Сілко Артур Олегович

Арту́р Оле́гович Сілко (24 травня 1988(19880524), Харків — 6 жовтня 2014, Донецьк) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Артур Олегович Сілко
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 травня 1988(1988-05-24) Вільшани, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	6 жовтня 2014(2014-10-06) (26 років) Донецьк, Україна
Поховання	Житомир
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	95 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт Бої за Піски
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)

Життєвий шлях

Народився 24 травня 1988 року у Харкові^[1] у родині військовослужбовця. У дитинстві певний час проживав у Житомирі у бабусі і дідуся.^[2] Після школи закінчив коледж харчових технологій за спеціальністю «кухар».

Восени 2006 р.^[1] був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. Служив у 95-ій окремій аеромобільній бригаді, потім продовжив службу у 80-му окремому аеромобільному полку. 2007 року звільнився у запас. Працював у ФОП «Гладкий» міста Житомир. Був кухарем, працював експедитором, мангальщиком, торговим представником, ювеліром. Полюбляв грати на гітарі.

Під час мобілізації у березні 2014-го зголосився добровольцем, солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ, 2-й батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь в боях під Слов'янськом і Краматорськом.^[1]

6 жовтня під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Артур під час обстрілу вискочив з БТРа та був смертельно поранений осколками від розриву снаряда РСЗВ «Град».

Похований 9 жовтня 2014 року на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.^[3]

Без Артура лишились батьки, дружина Леся та донька 2013 р.н. Каріна.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 2014 р. — пам'ятним знаком «За звільнення Краматорська»^[1]
• 2014 р. — нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
• 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[4]
• 24 травня 2015 року в місті Житомир на фасаді будинку — провулок Сікорського, 4 — де мешкав Артур, встановлено меморіальну дошку.
• 20 травня 2019 року в місті Харкові на фасаді школи № 158 встановлено меморіальну дошку^[5]
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 38
• Нагрудний знак «За зразкову службу»^[6]