Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Бондаренко Альберт Васильович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Альберт Васильович Бондаренко (народився 1 травня 1930, м. Сталіно, нині Донецьк, Українська РСР — помер 5 жовтня 1987, м. Ворошиловград, нині Луганськ, Українська РСР) — український театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1980).
Remove ads
Освіта та кар’єра
Узагальнити
Перспектива
Закінчив Харківський театральний інститут 1954 року (викладач — Борис (Бенедикт) Норд)
Працював у театрах:
- Хмельницький український музично-драматичний театр (1954–1957);
- Ворошиловградський український музично-драматичний театр (1958–1963, 1977–1986);
- Донецький український музично-драматичний театр (1966–1968);
- Армавірський драматичний театр (1968–1973);
- Брянський драматичний театр (1973–1974, 1976–1977)[1].
1978 року у Ворошиловграді заснував експериментальну лабораторію молодого драматурга на базі української трупи[2].
Основні постановки
Постановки, які він втілив уперше на сцені:
- Пархоменко (Ф. Вольний)
- Привіт, синичко! (1979, Я. Стельмах)
- Запитай колись у трав (1983, Я. Стельмах)
- Мирний–21 (1980, Р. Полонський)
- Мис Горн (1981, Р. Феденьов)
- Третій (1982,Л.Хоролець)
- Фіктивний шлюб (1982, А. Крим)
- Легендарна особа (1984, В. Левашов)[1]
Інші постановки:
- Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці (1977, М. Старицький)
- Дикий Ангел (О. Коломієць)
- Поріг (1983, О. Дударєв)
- Рядові (1985, О. Дударєв)
- Остання ніч Спартака (1984, Р. Отколенко)[3][4]
Художній стиль
У центрі творчого бачення Бондаренка — людина, її біль і радість, мученицький шлях до прозріння. Його постановки відзначалися глибоким психологізмом і високим рівнем акторської гри[4].
Remove ads
Нагороди
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads