Фабрика (Дніпро)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фабрика (значення).

Фабрика, Фабрична слобода — західно-центральний, історичний район міста Дніпра. Розташований у долині Дніпра у межах Центрального й Чечелівського адміністративних районів міста.

Будинок Новофабричної синагоги по вулиці Василя Чапленка 18.

Межі

Прибутковий будинок Вільгельма по вулиці Вокзальній 2. Рік зведення 1900.

На сході від сучасної вулиці Юліуша Словацького тягнеться на захід найдавній промисловий район Катеринославу вздовж вулиць Князя Ярослава Мудрого, Княгині Ольги, Мостової, Столярова, Василя Чапленка, Академіка Белелюбського. Тут була міська Пристань (сьогодні Дніпропетровський річковий порт й річковий вокзал). З будівництвом Придніпровської залізниці Фабрика була розділена на східну й нову західну частини. Залізниця перервала Великий проспект (сучасний Дмитра Яворницького) із західним продовженням, що зараз назване вулицею Залізної Дивізії (до 2024 року — Ударників). Вулиця Залізної Дивізії починалася від сучасної вулиці Павлова, йшла через Дніпропетровський комбайновий завод й переходила у Новокодацький сучасний проспект Свободи.

Катеринославські вулиці що містили назву слободи:

• Фабрична — сучасна вулиця Столярова,
• Фабрика Перша — Брянська вулиця — вулиця Залізної Дивізії (радянська назва Ударників),
• Фабрика Друга — Покровська вулиця — вулиця Івана Езау,
• Фабрика Третя — Виїзна вулиця — вулиця Старофабрична (раніше — Братів Бестужевих).^[1]

У 1920-23 роках назва району зафіксована у одного з двох міських адміністративних районах — Фабрично-Заводському районі на відміну від Центрально-Нагірного району. Фабрично-Заводський район займав західну частину міста й включав у себе окрім Фабрики Чечелівку, Підгірне, Робітниче, Шляхівку, Брянку і Новий Кодак. Згодом зі зміною меж й передачі території у Центральний район й утворення Новокодацького району Фабрично-Заводський район перетворився на сучасний Чечелівський район.

Історія

Виникнення району пов'язане з початковим генеральним планом Катеринослава де низинна, рівна місцевість між Половицею й Новим Кодаком відводилася для будівництва фабрик вздовж Великого прошпекту — Кременчуцького шляху. У 1793—1794 роках тут будувався комплекс для розміщення Катеринославської полотняної (заснована у 1786 році у Дубровні) й шовкоткацької (переводилася з міста Купавна) фабрик. Територія становила 214 десятин 150 сажнів, що була виділено під них з міських земель.^[2]

Катеринославська суконна фабрика

1794 року відкрита Катеринославська казенна шовко-суконна фабрика. Її будівля досі збереглася на розі проспекту Дмитра Яворницького й вулиці Пастера за адресою проспект Дмитра Яворницького, 106, що є однією з найдавніших будівель у місті.

Саме біля фабричних будівель заснувалося фабрично-робітниче поселення.

Квартали фабрик нараховували понад 80 дерев'яних будівель, були розбиті по обидва боки «широкої Кременчуцької дороги», (сучасний проспект Яворницького). Зліва від Кременчуцької дороги розмістили «житлові будинки для майстрових» (тепер територія сучасної. Озерки), а праворуч — власне виробничий комплекс з полотняних, шовкових й панчішних майстерень. Існував великий пустир між майстернями й Дніпром. У 1798 році на цьому пустирі була збудована дерев'яна Покровська (Фабрична) церква. Дещо пізніше біля берега Дніпра зведено кілька корпусів для лабораторії, вовномийні й фарбувальної фабрики.

Фабрика з 1804 року вважалася військовим поселенням.

У 1805 році територію полотняної фабрики (шовкоткацька фабрика була закрита як збиткова) трохи урізали. За новим планом Катеринослава земля, розташована між сучасними вулицями Княгині Ольги й Пастера, відводилася під створення нових житлових кварталів.^[2]

За розробленим Вільямом Гесте планом Катеринослава 1817 року передбачалося зменшення площі фабричних земель й суттєва перепланування самої Фабрики. Зміни були викликані проектами будівництва нового виробничого комплексу з кам'яних будівель. Гесте необхідно було розмістити переправу через Дніпро, що виявилося найбільш зручним місце для його наведення розташоване у районі Фабрики. Проте розвиток району Фабрики пішов у дещо відмінному напрямку від пропозицій генерального плану Гесте. У його рамки не вписувалася Фабрика. У 1820 році цей гігантський комплекс розтягнувся вздовж Дніпра на 2,5 версти включав в себе 27 майстерень, 56 житлових казарм й побутових будівель, 66 будинків інвалідної роти, лікарню та Покровську церкву. Всі будівлі були дерев'яними або землебитні, — виняток становив лише кам'яний корпус для преса й фарбувальні. Будівництво великих кам'яних корпусів фабрики почалося тільки у середині 1820-х років. До початку 1830-х років фабрика мала 2-поверховий ткацький корпус, два 3-поверхові прядильні корпуси, 2 «магазини» (сховища), адміністративний будинок з пожежної каланчею й ряд дрібніших кам'яних будівель, а в цілому, кількість будівель комплексу складало 197. Фабричні споруди й казенне житло зводилися відповідно до плану міста. Проте на заході від основного комплексу Фабрики з'явилися незаплановані фабричні слобідки: Старофабрична й Павлівська.^[2]

Із закриттям в 1835 році Катеринославської полотняної фабрики район швидко занепав. До розграбуванню будівель й устаткування долучилися місцеві чиновники та місцеві злодії. Порфирій Яненко вперше приїхав до Катеринослава в 1841 році й залишив згадку про район Фабрик: "Ще з моста я бачив дещо, що мене дивує після села … Вдивляючись в усі сторони ближче й далі, я побачив багато величезних, в кілька поверхів, будівель з високими трубами — багато з яких були вже без дахів, вікон та дверей. Це були казенні, спочатку панчішні, а потім полотняні фабрики; тут же була невелика дерев'яна церква, оточена величезними тополями й осиками … "

З налагодженням наплавного мосту тут накопичувалася маса торгового люду губернії, що вимагав специфічних послуг. Тут швидко з'явилися різного роду будки, лавки, землянки й мазанки, спільною рисою яких була самовільність будівництва. Дорога на міст з міста проходила через Петербурзьку вулицю (сучасна Князя Ярослава Мудрого), на якій стояли шинки, лавки, винні погреби, а на поштовий тракт (майбутній проспект Яворницького) практично ніхто не виїжджав.

З 1857 року, після перенесення наплавного мосту у Половицю, швидко падає й комерційна активність району Фабрики. Район перетворюється на проживання бідноти й робочого люду, життя якого підтримується лісопилками, млинами й маслоробками, розкиданими берегом Дніпра.^[2]

У переписі 1859 року Фабрична слобода відносилася до Катеринослава, як передмістя з 75 дворами, 351 мешканцями.^[3]

Усі спроби влади якось використовувати корпуси колишньої фабрики закінчилися нічим. Занадто великі вони були й занадто багато коштів вимагали на ремонт й подальше підтримання в нормальному стані. З усіх корпусів у середині XIX сторіччя було частково відремонтовано тільки ткацький корпус, в якому розмістився Провіантський магазин Військового відомства. За цим магазином змінила назву Лісопильня вулиця на Провіантську (тепер вулиця Пастера).^[2]

Колишні виробничі корпуси фабрики поступово продавалися для знесення, що перетворювало територію фабрики на пустир, який в 1860-х роках розрісся до гігантських розмірів, зайнявши територію між сучасними Дніпровським автовокзалом, вулицями Павлівської, Академіка Белелюбського, Пастера, Курчатова й проспектом Яворницького. Пустир почали йменували площею. У джерелах 1860-1870-х років зустрічаються назви: «Фабрична площа», «площа Фабричної церкви», «площа Покровської церкви». У 1870 році тут на кошти торговця лісом купця Новікова звели кам'яну Покровську церкву, що була перенесена значно східніше й ближче до міських кварталів за стару дерев'яну, що розташовувалася на сучасній привокзальній площі. Нову Покровську церкву звели на перетині осей Вокзальної й Привокзальної (тоді ще проїздом між фабричними корпусами) вулиць. Ймовірно, що існували певні плани щодо забудови «площі» й створення тут нового міського району, центром якої мала стати нова Покровська церква.^[2]

1875 року було ухвалене рішення про будівництво через місто залізниці, плани міста щодо Фабрики й Фабричної площі змінилися тому, що вона виявилася найбільш зручним місцем для розміщення станційного комплексу. 17 березня 1879 року Катеринославська Міська Дума ухвалила рішення: «дати для станції й рейкового шляху міської землі скільки буде потрібно». У 1881 році залізничники зайняли під будівництво 188 десятин 1468 саженів (близько 226 га) міської землі, а по його закінченню зажадали акт безоплатного відчуження. Місто опротестува ці вимоги, вказуючи, що залізниця вимагає у володіння набагато більше землі, ніж необхідно для її роботи, та, що частина землі передавалася тимчасово, для розміщення робочих бараків й сховищ будівельних матеріалів.

Зі спорудженням Катерининської залізниці з Кривого Рогу у 1870-х роках й зведенням Амурського мосту через Дніпро у 1880-х роках, район Фабрики оживає. Злочинність сягає висот у 1880-х роках. Так пані Мовчаліна згадувала: «Увечері біля Фабрик ні проходу, ні проїзду не було: грабіж був повний… відрізують коміри шинелей й шуб у чоловіків, що обминали верхом мало кар'єром повз Фабрик».^[2]

У 1884 році, в зв'язку з убезпеченням залізниці від підтоплення, річку Половиця відвели в північно-західному напрямку, спорудивши дамбу біля сучасного Слов'янського ринку. Заболочене озеро в заплаві Половиці відвели по канаві у Міський Сад. На місці озера за розпорядженням міської влади було влаштовано Озерний базар^[4].

У 1887 році на захід від Фабрики виник Завод Південно-Російського Брянського Олександрівського акціонерного товариства, на якому стала працювати частина жителів селища.

У 1895 році поруч зі Старо-Фабричною слободою було зведено сталеливарний завод "І. Я. Езау і К°"^[5].

У 1897 році, згідно перепису населення, Фабрична слобода складалася, з трьох окремих поселень, приписаних до міста Катеринослав:

Старо-Фабрична слобода із населенням: 198 чоловіків та 199 жінок, всього 397 осіб;

Фабрична слобода із населенням: 4 058 чоловіків та 3 282 жінки, всього 7 341 особа;

Ново-Дворянська слобода із населенням: 1 412 чоловіків та 447 жінок, всього 1 859 осіб^[6].

26 червня 1897 року бельгійська фірма "Електричний трамвай Катеринослава" спорудила три трамвайні лінії, що всі починались на Фабриці. Також в районі вокзалу було зведено Депо Бельгійського трамваю (згодом Депо "Дніпроелектротранс" N° 1, ліквідоване у 2014 році)^[7].

Наприкінці XIX століття Фабрика зливається з містом^[8].

На початку XX століття робітниче населення Фабрики активно залучається до соціал-демократичногоруху і бере участь у першій російській революції. 4 липня 1905 року натовп робітників намагався проникнути в район вокзалу з Брянської площі на мітинг в підтримку повсталих на броненосці «Потьомкін, але був зупинений поліцією та козаками. Згодом мітингарі були розігнані козаками, що висадилися біля станції Горяїнове^[9]. З 8 по 28 грудня 1905 року Фабрика входила до складу робітничої Чечелівської республіки^[10].

Під час Лютневої революції, Жовтневого перевороту та громадянської війни робітниче населення Фабрики підтримувало більшовиків^[11]. У 1925 році в приміщеннях колишньої Катеринославської казенної суконної фабрики було відкрито Хлібозавод N ° 1. В 1931 - 1933 роках в околицях Вокзальної площі помирали біженці з охоплених Голодомором сіл, які намагались виїхати до Росії, але наштовхувались на кордони НКВС. Одним з місцем поховання жертв Голодомору було Фабричне кладовище. В пам'ять про це у 2005 році на площі учасниками національно-патріотичних організацій міста було встановлено пам'ятний знак, в у 2006 році - хрест. У 2021 році пам'ятний знак та хрест було оновлено^[12].

У 1930-ті роки було зведено багато нових підприємств - зокрема Промисловий млин та олійний завод.

Під час Другої світової війни Нова Фабрика сильно постраждала внаслідок бомбардувань німецької та радянської авіації, обстрілів з боку радянських військ у серпні 1941 та жовтні 1943 років, значна частина її кварталів (особливо площі Старомостової та біля залізничного вокзалу) були зруйновані повністю. Серед безповоротно втрачених будівель була Покровська церква^[13]. У післявоєнні роки формується нинішній архітектурний ансамбль Нової Фабрики та промзона.

У 1947 році починає працювати Дніпропетровський радіозавод^[14].

У 1950-ті роки було остаточно сформовано сучасний архітектурний ансамбль Вокзальної площі та проспекту Яворницького. Формується нинішня вулиця 128-ї Бригади Тероборони, на якій у 1965 - 1966 роках зводиться Дніпропетровський автовокзал (нинішній ТРЦ "Слов'янський")^[15].

У 1970-ті - 1980-ті роки в зв'язку із розширенням промислового майданчика Дніпропетровського комбайнового заводу була знесена більша частина Ново-Дворянської та Старо-Фабричної слобід від якої лишилось кілька житлових будинків на вулиці Академіка Белелюбського та Павлова^[16]. Мешканці слободи, що жили в зоні заводських викидів, були відселені в новозбудовані багатоповерхові райони.

У 1980-ті роки на терені історичної Фабрики зводиться станція метро Вокзальна та Управління Дніпровського метрополітену. У 1995 році метрополітен було відкрито.

У 1987 році було зведено будівлю Дніпропетровського річкового вокзалу.

Також наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років зводиться нова будівля автовокзалу. Дніпровський автовокзал було введено в експлуатацію у 1993 році.

На початку 2000-х років в будівлі старого автовокзалу було відкрито ТРЦ "Слов'янський ринок", але у вересні 2009 року будівля була повністю знищена пожежею. У 2010 - 2011 роках збудовано нову будівлю ТРЦ "Слов'янський" з вогнетривкого матеріалу^[17].

Будинок за адресою площа Вокзальна 2 ушкоджений ракетним ударом 19 квітня 2024 року

Після початку російського повномасштабного повторгнення, через близькість транспортної інфраструктури, район зазнає регулярних нальотів балістики та БПЛА.

Сучасність

Зараз на території історичної Фабрики розміщені головні транспортні вузли Дніпра: Вокзальна площа, Старомостова площа, залізнична станція Дніпро-Головний, Річковий вокзал, Річковий порт, Дніпровський автовокзал.

У межах й на околицях Фабрики розташовані Головне управління Придніпровської залізниці, головний дніпровський ринок «Озерка», парк імені Глоби, Дніпропластмас, ВАТ Концерн "Весна", Дніпропетровське локомотивне депо, Торговельно-розважальний центр "Слов'янський", управління Дніпровського метрополітену, Дніпромлин, Дніпропетровський олійноекстраційний завод «Олейна», Дніпродрук, Укрдіпромез (Український Державний Інститут Проектування Металургійних Заводів), колишнє Трамвайне депо N 1 (демонтоване у 2014 році), Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механичний завод, ПромБудМетВироби, колишній Дніпропетровський комбайновий завод, колишнє ремонтно-механічне підприємство «Харчовик».

Фабричне кладовище

Фабричним кладовищем міста Катеринослава (також існували Міське, Єврейське, Севастопольське й Новокодацьке кладовища) був сучасний парк Пам'яті та Примирення (до 2015 року Парк імені Калініна) у кінці вулиці Курчатова й на початку проспекту Сергія Нігояна, де у 1880-ті роки починалося розбудова висілка Фабрики — Чечелівка.^[18]