Александровська Лариса Помпеївна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Александровська.

Лари́са Помпе́ївна Александро́вська (біл. Ларыса Пампееўна Александроўская; 2 лютого^[a] 1904, Мінськ — 23 травня 1980, Мінськ) — білоруська радянська оперна співачка^[b], театральний режисер, політичний та громадський діяч. У 1946—1976 роках — голова президії правління Білоруського театрального товариства^[be][2]. Народна артистка СРСР^[c]; лавреат Сталінської премії II ступеня^[d]; відзначена трьома орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора^[e].

Александровська Лариса Помпеївна
біл. Александроўская Ларыса Пампееўна[1]
Основна інформація
Дата народження	2 (15) лютого 1904
Місце народження	Мінськ, Російська імперія
Дата смерті	23 травня 1980(1980-05-23) (76 років)
Місце смерті	Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Роки активності	з 1920
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професії	оперна співачка, театральна режисерка, режисерка, громадська діячка, політична діячка
Вчителі	Боначич Антон Петрович і Цвєтков Василь Оленсійович
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанри	опера
Партія	ВКП(б)
Заклад	Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь
Нагороди
Батько	Q97064055?
Брати, сестри	Q97064034?
Файли у Вікісховищі

Біографічні відомості

Народилася 2 [15] лютого 1904(19040215) року в місті Мінську (нині Білорусь). Її перший сольний виступ відбувся 1920 року в театрі Головного політико-просвітницького комітету Західного фронту^[4]. Здобувала мистецьку освіту в 1924—1928 роках у Білоруському музичному технікумі, надалі, протягом 1930—1933 років, — у Мінській державній студії опери та балету, де серед її педагогів були Василь Цвєтков, Антон Боначич^[4]. Після здобуття освіти, до 1951 року, виконувала вокальні музичні твори у Білоруському театрі опери та балету, а з 1951 по 1960 рік там же обіймала посаду головного режисера.

Член ВКП(б) з 1942 року^[5]. Обиралася депутатом Верховної Ради СРСР 2–4-го скликань (1946—1954 роки) та Верховної Ради БРСР 3–5 скликань (1951—1963 роки). У 1952 році стала кандидатом у члени Центрального комітету Комуністичної партії Білорусії^[4].

З 1954 по 1980 рік мешкала у Мінську в будинку на вулиці Захарова, № 27, про що свідчить меморіальна дошка, встановлена 1981 року на фасаді будівлі^[2]. Померла у Мінську 23 травня 1980 року. Похована у Мінську на Східному цвинтарі (53°56′26″ пн. ш. 27°39′41″ сх. д.).

Творчість

Перша виконавиця партій

• Марисі («Михась Подгорний» ^[be]; 1939) та Олесі («Олеся»; 1944) Євгена Тикоцького^[2];
• Надійка («Квітка щастя»; 1940) Олексія Туранкова^[6];
• Марії Греготович («Кастусь Калиновський»; 1947) Дмитра Лукаса^[2].

Головні партії

• Кармен («Кармен» Жоржа Бізе)^[2];
• Тетяна, Ліза та Графиня («Євгеній Онєгін» та «Винова краля» Петра Чайковського)^[2];
• Ярославна, Кончаківна («Князь Ігор» Олександра Бородіна)^[2];
• Любаша («Царська наречена» Миколи Римського-Корсакова)^[2];
• Аксинья («Тихий Дон» Івана Дзержинського)^[2];
• Наташа («Русалка» Олександра Даргомижського)^[6];
• Маргарита (Фауст Шарля Гуно)^[6];
• Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського)^[5].

Поставила опери

• «Страшний двір» ^[be] Станіслава Монюшко^[2];
• «Дівчина з Полісся» (1953) та «Михась Подгорний» (1957) Євгена Тикоцького^[2];
• «Аїда» Джузеппе Верді (1953)^[2];
• «Борис Годунов» Модеста Мусоргського (1954)^[2];
• «Надія Дурова» ^[be] Анатолія Богатирьова (1956)^[2];
• «Ясний світанок» ^[be] Олексія Туранкова (1958)^[2];
• «Винова краля» (1960)
• «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського.

Відома як виконавиця білоруських та українських народних пісень.

У митстецтві

Портрет роботи Івана Ахремчика.

• 1963 року її живописний портрет виконав білоруський радянський художник Іван Ахремчик^[f][7]

Вшанування

• 1980 року ім'я артистки присвоєне Мінській музичній школі № 1^[2];
• 1981 року на фасаді будинку, де мешкала співачка, всатоновлено меморіальну таблицю^[2].

Виноски

1. за юліанським календарем.
2. сопрано
3. здобула звання у 1940 році
4. за 1941 рік
5. наказ Президії Верховної Ради СРСР № 216/3 від 1 січня 1944 року^[3]
6. зберігається у Національному музеї мистецтв Білорусі