Острог (передгороддя)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Острог.

Острог, або посад, окольний город, передгороддя, пригород, місто, містечко (рос. посад, пригород, англ. town) — зовнішня частина давньоруського і європейського города (бурга, цитаделі), яка здебільшого розташовувалася з надвірного боку дитинця.^[1][2][3] «Окольний город, передгороддя, острог» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на відміну від протилежної — внутрішньої частини — дитинця.^[4] Історичний термін острог — у Київській Русі і в Московській державі до XVII століття — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом;^[5] Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями, іноді потужнішими за укріплення дитинця.^[1] В староукраїнській воєнній техніці — зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх — дитинця чи вишгорода.^[3]

За царських часів слово острог набрало у нас значення — в'язниці, тюрми.^[3]

Назва «посад»

Посад — на Русі X–XIV століть та в Московському царстві XV–XVIII століть — ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною.^[6] Тобто, вони були розташовані за межами дитинця.^[1] Це термін на позначення передмістя міст Давньої Русі і середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Сам термін «посад» вживається виключно у літописанні Новгорода Великого, звідки його й запозичили історики ХІХ століття.^[7] Староукраїнські літописи знають терміни «окольний город» та «подол».^[7] В часи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої у джерелах вживався термін «місто» — торгово-ремісниче поселення, часом з правами самоуправління, яке протипоставлялося замку — осередку державної або приватновласницької адміністрації.^[7] Посад часом мав деякі укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали «подолом» завдяки його розташуванню нижче рівня дитинця, який хотіли будувати на підвищенні («горі»).^[7] Осередком посаду була торгова площа — торг чи ринок, поблизу якого містилися двори людей з інших міст та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста.^[7] На посаді мешкали ремісники і купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які зазвичай мали інші двори в дитинці.^[7] На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане із вогнем, насамперед ковалів та гончарів.^[7]

Після поділу в Російській імперії посадських людей на купецтво і міщан наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва посад вийшла з ужитку, проте вона зберігається у топонімах — назвах міст Центральної Росії (Сергієв Посад, Гаврилов Посад, Маріїнський Посад, Павловський Посад, Китай-город (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр Казані називається Казанським посадом.

Перелік посадів Російської імперії

• Архангельська губернія - Лудський, Ньонокський, Сумський, Унський
• Бессарабська губернія - Вилкове, Папушой, Тузли, Турлаки, Шабо
• Війська Донського область - Азов
• Владимирська губернія - Гаврилів
• Вологодська губернія - Верховазький
• Казанська губернія - Маріїнський, Троїцький
• Костромська губернія - Великі Солі, Парфентьєв, Пучеж
• Московська губернія - Павловський, Сергієвський
• Новгородська губернія - Крохіно, Мала Вішера, Опеченський
• Оренбурзька губернія - Сеітовський
• Псковська губернія - Александровський, Ізборськ, Сольці
• Самарська губернія - Мелекесс
• Саратовська губернія - Дубовка
• Симбірська губернія - Алатирський Ямський посад
• Тверська губернія - Погоріле Городище, Селіжарово
• Херсонська губернія - Березнягуватий, Богоявленськ, Висунськ, Воскресенськ, Калинівка, Нова Прага, Ново-Українка, Покровськ
• Чернігівська губернія - Ардонь, Воронок, Добрянка, Єліонка, Климів, Клинці, Лужки, Митьківка, Млинка, Свяцька, Чуровичі, Шеломи^[8].