Олесь Біляцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Біляцький.

Не плутати з Олесем Білецьким — українським літературознавцем.

Олесь Біляцький (повне ім'я: Олександр Вікторович Біляцький; біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі; нар. 25 вересня 1962(19620925), м. п. Вяртсиля, Сортавальський район, Карелія, Росія) — керівник білоруського правозахисного центру «Вясна», політичний в'язень^[6], лауреат Нобелівської премії миру.^[7]

Олесь Біляцький
біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі
Ім'я при народженні	біл. Аляксандр Віктаравіч Бяляцкі
Народився	25 вересня 1962(1962-09-25)[1] (63 роки)  Вяртсиля, Сортавальський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР[2]  Білорусь
Діяльність	письменник, правозахисник, літературознавець, літературний критик, історик літератури, дисидент, педагог, літературознавець
Галузь	літературознавство[3], літературна критика[3], історія літератури[3] і захист прав людиниd[3]
Alma mater	Faculty of Philology, Gomel State Universityd (1984) і Інститут літератури імені Янки Купалиd (1989)
Знання мов	білоруська[3] і російська[4]
Заклад	Правозахисний центр «Вясна» і Maksim Bahdanovič Literary Museum, Minskd
Членство	Talakad, Координаційна рада (Білорусь), Спілка білоруських письменників, Білоруський ПЕН-центр[5], Таварыства Тутэйшыя, Білоруський народний фронт «Відродження», Martyrology of Belarusd і belarusian catholic communityd
Роки активності	1980 — тепер. час
Посада	Q14825897?
У шлюбі з	Natalia Pinchukd
Нагороди	премія Пера Ангераd (2006) Нагорода Homo Homini (2005) премія Вацлава Гавела (2013) Petra-Kelly-Preisd (2012) премія свободи імені Андрія Сахарова (2006) почесний громадянин Парижаd (2012) Q86000509? Премія «За правильний спосіб життя» (2020) Ales Adamovich Prized (2014) премія Франтішека Олехновичаd (2013) honorary citizen of Syracused (2014) honorary citizen of Genoad (2010)
IMDb	ID 10703870
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Біляцький був секретарем БНФ (1996—1999) і заступником голови БНФ (1999—2001)^[8].

Біляцький був головою робочої групи Асамблеї демократичних громадських організацій (2000—2004). У 2007—2016 роках був віце-президентом Міжнародної федерації прав людини (FIDH).^[9]

Біляцький є членом Спілки білоруських письменників (з 1995 року) та Білоруського ПЕН-центру (з 2009 року).^[10]

Під час білоруських протестів 2020 року Бяляцький увійшов до Координаційної ради Світлани Тихановської.^[11]

У 2011 році засуджений на 4,5 роки тюрми за звинуваченням у несплаті податків з 500 тисяч євро, які були на закордонних рахунках цього правозахисного центру^[12].

Генеральний секретар Ради Європи Турб'єрн Ягланд тоді виступив із заявою, в якій пана Біляцького визнали політичним в'язнем. Рада Європи закликала звільнити правозахисника^[12].

В рамках погрому громадських організацій^[be] Біляцький був затриманий 14 липня 2021 року^[13][14]. 15 липня заарештований у кримінальній справі активіст спільною заявою дев'яти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, був визнаний політичним в'язнем^[14][15].

У березні 2023 р. повідомлено, що суд у Мінську засудив нобелівського лауреата, політв'язня Алеся Бяляцького до 10 років позбавлення волі — колонії в умовах посиленого режиму;^[16]

Відзнаки

• 2006:
  • Премія Homo homini, за правозахисну діяльність. Вручена Вацлавом Гавелом.^[17]
  • Премія свободи імені Андрія Сахарова Норвезького Гельсінського комітету^[18][19]
• 2010 — почесний громадянин міста Генуя (Італія)^[20]
• 2012 — премія імені Леха Валенси (отримала дружина — Наталя Пінчук)^[12].
• 2013 — премія імені Вацлава Гавела^[12].
• 2014 — «Літаратурная прэмія Алеся Адамовіча», за книгу «Асвечаныя беларушчынай»^[21]
• 2020 — премія «За правильний спосіб життя» («Вясна» та Алесь Бяляцький).^[22]
• 2020 — премія імені Сахарова (разом з іншими).^[23]
• 2022 — Нобелівська премія миру (разом з Центром громадянських свобод та Меморіалом)^[24].
• 2024 —Орден Погоні з нагородженням Хрестом ордена Погоні^[25][26].

У 2023 році в Тернопільській міській центральній бібліотеці відбулося спецпогашення конвертів, випущених з нагоди отримання Олесем Біляцьким Нобелівської премії миру 2022 року. Також була випущена марка у проекті «Власна марка» з білоруським національним гербом «Погоня» на фоні українського прапора^[27][28][29].