Нестеровський Петро Артемович

Петро́ Арте́мович Нестеро́вський (28 червня 1870, Каплівка — 16 березня 1932) — український фольклорист, етнограф, педагог. Батько письменника Петра Нестеровського.

Петро Артемович Нестеровський
Народився	28 червня 1870(1870-06-28)  Каплівка, Хотинський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер	16 березня 1932(1932-03-16) (61 рік)
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	Варшава, Москва, Київ
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	педагог
Alma mater	Варшавський університет
Галузь	фольклор, етнографія
Заклад	Варшавський університет Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нестеровський.

Біографія

Народився 28 червня 1870 року в селі Каплівці (нині Хотинського району Чернівецької області) в сім'ї священика. У 1897 році закінчив Варшавський університет, де й викладав російську і церковнослов'янську мови, історію. Згодом був директором та інспектором у гімназіях Варшави. Перебуваючи в рідному краю на літніх канікулах, їздив по селах (села Грозинці, Каплівці і Керстенці, нині Хотинського, та Вітрянка, нині Сокирянського райнів Чернівецької області) з етнографічними розвідками, а також до Непоротова, щоб ознайомитися зі скельним монастирем. Свої записи (добірки пісень, казок, легенд, загадок, заговорів, прислів'їв і приказок як «Материалы по этнографии бессарабских русинов») публікував у часописі «Киевская старина». У праці «Бессарабские русины» автор подав весь життєвий цикл бессарабських українців в окремих нарисах: «Вірування бессарабських русинів», «Народження дитини», «Весілля», «Похорон», «Коляди», «Новий рік», «Йордан», «Великдень», «Зелені свята» тощо.

Нагороджений орденами святого Станіслава 3-го та 2-го ступенів, святої Анни 3-го та 2-го ступенів.

На початку Першої світової війни разом з родиною виїхав до Москви. У 1918 році переїхав в Україну. Працював директором Олександрівської гімназії на Катеринославщині, а від 1919 року і до самої смерті — у київській Всенародній бібліотеці України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) на різних посадах: від бібліотекаря до завідувача відділу періодики, завідувача відділу реєстратури ^[1].

Помер 16 березня 1932 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Праці

• Бессарабские руссины: Историко-этнографический очерк. — Варшава, 1905.
• Материалы по этнографии бессарабских руссинов // Киевская старина. — 1905. — № 10.
• По русской Буковине: Путевой набросок. — Санкт-Петербург, 1908.
• На севере Бессарабии: Путевые очерки. — Варшава, 1910.