Міжпарламентська Асамблея держав – учасниць СНД (Interparliamentary Assembly of Member Nations of the Commonwealth of Independent States)
• Панафриканський парламент (Pan-African Parliament)
• Парламентська асамблея франкофонії (Parliamentary Assembly of La Francophonie, APF)
• Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва (Parliamentary Assembly of the Black Sea Economic Cooperation, PABSEC)
• Парламент МЕРКОСУР, PARLASUR (Parliament of MERCOSUR, PARLASUR)

Органи

Headquarters of the IPU in Geneva (2010)

Органами Міжпарламентського союзу є:

• Асамблея - збирається двічі на рік. Асамблея складається з парламентаріїв, призначених як делегати від членів Союзу. Асамблея допомагає у своїй роботі комітетам, число яких і коло ведення визначаються Радою керуючих. Комітети, як правило, готують доповіді і проекти резолюцій для Асамблеї.
• Рада керуючих - зазвичай проводить дві сесії на рік. Рада керуючих складається з трьох представників від кожного члена союзу. Термін повноважень члена Ради керуючих триває від однієї асамблеї до наступної і всі члени Ради керуючих повинні бути членів асамблеї. Рада керуючих обирає Голову Міжпарламентського союзу на три роки. Вона обирає членів Виконавчого комітету та призначає Генерального секретаря Союзу.
• Виконавчий комітет - складається з Президента Міжпарламентського союзу, п'ятнадцяти членів, які належать до різних парламентів (обираються Радою керуючих; не менше дванадцяти обирається з числа членів Ради керуючих) та Президента координаційного комітету асоціації жінок-парламентарів. Тільки парламентарі з держав, де жінки мають як право голосу і право на участь у виборах, можуть потрапити до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет є адміністративним органом Міжпарламентського союзу.
• Секретаріат - включає сукупність співробітників організації під керівництвом Генерального секретаря Союзу.

Асоціація генеральних секретарів парламентів є консультативним органом Міжпарламентського союзу.

Обрані на посади

• Президентом Міжпарламентського Союзу є Тулія Аксон (Ms. Hon. Dr. Tulia Ackson) (Танзанія), обрана на цей пост на три роки 27 жовтня 2023 на 147ій сесії Міжпарламентського союзу в Луанді (Ангола) ^[3].
• Генеральний секретар Союзу - Мартін Чунгонг (Martin Chungong) (Камерун).
• Президентом комітету з демократії та прав людини (Committee on Democracy and Human Rights) є Дж. Махмуд (Ms. J. Mahmood) (Мальдіви).

Конференції

Асамблея Міжпарламентського союзу (раніше відома як Міжпарламентська конференція) є основним органом, який виражає погляди Міжпарламентського союзу з політичних питань^[4].

№	Країна	Місто	Рік
1	Париж	Франція	1889
2	Лондон	Велика Британія	1890
3	Рим	Італія	1891
4	Берн	Швейцарія	1892
5	Гаага	Нідерланди	1894
6	Брюссель	Бельгія	1895
7	Будапешт	Австро-Угорщина	1896
8	Брюссель	Бельгія	1897
9	Христианія	Сполучене королівство Швеції та Норвегії	1899
10	Париж	Франція	1900
11	Відень	Австро-Угорщина	1903
12	Сент-Луїс	США	1904
13	Брюссель	Бельгія	1905
14	Лондон	Велика Британія	1906
15	Берлін	Німеччина	1908
16	Брюссель	Бельгія	1910
17	Женева	Швейцарія	1912
18	Гаага	Нідерланди	1913
19	Стокгольм	Швеція	1921
20	Відень	Австрія	1922
21	Копенгаген	Данія	1923
22	Берн	Швейцарія	1924
23	Вашингтон Оттава	США Канада	1925
24	Париж	Франція	1927
25	Берлін	Німеччина	1928
26	Лондон	Велика Британія	1930
27	Бухарест	Румунія	1931
28	Женева	Швейцарія	1932
29	Мадрид	Іспанія	1933
30	Стамбул	Туреччина	1934
31	Брюссель	Бельгія	1935
32	Будапешт	Угорщина	1936
33	Париж	Франція	1937
34	Гаага	Нідерланди	1938
35	Осло	Норвегія	1939
36	Каїр	Єгипет	1947
37	Рим	Італія	1948
38	Стокгольм	Швеція	1949
39	Дублін	Ірландія	1950
40	Стамбул	Туреччина	1951
41	Берн	Швейцарія	1952
42	Вашингтон	США	1953
43	Відень	Австрія	1954
44	Гельсінкі	Фінляндія	1955
45	Бангкок	Таїланд	1956
46	Лондон	Велика Британія	1957
47	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	1958
48	Варшава	Польща	1959
49	Токіо	Японія	1960
50	Брюссель	Бельгія	1961
51	Бразиліа	Бразилія	1962
52	Белград	Югославія	1963
53	Копенгаген	Данія	1964
54	Оттава	Канада	1965
55	Тегеран	Іран	1966
56	Ліма	Перу	1968
57	Нью-Делі	Індія	1969
58	Гаага	Нідерланди	1970
59	Париж	Франція	1971
60	Рим	Італія	1972
61	Токіо	Японія	1974
62	Лондон	Велика Британія	1975
63	Мадрид	Іспанія	1976
64	Софія	Болгарія	1977
65	Бонн	ФРН	1978
66	Каракас	Венесуела	1979
67	Берлін	НДР	1980
68	Гавана	Куба	1981
69	Рим	Італія	1982
70	Сеул	Південна Корея	1983
71	Женева	Швейцарія	1984
72	Женева	Швейцарія	1984
73	Ломе	Того	1985
74	Оттава	Канада	1985
75	Мехіко	Мексика	1986
76	Буенос-Айрес	Аргентина	1986
77	Манагуа	Нікарагуа	1987
78	Бангкок	Таїланд	1987
79	Гватемала	Гватемала	1988
80	Софія	Болгарія	1988
81	Будапешт	Угорщина	1989
82	Лондон	Велика Британія	1989
83	Нікосія	Кіпр	1990
84	Пунта-дель-Есте	Уругвай	1990
85	Пхеньян	Північна Корея	1991
86	Сантьяго	Чилі	1991
87	Яунде	Камерун	1992
88	Стокгольм	Швеція	1992
89	Нью-Делі	Індія	1993
90	Канберра	Австралія	1993
91	Париж	Франція	1994
92	Копенгаген	Данія	1994
93	Мадрид	Іспанія	1995
94	Бухарест	Румунія	1995
95	Стамбул	Туреччина	1996
96	Пекін	КНР	1996
97	Сеул	Південна Корея	1997
98	Каїр	Єгипет	1997
99	Віндгук	Намібія	1998
100	Москва	Росія	1998
101	Брюссель	Бельгія	1999
102	Берлін	Німеччина	1999
103	Амман	Йорданія	2000
104	Джакарта	Індонезія	2000
105	Гавана	Куба	2001
106	Уагадугу	Буркіна-Фасо	2001
107	Марракеш	Марокко	2002
108	Сантьяго	Чилі	2003
109	Женева	Швейцарія	2003
110	Мехіко	Мексика	2004
111	Женева	Швейцарія	2004
112	Маніла	Філіппіни	2005
113	Женева	Швейцарія	2005
114	Найробі	Кенія	2006
115	Женева	Швейцарія	2006
116	Нуса-Дуа, Балі	Індонезія	2007
117	Женева	Швейцарія	2007
118	Кейптаун	Південно-Африканська Республіка	2008
119	Женева	Швейцарія	2008
120	Аддис-Абеба	Ефіопія	2009
121	Женева	Швейцарія	2009
122	Бангкок	Таїланд	2010
123	Женева	Швейцарія	2010
124	Панама	Панама	2011
125	Берн	Швейцарія	2011
126	Кампала	Уганда	2012
127	Квебек	Канада	2012
128	Кіто	Еквадор	2013
129	Женева	Швейцарія	2013
130	Женева	Швейцарія	2014
131	Женева	Швейцарія	2014
132	Ханой	В'єтнам	2015
133	Женева	Швейцарія	2015
134	Лусака	Замбія	2016
135	Женева	Швейцарія	2016
136	Дакка	Бангладеш	2017
137	Санкт-Петербург	Росія	2017
138	Женева	Швейцарія	2018

Поправки до Статуту

Будь-яка пропозиція про внесення поправок до Статуту повинна бути представлена письмово до Секретаріату Союзу, принаймні за три місяці до засідання Асамблеї. Секретаріат негайно повідомляє про всі такі пропозиції членів Союзу. Розгляд таких запропонованих поправок автоматично включений до порядку денного Асамблеї.

Вислухавши думку Ради керуючих, виражену простою більшістю голосів, асамблея приймає рішення про такі пропозицій у дві третини голосів.

Документи Міжпарламентського союзу

• Резолюція «Демократія в епоху цифрових технологій і загроза недоторканності приватного життя та індивідуальних свобод» (133-й Асамблея Міжпарламентського союзу, Женева, 21 жовтня 2015);
• Резолюція "Забезпечення та застосування практики належного управління як засіб просування миру і безпеки: вивчення уроків нещодавніх подій на Близькому Сході та у Північній Африці" (126-а Асамблея Міжпарламентського союзу, м.Кампала, 5 квітня 2012 року);
• Резолюція "Розподіл матеріальних благ і владних повноважень: право власності міжнародного порядку денного" (126-а Асамблея Міжпарламентського союзу, м.Кампала, 5 квітня 2012 року);
• Резолюція "Доступ до охорони здоров’я як першочергове право: роль парламентів у вирішенні ключових питань щодо забезпечення здоров’я жінок та дітей" (126-а Асамблея Міжпарламентського союзу, м.Кампала, 5 квітня 2012 року);
• Квебекська декларація «Громадянство, особистість та мовне й культурне розмаїття в глобалізованому світі» (127-а Асамблея Міжпарламентського союзу та пов’язані з нею засідання, м. Квебек, 21-26 жовтня 2012 року).

Міжпарламентський союз та ООН

Міжпарламентський сою відзначав 50-річчя ООН шляхом проведення спеціальної сесії в Залі Генеральної Асамблеї до початку сесії, де вони запланували тіснішу співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка була прийнята в ході цієї сесії попросила Генерального секретаря дати цьому хід. Міжпарламентський союз та Генеральний секретар ООН підписали 24 липня 1996 угоду, згодом ратифіковану резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, де Організація Об'єднаних Націй визнає Міжпарламентський союз як всесвітню організацію парламентів. Відповідно до цієї резолюції, Генеральний секретар представив доповідь. Цей звіт детально описував заходи, які були прийняті, в тому числі відкриття відділення зв'язку в Нью-Йорку, а також співробітництво з таких питань, як забезпечення представницької демократії. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, в якій просто заявила, що вона "сподівається на подальшу тісну співпрацю"

В 1999 Генеральна Асамблея прийняла декларацію «Парламентське бачення міжнародного співробітництва на зорі третього тисячоліття" і закликала Генерального секретаря вивчити нові шляхи, в якому відносини могли б бути посилені.

19 листопада 2002 Міжпарламентському союзу було надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї.

У резолюції 59/19, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзом, Генеральна Асамблея ООН приймає до уваги рекомендації щодо більш систематичного залучення парламентаріїв у роботу ООН^[5].

У підсумковій декларації другої Всесвітньої конференції спікерів парламентів, що відбулася в штаб-квартирі ООН в вересні 2005 року, була озаглавленао Подолання дефіциту демократії в міжнародних відносинах: підвищення ролі парламенту^[6]

У резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 61/6, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзою від 27 листопада 2006, вона закликає до подальшого розвитку річних парламентських слуханнях в ООН та інші спеціалізовані парламентські зустрічі в контексті великих нарад ООН^[7].

Щороку під час осінньої сесії Генеральної Асамблеї, Міжпарламентський союз організовує парламентські слухання ^[8].

ООН та Міжпарламентський союз тісно співпрацюють в різних областях:мир і безпека, економічний і соціальний розвиток, міжнародне право, права людини, демократія і гендерні питання, але Міжпарламентський союз не отримав статус допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН.

Див. також

• Асоціація генеральних секретарів парламентів