Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького

Літературно-мистецька премія імені Івана Нечуй-Левицького^[1] — нагорода за високохудожнє оригінальне втілення українського національного характеру в творах літератури та мистецтва

Іван Семенович Нечуй-Левицький (1870)

Історія заснування

Премію імені видатного українського письменника, фольклориста й етнографа Івана Нечуй-Левицького було засновано Українським фондом культури (керівник — поет Борис Олійник) та київським Українським Домом (керівник на той час — Лариса Хоролець) у 1993 році з метою «пошанування і заохочення творчої спільноти до нових плідних пошуків у розробці національно-історичної проблематики»^[2].

Представлення робіт на премію

Лауреатами премії можуть стати творчі працівники в галузі літератури та мистецтва, окремі творчі колективи, що представляють цілісну творчу роботу, чи їхні керівники.

Присудження премії

Присудження премії приурочується щорічно до дня народження Івана Семеновича Нечуй-Левицького (25 листопада).
Достойників на нагороду визначає Конкурсна комісія, утворена з найбільш відомих і авторитетних діячів культури і мистецтва України.
Нагороду можуть одержувати не тільки громадяни України.
Кількість осіб, відзначених премією із року в рік може змінюватись.

Лауреати премії

Павло Глазовий

Вадим Крищенко

Головна категорія: Лауреати літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького

За час, який минув з моменту заснування премії, лауреатами премії стали відомі письменники, художники, актори, композитори — біля 60-ти осіб, а саме:

• колектив акторів Одеського театру юного глядача за майстерне сценічне втілення образів літературних героїв Нечуй-Левицького;
• Народний муніципальний аматорський хор з міста Біла Церква «Від серця до серця» (художній керівнику хору В.Клюєв) (2012);
• письменники Галина Тарасюк, Андрій Гудима, Олександр Сизоненко, Валентин Чемерис, Віктор Гаман, Олександра Бакуменко, Віктор Бойко, Олекандр Виговський;
• поети, журналісти, перекладачі: Павло Глазовий, Леонід Горлач, Микола Луків (2004), Вадим Крищенко, Михайло Шевченко, Станіслав Шевченко, Євген Нефьодов (Росія), Дмитро Іванов, Мирослав Лазарук, Віктор Погрібний, Іван Білий (2010)^[3], Олексій Довгий (2010)^[3], Володимир Бурбан (2004), Анатолій Кульчицький;
• журналіст Володимир Стадниченко;
• композитори Віталій Кирейко та Олександр Бурміцький,
• Композитор, співак Микола Свидюк (2004);
• режисер Олексій Кужельний;
• художники Петро Печорний, Василь Перевальський, Тарас Джус, Юрій Камишний;
• драматург, народна артистка України Лариса Хоролець;
• мистецтвознавець Дмитро Степовик;
• літературознавець, критик Володимир Поліщук (2004);
• дослідник театру, музики, літератури Володимир Корнійчук;
• музикознавці Володимир Кушпет, Валентина Макарова (2004), Людмила Макарова (2004);
• співак Григорій Гаркуша;
• музикант, артист ансамблю народних інструментів «Рідні наспіви» Борис Матвійчук;
• краєзнавець Вадим Мицик;
• директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП, професор Василь Яременко (2006)^[4];
• бандурист-віртуоз, співак, кандидат мистецтвознавства (Доктор філософії), заслужений артист України Тарас Яницький;
• кобзарі Василь і Микола Литвини, Віктор Лісовий, Василь Нечепа;
• народні майстри Микола і Олександр Пошивайли;
• хранителі й пропагандисти творчого спадку Михайла Коцюбинського — Юлій Коцюбинський та Івана Нечуя-Левицького — Сергій Хаврусь;
• майстрині народного декоративного мистецтва з селища Петриківка Дніпропетровської області Панко Валентина Федорівна та Назаренко Галина Олексіївна (2010)^[3];
• український літератор, журналіст з міста Кременчука Полтавської області Федір Чужа.