Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Антоній Ломницький | |
---|---|
пол. Antoni Łomnicki | |
Антоній Ломницький. Не пізніш як у 1939 році. | |
Народився | 17 січня 1881 Львів |
Помер | 4 липня 1941 (60 років) Львів ·вогнепальна рана |
Місце проживання | Львів |
Країна | Австро-Угорщина ЗУНР Польща СРСР |
Національність | поляк |
Діяльність | математик, викладач університету, філософ, вчитель |
Alma mater | Львівський університет Ґеттинґенський університет |
Галузь | математичний аналіз, теорія ймовірності, математична картографія, математична статистика, дидактика математики |
Заклад | Львівська політехніка |
Посада | декан різних факультетів, завідувач кафедри математики й проректор Львівської політехніки |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор |
Відомі учні | Стефан Банах, Стефан Качмаж, Станіслав Мазур, Владислав Орлич |
Членство | Польське наукове товариство у Львові |
Відомий завдяки: | зв'язок між теорією ймовірності й мірою Лебеґа |
Рід | Q124624953? |
Батько | Мар'ян-Алойзій Ломницький |
Мати | Марія Ломницька |
У шлюбі з | Владислава Бекер (1882—1941 або 1942) Марія Турович (1906—1979); з 1935-го |
Діти | Ірена (1906—1987) Ева (1920—2000) |
Родичі | Irena Broszkiewiczd[1] |
Антоній Ломницький у Вікісховищі |
Анто́ній Ма́р'ян Ломни́цький (пол. Antoni Marian Łomnicki; 17 січня 1881, Львів — 4 липня 1941, там само) — польський математик, один із засновників Львівської математичної школи.
Антоній Мар'ян Ломницький народився в сім'ї Мар'яна Алойзія Ломницького (1845—1915) — відомого зоолога, палеонтолога і геолога, і Марії Ломницької (до шлюбу Щуцької). Мав двох братів — Ярослава Людомира (1873—1931) i Максиміліяна (1877—1947).
Пішов до школи в 1888 році. 1899 року закінчив Четверту львівську гімназію. Того ж року вступив на філософський факультет Львівського університету, де вчився, зокрема, в Юзефа Пузини (1856—1919), Яна Раєвського (1857—1906), Станіслава Кемпінського (1867—1908), Мар'яна Смолюховського (1872—1917) i Казимира Твардовського (1866—1938). Був активним учасником університетського фізико-математичного гуртка, з 1902 року очолював його. У листопаді 1903-го Ломницький здобув докторат, захистивши дипломну роботу «Про диференціальні відображення гіпергеометричних функцій». Того ж місяця склав іспити з математики, фізики (обидва письмово і усно), польської й німецької мов (обидва усно) й здобув диплом вчителя математики та фізики в гімназіях і реальних школах із польською мовою викладання. Перед тим, у вересні, відбув практику як заступник учителя у VI-й львівській гімназії імені С. Сташиця. З 1904-го по вересень 1907 року Ломницький вчителював у Першій тарнівській гімназії.
У 1905-му одружився з Владиславою Бекер, і наступного року в подружжя народилася донька Ірена. Діставши від міністерства релігійних конфесій і народної освіти Австро-Угорщини стипендію 1200 крон, Ломницький разом з дружиною й донькою у 1906—1907 роках перебував у Ґеттинґені. Там, у місцевому університеті, він слухав лекції Давида Гільберта, Фелікса Кляйна, Германа Мінковського, Ґустава Герґлоца й Карла Рунґе. Брав участь у семінарі, тематику якого становили теорія автоморфних функцій, мінімальні поверхні, інтегральні рівняння й варіаційне числення.
З вересня 1907-го до кінця серпня 1920-го Ломницький учителював у Сьомій львівській гімназії, у 1916—1917 роках був її директором. У 1913—1914 роках викладав математику як приват-доцент на машинобудівному факультеті Львівської політехнічної школи. Належав до членів Львівського математично-фізичного гуртка (не пізніш як від 1909 року). У 1914—1915 роках займався теорією ймовірності й актуарною математикою, курс якої згодом читав у Львівській торговельній школі.
У 1918—1919 роках, під час польсько-української війни, Антоній Ломницький брав участь як доброволець у званні рядового у боях за Львів на боці поляків. Дістав Хрест Оборони Львова й підвищення у званні — до підпоручника. Служив у полку Львівських стрільців.
У серпні 1919 року став доцентом, а за кілька днів — заступником професора в галузі математики (за Здзислава Криговського) у Львівській політехнічній школі. Був секретарем Математичного товариства у Львові. У червні 1920 року народилася його донька Ева, у серпні Ломницький став екстраординарним професором Львівської політехніки і обійняв посаду завідувача кафедри математики. У 1920 році він взяв участь у польсько-радянській війні.
27 серпня 1921 року Ломницький став ординарним професором Львівської політехніки. З 1922-го він член-кореспондент Львівського наукового товариства (з 1928-го — дійсний член). У 1922/23 i 1937/38 роках Ломницький був деканом механічного факультету Львівської політехніки, a в 1922—1924 і в 1939-му — головою Львівського відділу Польського математичного товариства.
У вересні 1928 року він взяв участь у VIII Міжнародному математичному конгресі в Болоньї. У 1929-му Ломницькому дали платну відпустку на півроку — для наукової роботи. Діставши у 1930-му від Фонду народної культури стипендію — 6000 злотих, того ж року Ломницький вісім місяців перебував на наукових студіях у Римі (лютий-травень), Парижі (травень-червень), Ґеттинґені (червень-липень) i Берліні (липень-вересень). У 1930/31 академічному році Ломницький обіймав посаду декана загального факультету Львівської політехніки, a в 1933-му був обраний ректором цього вишу, але президент Польщі не затвердив цього вибору. З осені 1938 по жовтень 1939 року Ломницький був проректором Львівської політехніки. З 1933-го він член-кореспондент Варшавського наукового товариства, а з 1938-го — член-кореспондент Польської академії знань. У 1935—1939 роках Ломницький вів курс прикладної математики на інженерному факультеті Львівської політехніки. 1938 року Польське статистичне товариство почало видавати «Przegląd Statystyczny», й Ломницький став членом редколегії цього часопису.
Після того, як у вересні 1939-го у Львів увійшов до складу СРСР, Ломницький мав гостру суперечку із тодішнім комісаром політехніки, підполковником Юсімовим, яка сталася у другій половині жовтня 1939 року[2]. Попри те, належав до вісімдесяти викладачів політехніки, допущених викладати в реорганізованому виші. На початку червня 1941 року він став керівником консультаційного пункту, на основі якого у Дрогобичі чи Бориславі мали відкрити філію Азербайджанського інституту нафти і хімії. Заплановано вступні іспити абітурієнтів, але почалася німецько-радянська війна[3].
Уночі проти 4 липня 1941 року Ломницького заарештували гестапівці із групи «Айнзацкоммандо» (нім. Einsatzkommando) й близько четвертої ранку стратили разом із іншими 42 заарештованими представниками львівської інтелігенції на Вулецьких пагорбах. З вікна квартири родини Ломницьких, що на вулиці Набєляка, 19[4] (нині — вулиця Котляревського), професорова дружина Марія здалеку бачила людей, яких вели на розстріл. Пізніше вона чула звуки пострілів[5].
8 жовтня 1943 року гітлерівці, аби замаскувати сліди злочину, руками сформованої з євреїв групи «Зондеркоммандо—1005» (нім. Sonderkommando 1005) вивезли рештки страчених в інше місце Львова й наступного дня спалили. Тож місця поховання Антонія Ломницького не збереглося.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.