Шмідт Отто Юлійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмідт.

Шмідт О́тто Ю́лійович (повне ім'я Шмідт Отто-Фрідрих-Юліус Юлійович, рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ^[4]; 18 [30] вересня 1891(18910930), Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 7 вересня 1956, Московська область, СРСР) — радянський математик, астроном, геофізик, дослідник Арктики, дійсний член АН УРСР (з 1934) та АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937).

Отто Юлійович Шмідт
нім. Otto Juljewitsch Schmidt рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Ім'я при народженні	рос. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Народився	18 (30) вересня 1891(1891-09-30) Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	7 вересня 1956(1956-09-07) (64 роки) Московська область, СРСР ·туберкульоз[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар[2]
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Національність	балтійські німці
Діяльність	астроном, математик, мандрівник-дослідник, політик, викладач університету, фізик, державний діяч, психоаналітик, геофізик, географ, мандрівник
Alma mater	Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1913)[3] Друга київська гімназія (1909) Могильовська чоловіча гімназіяd
Галузь	дослідник Арктики, математик, астроном, геофізик
Заклад	Російська академія наук Імператорський університет Святого Володимира[1] МДУ Головне управління Північного морського шляху Schmidt Institute of Physics of the Earthd RSFSR People's Commissariat on Foodd ОГИЗ (рос.)d Matematicheskii Sbornikd Арктичний і антарктичний науково-дослідний інститут Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], директор, приват-доцент, головний редактор, завідувач кафедри[d], головний редактор, expedition leaderd, директор, начальник[d], віцепрезидент і директор
Вчене звання	академік УРСР академік АН СРСР
Науковий ступінь	магістр
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти	Vladimir Andrunakievichd[3] Sergey Antonovich Chunikhind[3] Leopold Yakovlevich Okunevd[3] Aleksandr Antipovich Kulakovd[3] Aleksey Petrovich Ditsmand[3] Vladimir Konstantinovich Turkind[3]
Членство	ВУАН Академія наук СРСР Російська академія наук
Партія	РКП(б), Російська соціал-демократична робітнича партія (1918) і Russian Social Democratic Labour Party (of Internationalists)d
Відомий завдяки:	дослідженням Арктики, математичним роботам
У шлюбі з	Шмідт Віра Федорівна
Діти	Vladimir Schmidtd Sigurd Ottovich Schmidtd
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Шмідт Отто Юлійович у Вікісховищі

Біографія

Предки Шмідта по батьківській лінії походять з німців-колоністів, що перебралися до Ліфляндії (Латвія) у другій половині XVIII століття, а по материнській — латиші на прізвище Ергле (Ērgle). У родині Шмідта говорили трьома мовами: російською, латиською та німецькою. Сам він пізніше заявляв, що відносив себе до російської культури^[5].

У дитинстві працював у лавці письмового приладдя. Навчався у класичній Могильовській чоловічій гімназії^[be]. Гроші на навчання хлопця знайшлися у його латиського дідуся Фріциса Ергле.

Закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю (1909) та фізико-математичний факультет Київського університету (1913). Після закінчення університету був залишений для підготовки до професорського звання і під керівництвом професора Дмитра Граве почав свої дослідження з теорії груп. З 1916 — приват-доцент Київського університету.

З жовтня 1917 — начальник управління з продуктообміну Наркомату продовольства^[ru], в 1918—1920 — член колегії Наркомпроду. У 1918 вступив до РСДРП (інтернаціоналістів)^[ru], у 1918—1919 — член ЦК. У 1919 разом з усією партією був прийнятий в РКП(б)^[6], при цьому в його партійний стаж зарахували час перебування в партії інтернаціоналістів.

У 1921—1924 роках був завідувачем Державного видавництва^[ru]. Займався організацією реформи системи освіти. Був автором ідеї, творцем і головним редактором 1-го видання «Великої радянської енциклопедії». Однак коли випуск енциклопедії був майже завершений, Шмідта було знято з редакторської посади і усунуто від роботи над енциклопедією через його німецьке походження, хоча його германські предки знаходилися в російському підданстві з XVIII століття^[7].

1928 року Шмідт брав участь у першій радянсько-німецькій памирській експедиції^[ru], організованій АН СРСР. Метою експедиції було вивчення та сходження на найвищі вершини Західного Паміру.

У 1929 році заснував кафедру вищої алгебри фізико-математичного факультету^[ru] МДУ (з 1933 — механіко-математичний факультет МДУ^[ru]), якою завідував по 1949 рік^[8].

З 1932 по 1950 роки був головним редактором журналу «Математический сборник»^[ru][9].

У 1930—1934 роках керував знаменитими арктичними експедиціями на криголамних пароплавах «Сєдов»^[ru], «Сибіряков»^[ru] та «Челюскін»^[ru][10]. У 1930—1932 роках — директор Всесоюзного арктичного інституту^[11], у 1932—1938 роках — начальник Головного управління Північного морського шляху (ГУСМП).

З 28 лютого 1939 по 24 березня 1942 був віце-президентом АН СРСР. Після початку Німецько-радянської війни 19 липня 1941 року був направлений до Казані для підготовки евакуації туди установ АН СРСР. Перебуваючи в евакуації в Казані, Шмідт вступив у конфлікт із президентом АН СРСР Володимиром Комаровим. Комаров поскаржився Сталіну, після чого Шмідта звільнили з посади віце-президента АН СРСР і з усіх посад йому залишили лише одну — директора Інституту теоретичної геофізики^[ru][12].

Помер в 1956 році від туберкульозу. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Студент Київського університету (1912). Студент Київського університету (1912).  О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936) О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936)  Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі

Внесок в науку

Розробляв небулярну гіпотезу — модель утворення тіл Сонячної системи в результаті конденсації навколосонячної газово-пилової хмари.

Монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2 видавництва 1933) справила значний вплив на розвитку цієї теорії. Основним досягненням у цій галузі є теорема про ізоморфізм прямих розкладів нескінченних операторних груп із кінцевим головним рядом (1928). Шмідт є засновником московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. Вона виросла з семінару з теорії груп, організованого ним у 1930 році, який з часом перетворився на центр діяльності радянських алгебраїстів у цій галузі^[13].

Зробив внесок у вивчення північних полярних територій. У 1932 був начальником експедиції на пароплаві криголамного типу «Сибіряков»^[ru], що здійснила перше в історії плавання Північним морським шляхом за одну навігацію. Ініціатор та ідейний натхненник створення «Великої радянської енциклопедії» був головним редактором за дорученням уряду Радянського Союзу. Був ініціатором створення академічного інституту геофізики^[ru].

Родина

Був тричі одружений^[14]:

• Дружина — Віра Федорівна Шмідт (Яницька), сестра бібліотечного діяча, книгознавця, бібліографа, історика, географа, статистика, доктора географічних наук, професора Миколи Яницького.
  • Син — Володимир Оттович Шмідт (2 березня 1920 — 25 грудня 2008), кандидат технічних наук, професор МДІУ^[ru].
    • Внучка — Віра Володимирівна Шмідт (3 лютого 1944 — 7 листопада 2014) — педіатр.
    • Онук — Федір Володимирович Шмідт (нар. 3 жовтня 1946) — лікар-проктолог.
• Дружина — Маргарита Еммануїлівна Голосовкер (19 квітня 1889 — 8 листопада 1955), музеєзнавиця та літературознавиця, завідувачка сектору художньої ілюстрації Інституту світової літератури АН СРСР (1935—1949), авторка монографії «М. Ю. Лермонтов: життя та творчість» (1941); сестра філософа та перекладача Якова Голосовкера.
  • Син — Сігурд Оттович Шмідт^[ru] (15 квітня 1922 — 22 травня 2013) — радянський і російський історик, академік РАО.
• Дружина — Олександра Олександрівна Горська^[15] (1906—1995), учасниця експедиції на пароплаві «Челюскін»^[ru] (у списках значиться як прибиральниця), нагороджена орденом Червоної Зірки.
  • Син — Олександр Оттович Шмідт^[16] (15 вересня 1934 — 11 червня 2010).

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (27.06.1937) — за керівництво організацією дрейфуючої станції «Північний полюс-1»
• 3 ордени Леніна (27.11.1932; 27.06.1937; 19.09.1953)
• 2 ордена Трудового Червоного Прапора (25.02.1937; 10.06.1945)
• Орден Червоної Зірки (20.04.1934)

Пам'ять

В Україні

• Вулиця Отто Шмідта в Києві (колишня Верхньоюрківська, на якій у будинку № 34 минули гімназичні та студентські роки майбутнього академіка; будинок знесено в 1980-х роках).
• У Києві ім'я О. Ю. Шмідта мала (до 1941 року) школа — колишня чоловіча гімназія, в якій він навчався^[17].

У Білорусі

• Проспект Шмідта у Могильові.

У Росії

• Острів Шмідта на архіпелазі Північна Земля.
• Мис Отто Шмідтa^[ru] на узбережжі Чукотки.
• Мис Шмідта^[ru] — селище міського типу в Іультинському районі Чукотського автономного округу
• У 1973—2008 роках у Чукотському автономному окрузі існував Шмідтівський район^[ru].
• Іменем О. Ю. Шмідта названо селище, яке нині входить до складу міського округу Новокуйбишевськ Самарської області.
• Проспект селища Николина Гора^[ru], де він прожив багато років на дачі.
• 14 грудня 1956 року Постановою Президії Академії наук СРСР № 681 Інституту фізики Землі Академії наук СРСР^[ru] присвоєно ім'я О. Ю. Шмідт. 26 жовтня 2011 року відкрито та встановлено в холі інституту бронзове погруддя (скульптор О. Д. Козачок^[ru]).
• У Мурманській гімназії № 4 ім'ям Отто Юлійовича Шмідта названо шкільний музей освоєння Арктик.
• З 1971 року АН СРСР, а з 1991 року Російською академією наук вручається Премія імені О. Ю. Шмідта^[ru] за видатні наукові роботи в галузі дослідження та освоєння Арктики.

Інше

• Астероїд 2108 Отто Шмідт^[18].
• Підлідна рівнина Шмідта в Антарктиді.
• До 1938 ім'я Шмітда носив криголам. У 1938 Шмідт був знятий з посади начальника Севморпуті, після чого криголам був перейменований на «Анастас Мікоян»^[ru].
• Науково-дослідний криголам проекту 97Н носив ім'я «Отто Шмідт» (період експлуатації: з 1979 по 1991 рік).
• У Радянському Союзі існували імена людей^[19][20]:
  • Оюшмінальд(а) — Отто Юльевич Шмидт на льдине (Отто Юлійович Шмідт на крижині)
  • Лагшмінальд(а) — лагерь Шмидта на льдине (табір Шмідта на крижині)
  • Лагшмівар(а), Лашмівар(а) — лагерь Шмидта в Арктике (табір Шмідта в Арктиці)
• Герой оповідань Марфи Семенівни Крюкової^[ru] «Поколін-борода та ясні соколи».

Бюст в Морському музеї[ru] в Архангельську Бюст в Морському музеї[ru] в Архангельську  Поштова марка СРСР, 1935 Поштова марка СРСР, 1935  Поштова марка СРСР, 1966 Поштова марка СРСР, 1966  Поштова марка Білорусі, 2001 Поштова марка Білорусі, 2001

Бібліографія

• Математические законы денежной эмиссии. — Москва; Петроград: Гос. изд-во, 1923. — 17 с., 2 л. диагр.
• Шмидт О. Ю. Исследование Арктики в Советском Союзе Архивная копия от 30 ноября 2011 на Wayback Machine (серия «Доклады советской делегации на международном географическом конгрессе в Варшаве»). — Москва, 1934.
• Шмидт О. Ю. Наши задачи в 1936 г. Доклад на Совещании хозяйственных работников системы Главсевморпути при СНК СССР 13 янв. 1936 г. Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine — Ленінград, 1936.
• Шмидт О. Ю. Абстрактная теория групп. — 2-е изд. — Москва-Ленінград: Государственное технико-теоретическое издательство, 1933.
• Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли. — Москва: 1957.
• Шмидт О. Ю. Избранные труды. Математика. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959.