Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Харківська обласна організація НСПУ

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Харківська обласна організація НСПУ
Remove ads

Харківська обласна організація Національної спілки письменників України — територіальний осередок НСПУ в Харківській області. Є окремою юридичною особою.

Коротка інформація ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ, Абревіатура ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива

Довоєнні і повоєнні часи

Харківська філія була створена одночасно з усією Спілкою радянських письменників України на першому Всеукраїнському з'їзді радянських письменників, який відбувся 17 червня 1934 року у Харкові.

Першим головою Харківської організації СРПУ був Юрій Смолич, який обіймав цю посаду до початку війни у 1941 році.

У міжвоєнні часи харківське письменницьке коло видавало «Літературний журнал». У цьому журналі працювали Володимир Свідзінський, Кость Гордієнко, Петро Панч, Наталя Забіла, Микола Трублаїні. Під час німецької окупації у місті видавали газету «Нова Україна» та журнал «Український засів», у яких працювали Аркадій Любченко, Іван Багряний, Олекса Веретенченко, Дмитро Нитченко, Юрій Шевельов, Василь Боровий, Олександр Корж. З наступом радянських військ більшість авторів, які працювали під окупацією, емігрувала.

Щонайменше 14 письменників-харків'ян загинули в боях з нацистами.

У 1944 році Харківська обласна організація СРПУ поновила свою діяльність. Організацію очолила Наталя Забіла, чий чоловік — художник Дмитро Шавикін — мешкав у Києві. Життя голови на два міста і неналежне виконання нею обов'язків невдовзі викликали обурення спілчан і обговорювались на закритих зборах парторганізації Спілки.[2]

Наступними головами обирались Петро Панч, Віктор Кочевський, Ігор Муратов, Ярослав Гримайло, Юрій Шовкопляс, Володимир Петров, Борис Силаєв, Радій Полонський, Іван Перепеляк, Анатолій Стожук.

Післявоєнна відбудова не відразу дала можливість налагодити літературне життя, оскільки багато літераторів переїхало до Києва. Літературно-художній альманах «Харків» був заснований лиш у 1952 році і видавався до 1955 року. У 1956 році його заступив журнал «Прапор», з 1991 року відомий як «Березіль».

Повернувшись із фронтів чи з нацистських і сталінських таборів, продовжили працювати у Харкові Ігор Муратов, Василь Мисик, Іван Багмут, Борис Котляров, Зельман Кац, Іван Вирган, Володимир Добровольський, Василь Боровий, Микола Шаповал та інші.

Пізньорадянський період

У другій половині XX сторіччя харківська письменницька організація була другою за чисельністю в радянській республіці. Спілчанські лави поповнили такі письменники, як В. Бойко, Н. Матюх, І. Перепеляк, А. Перерва, Л. Тома, Ірина Мироненко, О. Ковальова, В. Романовський, П. Василенко, Іван Мироненко. Проте водночас як осередок національної культури Харківська організація занепадала: щонайменше половину її складу становили автори, які писали російською мовою. У повоєнні роки приплив україномовних молодих письменників був мінімальним, спроби вступу в спілку україномовних початківців блокувались через «політичну нечіткість творів». Після смерті довголітнього керівника організації Юрія Шовкопляса, під тиском обкому Партії (зокрема секретаря з ідеології Сіроштана) і проти волі більшості членів організації, головою правління був затверджений з другої спроби маловідомий російський літератор Володимир Петров, полковник у відставці. За ним головував російськомовний Борис Силаєв, уродженець підросійської Слобожанщини.[3]

Серед харківських спілчан російською писали поети Б. Чичибабін, Р. Левін, А. Мірошниченко, С. Шелковий, прозаїки В. Добровольський, М. Сказбуш, І. Маслов, В. Петров, Б. Силаєв, В. Самойлов, В. Пенчуков та інші.

У Харкові на примусовому поселенні перебував і творив поет-дисидент Степан Сапеляк, згодом лауреат Шевченківської премії і член спілки.

Наприкінці радянської доби Харківська організація знову стала осередком пробудження національної свідомості і відігравала потужну роль в усіх громадських справах регіону: підтримувала культурологічне товариство «Спадщина», «Рух», «Просвіту», доклалась до створення Харківського літературного музею.

Після здобуття Незалежності

За інерцією у перше десятиліття Незалежності у щорічних творчих семінарах молодих літераторів при ХОО НСПУ брало участь вдвічі більше російськомовних молодих авторів, аніж тих, хто пише українською.[4] Ключовою фігурою для харківського осередку НСПУ у ті часи був Станіслав Мінаков[5], один із засновників альманаху «Левада», який згодом був позбавлений членства у спілці за проросійську позицію і емігрував у РФ.

У 2013 році загострився конфлікт між головним редактором журналу «Березіль» Володимиром Науменком та правлінням обласної організації спілки, спричинений багаторічною невизначеністю взаємин між редакцією журналу і його засновниками, особливо питанням оренди приміщення. У результаті на загальних зборах ХОО НСПУ 5 червня 2013 року була виказана недовіра Науменку. Володимир Науменко був звинувачений у самоусуненні від життя письменницької організації, ігноруванні літературних подій та заходів у Харкові, у непрозорому використанні благодійних коштів, несплаті комунальних платежів і занапащенні редакційної політики журналу.[6][7][8] Конфлікт не був вичерпаний, і у 2015 році редакції урізали надану площу з 4-х кімнат до 2-х,[9] а з 2018 року часопис виходить у Києві як позаспілчанське видання.

У 2021 році Правління Національної спілки письменників України визнало неправочинним обрання Анатолія Стожука головою ХОО НСПУ на третій термін і призначило тимчасовим виконувачем обов'язків голови ХОО НСПУ В'ячеслава Романовського. Харківська обласна організація намагалась всупереч статуту спілки скасувати ці рішення.[10][11]

Під час масштабного російського вторгнення

У 2023 році Харківська обласна організація НСПУ була номінована на Премію Читомо у категорії «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання».[12]

25 листопада 2024 року будівлю обласної організації було пошкоджено близьким ударом російської ракети С-400. Внаслідок вибуху вибиті шибки, пошкодженні віконні та дверні рами, постраждало внутрішнє оздоблення приміщень.[13] Також пошкоджена система опалення, освітлення працює лише частково, є проблеми з водопостачанням. Загалом виникли серйозні структурі пошкодження по всій західній частині будівлі: тріщини у стінах, деформації перекриттів, обвал даху.

Двоповерховий будинок на вулиці Чернишевській, у якому з 1934 року розміщується обласна організація спілки письменників, є пам'яткою архітектури. Будівлю у стилі модерн було зведено на початку ХХ століття за проектом архітектора Олександра Гінзбурга. В інтер'єрі приміщень будівлі зберігалось до половини автентичного оздоблення часів Розстріляного відродження, зокрема більярдний стіл, за яким Майк Йогансен обіграв Володимира Маяковського. Будинок перебуває в державній власності та довічному користуванні НСПУ.[14]

Remove ads

Літературні семінари та фестивалі

Докладніше: Левада (альманах, Харків)

Понад 20 років ХОО НСПУ проводить щорічні літературні фестиваль і семінар «Молода Слобожанщина». Найперший творчий фестиваль відбувся 1995 року, семінари започаткували трохи згодом.[15]

Весняний фестиваль «Молода Слобожанщина»

Фестиваль складається з 2 частин:

  • «Приходь і читай» — вільний мікрофон, де учасники читають по два вірші або сторінку прози. Організатори та представники журі відбирають авторів для осіннього семінару «Молода Слобожанщина».
  • Мистецькі зони, де митці демонструють твори або розповідають про свої проекти.[16]
Осінній семінар «Молода Слобожанщина»

Осінній семінар відбувається у форматі секційної роботи з учасниками (проза, поезія, публіцистика, література для дітей тощо) з детальним розглядом їхніх текстів і майстер-класами від членів НСПУ. Кожен молодий автор долучається до обговорення у формі круглого столу.[17] За підсумками роботи видають щорічний альманах «Левада».

Remove ads

Періодика обласної організації

Альманахи

  • «Левада» — щорічний молодіжний літературно-художній альманах, який укладають з текстів учасників семінару «Молода Слобожанщина».
  • «Квартали» — літературний альманах, що мав стати зрізом слобожанського літературного процесу. Вийшло два випуски: за 2012 і 2013 роки.[18][19]
  • «Харків» — літературний альманах, який виходив з 1952 по 1955 роки. Вийшло 8 томів.

Журнали

  • Літературний журнал — літературно-художній, критичний і громадсько-політичний місячник, виходив з 1936-го по 1941-й рік.
  • «Березіль» — колишній журнал «Прапор», заснований 1956-го року, до 2018-го року був спілчанським виданням.
  • «Харків. Lit» — літературно-художній і громадсько-політичний щоквартальник, заснований у 2014 році.[20]

Літературні премії ХОО НСПУ

Узагальнити
Перспектива
Премія імені Василя Мисика

Літературна премія імені Василя Мисика — українська літературна премія, що присуджується за поетичні книги та переклади поетичних творів з інших мов. Установлена 1995 року. До журі премії входить секретаріат ради НСПУ і представники Харківської обласна організації НСПУ.

Премія імені Тані Шамрай

Обласна літературна премія імені Тані Шамрай присуджується щорічно за рукопис першої книги поезії, прози, драматургії тощо молодим літераторам віком до 35 років.[21]

Міжнародна Слов'янська поетична премія

Міжнародна Слов'янська поетична премія заснована Харківською обласною організацією Національної спілки письменників України, Харківським обласним відділенням Фонду культури України, Харківською державною науковою бібліотекою імені В. Г. Короленка та Об'єднанням підприємств «Корпорація Гідроелекс» для підтримки та заохочення літературної творчості молодих поетів віком до 35 років. Журі Премії приймає до розгляду конкурсні поетичні добірки з 5 віршів авторів поетичних книг або великих публікацій у журналах, альманахах, збірниках, надрукованих упродовж останніх трьох років. Конкурсні добірки мусять бути написані на одній зі слов'янських мов.[22]

Інші премії

Під егідою ХОО НСПУ також вручаються літературні премії:

Remove ads

Склад

Узагальнити
Перспектива

Голови

Більше інформації Повноваження голови, № ...

Чинні члени

Більше інформації Склад, № ...

Померлі та колишні члени

Вибули:

  1. Багірова Лала Гамлетівна 1988 р.н., НСПУ від 20.02.2005, втрачено зв'язок
  2. Боровий Василь Іванович (1923—2014) СПУ від 27.09.1990, помер 13.11.2014
  3. Брюґґен Володимир Олександрович (1932—2018) СПУ від 03.09.1965, помер 19.07.2018
  4. Гопцій Микола Пилипович (1938—2017) НСПУ від 27.10.2004, помер 09.11.2017
  5. Гулаков Павло Захарович (1947—2013), НСПУ від 2003, помер 03.12.2013
  6. Добриніна Вікторія Борисівна 1950 р.н., СПУ від 19.09.1995, виїхала, втрачено зв'язок
  7. Доценко Лідія Григорівна (1941—2021) НСПУ від 16.01.1997, померла 28.02.2021
  8. Дяченко Валерій Петрович (1951—2021) СПУ від 15.04.1983, помер 05.10.2021
  9. Жихарєв Олег Вікторович (1941-ХХХХ) СПУ від 29.04.1974, помер у 20-х рр.
  10. Замалєєв Саліх Шакирович (1921—2009), НСПУ від 2001, помер 01.06.2009
  11. Замєсов Валерій Федорович (1939—2011), НСПУ від 1998, помер 06.04.2011
  12. Кириченко Віктор Олексійович (1941—2017) НСПУ від 25.12.2006, помер 13.06.2017
  13. Ковальова Олександра Прокопівна (1948—2024) НСПУ від 30.05.1983, померла 24.09.2024
  14. Козак Микола Іванович (поет) (1941—2019) НСПУ від 26.03.2003, помер 14.06.2019
  15. Лопатін Вукол Вуколович (1929—2010) СПУ від 30.05.1980, помер 15.12.2010
  16. Львович Майя Давидівна (1933—2015) СПУ від 18.09.1984, померла 13.07.2015
  17. Маковійський Костянтин Петрович (1945—2020) НСПУ від 02.09.2003, помер 03.07.2020
  18. Марченко Олекса Андрійович (1937—2010) НСПУ від 2002, помер 20.03.2010
  19. Маслов Іван Степанович (1939—2015) СПУ від 26.06.1981, помер 20.05.2015
  20. Мельницька Інна Володимирівна (1925—2020) НСПУ від 09.12.1997, померла 11.11.2020
  21. Михайлин Ігор Леонідович (1953—2023) НСПУ від 23.04.1998, помер 04.05.2023
  22. Мироненко Іван Андрійович (1949—2008) СПУ від 1989, помер 19.12.2008
  23. Мінаков Станіслав Олександрович 1959 р.н., СПУ від 29.09.1994, виключений 2014
  24. Мінакова Анна Станіславівна 1985 р.н., НСПУ від 28.02.2005, виключена 2014
  25. Мірошниченко Анатолій Михайлович (1939—2020) НСПУ від 27.04.2004, помер 16.02.2020
  26. Мірошниченко Іван Єгорович (1936—2006) СПУ від 1970, помер 11.12.2006
  27. Олефіренко Михайло Миколайович (1945—2016) НСПУ від 01.10.1996, помер 09.09.2016
  28. Пашков Іван Григорович (1936—2010) НСПУ від 2000, помер 10.11.2010
  29. Пенчуков Володимир Андрійович (1948-ХХХХ) НСПУ від 28.09.1999, помер у 20-х рр.
  30. Перерва Анатолій Антонович (1949—2018) СПУ від 22.01.1979, помер 24.03.2018
  31. Пивовар Микола Микитович (1940—2011) НСПУ від 21.10.2005, помер 2011
  32. Побелян Микола Федорович (1948—2017) НСПУ від 29.03.2001, помер 17.12.2017
  33. Рахліна Марлена Давидівна (1925—2010) СПУ від 1992, померла 05.06.2010
  34. Родіонов Володимир Олександрович (1940—2018) СПУ від 06.03.1990, помер 31.12.2018
  35. Самойлов Василь Петрович (1926—2007) СПУ від 1982, помер 2007
  36. Силка Павло Іванович (1924—2007) НСПУ, помер 2007
  37. Стадниченко Юрій Іванович (1929—2009) СПУ від 1962, помер 28.08.2009
  38. Стальний Володимир Іванович (1947-ХХХХ) СПУ від 14.05.1996, помер у 20-х рр.
  39. Тимченко Віктор Петрович (1930—2023) СПУ від 26.11.1959, помер 15.12.2023
  40. Усенко Олександр (ХХХХ-2018) НСПУ від 03.12.2015, помер 30.12.2018
  41. Філатов Аркадій Павлович (1938—2021) НСПУ від 20.06.2003, помер 19.12.2021
Remove ads

Див. також

Посилання

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads