Львівські старости

Львівські гродські старости, або генеральні руські старости (Руські генеральні старости, старости генеральні Русі, Руської землі) (лат. capitaneus terrarum Russiae generalis) — урядники Угорського та Польського королівств з резиденцією у місті Львові. Посада існувала у XIV—XVIII століттях.

Генеза уряду сягає середини XIV століття, коли його започаткував польський король Казимир III Великий, зайнявши південну частину Галицько-Волинського князівства (Королівства Русі) та перетворивши її на свій «руський домен». Первісно цей староста був вищим гродським урядником на всій території руських земель у складі Королівства Польського. Головною садибою був Львів, гродський суд розміщувався в Низькому замку. В останній чверті XIV століття уряд руського генерального старости був поєднаний з урядом львівського старости^[1].

Протягом 1372—1387 років «руський домен» належав до Угорського королівства та управлявся спочатку призначеним намісником, «Божою милостю господарем і дідичем Руської землі», князем Владиславом Опольським (Опольчиком) (1372—1379), котрий призначав генеральних руських старостів; протягом 1379—1387 років руські старости призначалися безпосередньо угорськими королями. 1387 року була відновлена влада Королівства Польського над руськими землями^[2][3].

Королівським намісником — генеральним старостою — від самого початку були найбільш довірені особи короля. З утворенням 1434 року Руського воєводства компетенція руського генерального старости обмежилася лише Львівським повітом Львівської землі^[1]. Тоді ж відбулося різке обмеження його прерогатив: генеральний староста був зведений до рангу земельного львівського старости; як і інші земельні старости, він втратив юрисдикцію щодо цивільних справ унаслідок поділу старостинського суду на гродський і земський. Земельні старости від 1434 року були гродськими, оскільки почали очолювати гродські суди^[2].

Генеральний староста руський був першим королівським намісником на руських землях, за ним ішли генеральний подільський староста та староста белзький^[4]. Першим за престижністю та вершиною кар'єри був уряд руського воєводи, котрий часто поєднувався з урядом генерального руського старости^[5].

Останній староста Ян Кіцький був позбавлений уряду 18 листопада 1772 внаслідок 1-го поділу Речі Посполитої^[1].

Список Руських генеральних (Львівських) старостів[6][7][8]

Старости, призначені Казимиром Великим

• Оттон з Піліці (1351)
• Абрагам з Баранува^[pl] (1352)
• Оттон з Піліці (1352—1369)
• Ян Кміта з Вісьнича (1371—1375)

Старости, призначені князем Владиславом Опольчиком

• Оттон з Піліці (1372)
• Петер Ґумпрехт (Ґумперт) (лат. Gumpartho)^[9] (1372—1373)
• Віктор^[pl] (1374—1375)
• Андріяшко (Андрашко, Андреяш) (1375—1378)
• Яшек Радло (1376—1378)
• Ґумпрехт (1379)

Старости угорські

• Ян Одровонж зі Спрови (1379—1380)
• Анджей (1381)
• Ян (1382—1383)
• Емерик Бебек (1383—1385)
• Анджей (Андраш) (1386—1387)

Старости з часів відновлення влади на Руссю Королівства Польського

• Ян з Тарнова (1387—1393)
• Ґнєевош з Далевиців^[pl] (з Даневичів^[10]) (1393)
• Ян з Тарнова (1394—1404)
• Флоріан з Коритниці^[pl] (1407—1411)
• Іван (Іво) з Обехува, Ґолухова (1411—1421)
• Пйотр з Мельштина (1421)
• Спитек (Спитко) з Тарнова (1422—1425)
• Пйотр Влодкович із Харбіновиців, Оґродзенця (1425—1427)
• Ян Менжик із Домброви (1427—1431)
• Вінцентій Свідва з Шамотул (1431—1439)
• Пйотр Одровонж зі Спрови (1440)
• Рафал з Тарнова і Ярослава (1440—1441)
• Спитко з Тарнова (1441—1442)
• Пйотр Одровонж зі Спрови (1442—1450)
• Анджей Одровонж зі Спрови (1450—1465)
• Ян Одровонж зі Спрови (1465)
• Рафаїл Якуб Ярославський (1465—1479)
• Спитек (Спитко) з Ярослава (1479—1495)
• Анджей з Олесьниці (1496)
• Миколай з Тенчина (1497)
• Збіґнєв Тенчиньський (1497—1498)
• Миколай Креза з Боболиців (1498—1499)
• Пйотр Мишковський із Пшецишува, Мірува (1499—1501)
• Станіслав Ходецький з Ходча (1501—1529)
• Отто з Ходча (1529—1534)
• Станіслав Одровонж зі Спрови (1534—1537)
• Миколай Гербурт Одновський (1537—1555)
• Зиґмунт Ліґенза (1555—1558)
• Пйотр Бажий із Болозева (1558—1559)
• Миколай Гербурт (1570—1593)
• Єжи Мнішек (1593—1613)
• Станіслав Боніфацій Мнішек (1613—1644)
• Анджей Мнішек (1644—1648)
• Адам Геронім Сенявський (1648—1650)
• Анджей Мнішек (1650—1653)
• Ян Мнішек (1653—1676)
• Ян Цетнер (1676—1679)
• Миколай-Єронім Сенявський (1679—1683)
• Адам Миколай Сенявський (1684—1726)
• Стефан Потоцький (1726—1729)
• Йоахім Потоцький (1729—1754)
• Кароль Станіслав Радзивілл (1754—1762)
• Евстахій Потоцький (1762—1767)
• Антоній Потоцький (1767—1769)
• Ян Кіцький (1769—1772)