Krupp-Protze

«Krupp-Protze» (неофіційна назва «Schnauzer» (укр. «Пикатий»)), заводські індекси L 2 H 43 та L 2 H 143 — німецький шестиколісний, тривісний, артилерійський тягач, з колісною формулою 6×4, часів Другої світової війни. Використовувався, також, як спеціалізований автомобіль — платформа та тягач для спеціального обладнання, протитанкових і зенітних гармат. Головною бойовою задачею на початку експлуатації було буксирування артилерії, зокрема 37-мм Pak 35/36 та як транспортний засіб мотопіхоти. Складався на заводах концерну Friedrich Krupp AG з 1934 по 1941^[1].

Krupp-Protze

Krupp-Protze

Krupp-Protze на вікісховищі

Загальні дані

Виробник:

Friedrich Krupp AG

Роки виробництва:

1934 — 1941

Складання:

Третій Рейх заводи в Ессені та Мюльхаузені

Інші позначення :

заводські — L 2 H 43 та L 2 H 143

Дизайн

Колісна формула:

6×4

Двигуни

Krupp-Motor M 304

Трансмісія

механічна, 4+1

Характеристики

Масово-габаритні

Довжина:

5,10 м (Kfz.69)

Ширина:

1,96 м (Kfz.69)

Висота:

1,93 м (Kfz.69)

Кліренс:

225 мм

Маса:

2450–2825 кг

Повна маса:

3600—3750 кг

Динамічні

Макс. швидкість:

70 км/г

Інше

Вантажопідйомність:

1150 кг

Витрата палива:

24 л по шосе

Об'єм бака:

110 л

Військові індекси

За системою умовних позначень та нумерації військової техніки Вермахту, автомобіль мав індекс за спеціальною номенклатурою. Індекс складався з абревіатури Kfz (нім. Kraftfahrzeug) і порядкового номера, вказаного арабськими цифрами.

• Kfz.19 — Мобільна телефонна станція^[2]. Закритий дерев'яний фургон, відділення для речей позаду. Екіпаж складався з водія та п'яти телефоністів
• Kfz.21 — Штабний автомобіль, з суцільнометалевим відкритим, типу «кабріолет», 4-дверним кузовом
• Kfz.61 — Машина радіозв'язку. Закритий дерев'яний фургон^[3]
• Kfz.68 — Розкладна, або телескопічна радіоантена (радіощогла). Комплектувався фургонами фірм Magirus або Einheits-Diesel
• Kfz.69 — Тягач для буксирування 37-мм протитанкової гармати Pak 35/36. Забезпечувалися відкритими чотиримісними кузовами з двома 2-х місними сидіннями, зверненими спинками один до одного, між якими розташовувалися зарядні ящики. Також, контейнери з боєкомплектом встановлювалися над крилами середньої та задньої осями
• Kfz.70 — Транспортер мотопіхоти, міг бути озброєний кулеметом MG 34, дерев'яний кузов, з тентом, або без нього. Екіпаж від 8 до 10 чоловік, включаючи водія. Використовувався, також, як звичайна вантажівка
• Kfz.81 — Шасі з платформою для встановлення 2 cm Flak 30/Flak 38 зенітної гармати^[1]. Міг використовуватися як платформа під протитанкову (Pak 35/36) гармату. Екіпаж шість чоловік, окрім водія
• Kfz.83 — Встановлено 8 кВт електрогенератор, та/або легкий прожектор діаметром 60 см. Також, прожектор міг буксируватися. В комплектацію машини входив барабан з кабелем^[4]. Екіпаж складався з водія та 4-х солдатів

Історія створення та експлуатації

Krupp-Protze Sd.kfz 69, дивізія СС «Тотенкопф», вересень 1941

Концерн Фрідріх Крупп АГ почав випускати вантажівки у 1906. В кінці Першої світової війни створено повнопривідний «КруппДаймлер» (нім. «Krupp-Daimler»). Застосовувався як тягач для візки артилерії великого калібру, приміром мортири 21 cm Mörser 16, разом з прислугою, та шасі для встановлення зенітних кулеметів, або 77-мм гармати Круппа.

У 1920 при концерні Круппа було офіційно утворено автомобільне відділення — «Фрідріх Крупп АГ, Крафтвагенфабрік» (нім. «Friedrich Krupp AG, Kraftwagenfabrik»), яке розпочало розробку армійської автотехніки на ельзаському військовому заводі в Мюльхаузені (зараз Мюлуз, Франція).

Krupp-Protze було розроблено у 1929. Складався під марками L 2 H 43 та L 2 H 143 з 1934^[1][5] по 1941^{[<small>Вн.</small> 1]}, на заводах концерну Friedrich Krupp AG, був легко впізнаваний, мав сучасний та оригінальний дизайн. Ззовні машина виділялася коротким похилим капотом з вузькою лицьовою решіткою, за якою розташовувався горизонтальний 4-циліндровий опозитний бензиновий двигун.

Прихід до влади у Німеччині Адольфа Гітлера, дозволив отримати велике замовлення на багатоцільові однотонні автомобілі-тягачі з колісною формулою 6×4, які відомі під неофіційними назвами: «Krupp-Protze» — «Артилерійський передок» ^{[<small>Вн.</small> 2]}), або «Schnauzer», від «schnauze» — «Пикатий».

Автомобіль активно застосовували під час аншлюсу Австрії, окупації Чехословаччини, зокрема Судет, повернення Мемеля, у Легіоні «Кондор» під час громадянської війни в Іспанії (Sd.kfz 69/70), на всіх європейських та північно-африканському театрах воєнних дій Другої світової війни. Гарно проявив себе на фронтах німецько-радянської війни, витримуючи бездоріжжя та міцні морози, проте, є свідчення про перегрів двигунів під час боїв у Африці.

Конструкція Krupp-Protze і дотепер вважається однією з найоригінальніших серед військових машин цього класу^[5].

Виробництво

У 1934 почався випуск першої серії Krupp-Protze — L 2 H 43, що продовжувався по 1936^[8]. Виготовлявся на заводах Круппа у містах Ессен та Мюльхаузен. Із 1937 по 1941 вироблялася найвідоміша і найпоширеніша модифікація машини «Круппа» — модернізований багатоцільовий автомобіль-тягач L 2 H 143 з 60-сильним бензиновим двигуном. У 1937—1938 на базі шасі L 2 H 143 фірма «Даймлер-Бенц» побудувала 20 дослідних кулеметних бронетранспортерів. Ця модифікація отримала індекс Sd.Kfz.247 Aust.A. Зварний, відкритий зверху корпус, був заброньований 8-мм бронею, оснащувався бензиновими двигунами потужністю 60 та 70 к.с. Екіпаж складався з шести осіб. При збільшенні бойової маси до 5200 кг швидкість руху не змінилася.

Близько 300 одиниць Krupp-Protze моделі L 2 H 143 без кузовів надійшли для потреб угорської армії у 1937. Експлуатувалися під назвою 37M. Власні кузова виготовляла місцева фірма «Урі» («Uhry»).

У 1939—1940 на базі шасі L 2 H 143 було зібрано шість^[3] тривісних, шестиколісних, представницьких Kfz. 21. Авто мало відкритий 6-ти місний, суцільнометалевий кузов типу «кабріолет», розробки відомої німецької фірми виробника кузовів «Хебмюллер» (нім. «Hebmüller») з елегантним переднім облицюванням та високим фальш-радіатором і двома запасними колесам, що закріплювалися на багажнику.

У 1941 щомісячно виготовляли близько 200 авто. Загальний обсяг виробництва склав близько 7000 одиниць^[9]. Вироблявся під заводськими індексами L 2 H 43 у 1934–1936 та L 2 H 143 у 1937–1941. Найбільший обсяг виробництва припав на Kfz.70 — приблизно 3360 машин (≈48% від загального обсягу), Kfz.69 — приблизно 3150 (≈45%), Kfz.68 та Kfz.81 — приблизно по 210 (≈по 3%), решта, близько одного відсотка (70 машин) на інші індекси^[7].

Технічні характеристики та оснащення автомобіля

Вторгнення у Польщу

• Компонування: FMR
• Габаритні розміри, метрів^[7]:
  • Тягач для буксирування гармати — 5,10×1,96×1,93
  • Транспортер мотопіхоти, або вантажівка з тентом — 4,95×1,95×2,30
  • Фургон телефонного зв'язку та пересувна радіощогла — 5,10×1,92×2,25
• Швидкість по шосе: 70 км/г^[7]
• Запас ходу: по шосе 400 км, по пересіченій місцевості — 275 км
• Витрата пального (середня) на 100 км пробігу: 24 л по шосе^{[<small>Вн.</small> 3]}; 40 л по пересіченій місцевості
• Вага автомобіля, кг:
  • Тягач для буксирування гармати — 2450
  • Вантажівка — 2600
  • Фургон телефонного зв'язку — 2825
• Допустима повна вага автомобіля, кг:
  • Тягач для буксирування гармати — 3600
  • Вантажівка — 3750
  • Фургон телефонного зв'язку — 3680^[10]
• Корисне навантаження, кг: 1150^[5]
• Вага вантажу, що буксирується: 1000 кг
• Радіус повороту: 7,25 м^[7]
• Кліренс: 225 мм
• Глибина подоланого броду: 600 мм
• Колісна база мм, відповідно L 2 H 43/L 2 H 143: між переднім та середнім мостом 2470/2445 плюс середнім та заднім мостом 860/910 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]^[8]
• Колія (передня/середня/задня осі) мм:
  • L 2 H 43 — 1580/1555/1555
  • L 2 H 143 — 1585/1560/1560

Кузов

Як машина постачання, на причепі польова кухня

• Моторний відсік та кабіна суцільнометалеві, дах та двері відсутні. Попереду знаходяться два місця — водія та «пасажира». З боків кабіни розміщено два запасних (опірних) колеса, що вільно обертаються, з короткими верхніми захисними крилами розташованими над ними. Позаду розташовувався дерев'яний кузов, або фургон, платформа для встановлення легкої гармати, або різного обладнання. Міг комплектуватися тентом
• Лобове скло, окрім стандартного положення, може приймати декілька інших: рама скла опускається вперед на капот, або приблизно на 3/4 висоти частини лобового скла, що проти водія, піднімається вгору для доступу повітря в кабіну. Комплектувався додатковими бічними рухомими вітровими стеклами
• Покажчики повороту — два висувних, електро-механічних, семафорного типу. Встановлені з боків, на рівні вітрового скла, мали вигляд прямокутника подовженої форми
• Дзеркала заднього виду круглої форми

Двигун

Krupp-Motor M 304, об'єм 3308 см³, 55 к.с., 40 кВт, (із 1936 60 к.с., 44 кВт)^[6], при 2500 об/хв, 4-тактний. Опозитний бензиновий двигун, B4L, 4 циліндри, клапани підвісні, центральній розподільчий вал, шестеренчастий привід, діаметр циліндра 90 мм, хід поршня 130 мм, ступінь стиснення 1:5,2^[10]. Змащування — циркуляція під тиском, об'єм мастила 10 л. Система охолодження — повітряна, з вентилятором [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]^[11] укріпленим на осі колінчастого вала

Паливна система

• Бензобак об'ємом 110 л, розташовувався під переднім місцем пасажира
• Один карбюратор — Solex^[fr] 40 BFLH

Ходова частина та трансмісія

Шасі

Задній привод. Колісна формула 6×4, тобто ведучими є дві задніх осі.

• Підвіска: передня — класична ресорна, задня підвіска^[11] — незалежна пружинна, змонтована на вузькій поздовжній лонжеронній рамі U-подібного (хребтового) типу, до якої жорстко кріпилися головні черв'ячні передачі з самоблокуючимися кулачковими диференціалами. Кожне ведуче колесо встановлювалося на поперечних трубчатих важелях, що кріпилися до поздовжнього штампованого балансира, який хитався навколо поперечної осі. Роль пружних елементів виконували горизонтальні гвинтові пружини [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]^[11], що розташовувалися між кожною парою балансирів. Настільки складна система виявилася досить компактною і забезпечувала гарну пристосовність коліс до профілю шляху, дозволивши відмовитися від складного приводу на передні колеса
• Зчеплення: однодискове, сухе^[8]
• Коробка передач: ZahnradFabrik-Aphon Gb35L (L 2 H 43), Gb35bL (L 2 H 143), 4-х ступінчаста механічна з двоступінчастим редуктором-демультиплікатором, 4 швидкості для руху вперед та одна назад^[7]
• Колеса — радіус 17 дюймів, односкатні, два запасних, шини «Offroad» (позашляхові), рекомендований тиск 2,0 атм

Система керування

• Рульове керування механічне, з черв'ячною передачею
• Гальма — барабанні, гідравлічний привід на всі шість коліс. Ручні — механічні на коробку передач

Електричне обладнання

• Система запалювання — класична, з використанням свічок запалювання, акумулятор Bosch 12 В, ємність батареї — 75 А•год, розміщувався позаду водія
• Потужність генератора — 400 Вт
• Потужність стартера — інформація відсутня
• Дві фари на передніх крилах, фара дальнього світла та фара для їзди вночі, стоп-сигнал
• Очисники лобового скла, звуковий сигнал

Близькі за характеристиками авто в інших країнах

Британський Morris CDSW буксирує QF 18

В 1935–1942 британська фірма «Morris Motors» виготовляла легкий шестиколісний артилерійський тягач та евакуатор Morris CDSW з колісною формулою 6×4. Тягач оснащувався 6-циліндровим мотором (3,5 л, 60 к. с.), відкритою кабіною без дверей та коротким бортовим кузовом, 16-дюймовими односкатними шинами і лебідкою вантажопідйомністю 4 т.

Наприкінці травня, початку червня 1940, союзники втратили велику кількість CDSW під час евакуації військ з-під Дюнкерка^[12]. Частина тягачів була відновлена та використовувалася Вермахтом.

Див. також

• Stoewer R200 Spezial
• Horch 108
• Horch 901
• Круппи