Славіцький Олег Вікторович

Оле́г Ві́кторович Славі́цький (9 серпня 1975, Миньківці, Сквирський район, Київська область, Українська РСР — 13 травня 2014, Маячка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України.

Славіцький Олег Вікторович
Сержант
Загальна інформація
Народження	9 серпня 1975(1975-08-09) Миньківці, Київська область
Смерть	13 травня 2014(2014-05-13) (38 років) Маячка, Донецька область (помер від поранень)
Поховання	Зоряне
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	95 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Протистояння у Слов'янську 2014 року
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зовнішні відеофайли
	Герої не вмирають. Славіцький Олег, Хрущ Сергій. Ружин. Телеканал Житомир

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Славіцький.

Життєпис

Олег Славіцький народився в селі Миньківці на Київщині. Навчався в Малолисовецькій восьмирічній школі. Після одруження разом з сім'єю оселився на Житомирщині в селі Зоряне Ружинського району. Тривалий час працював у будівельній бригаді СФГ ім. Мічуріна.

З початком російської збройної агресії проти України призваний за мобілізацію. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України.

Стрілець — номер обслуги аеромобільно-десантного взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

Загинув у бою з російськими терористами 13 травня 2014 року під час виконання бойового завдання.

Бій під Краматорськом

О 12:30 на мосту біля дамби на околиці села Маячка (на той час — Октябрське) Слов'янського району, що за 20 км від Краматорська, під час супроводження на блокпости розрахунків 82-мм мінометів та продовольства військову колону обстріляли терористи з гранатометів та стрілецької зброї. Першим ударом підбито головний БТР-80, який уже заїхав на міст. Терористи поцілили з РПГ у двигун другого БТРа, один з автомобілів ГАЗ-66 повністю згорів. У бою при відбитті нападу загинуло 5 десантників — капітан Вадим Заброцький, старший лейтенант Віталій Дульчик, молодший сержант Віталій Рудий, молодший сержант Сергій Хрущ, старший солдат Олександр Якимов. Сержант Олег Славіцький у бою дістав тяжке поранення, помер у гелікоптері під час медичної евакуації до Харкова^[1][2], ще 8 бійців поранені та контужені (серед них — капітан Володимир Бехтер, знаходився у другому БТРі з кінця колони, старший солдат Денис Білявський, молодший сержант Тарас Ткаліч)^[3]. Бій тривав протягом години. Після «зачистки» території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими авто^[4][5].

Кілька терористів під час бою також зазнали поранень, про що свідчать сліди крові та рештки бронежилетів. За даними Міноборони України, нападники втратили щонайменше 5 бійців: один загинув, 4 важко поранені та перебувають у першій міській лікарні у Слов'янську^[6].

17 травня Олега поховали на цвинтарі села Зоряне. Залишились дружина та двоє дітей — 7 і 15 років.

Нагороди

• 19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• недержавною медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Вшанування пам'яті

12 травня 2015 року в Малолисовецькому НВК відкрито меморіальну дошку на честь випускника Олега Славіцького.